Додаткова

Кравченко О. Концепция гражданского обшества в философском развитии // Полические исследования - 1991. - №5

Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання. - 1992. - №1

Одинцова А. Гражданское общество: прошлое, настоящее, будущее // Социально-политические науки. - 1991. - №12.

Смалков В.Г. Проблеми формирования гражданского общества \\ Социально-политические науки. - 1991. - №4.

Тема 12. Політичні партії та політичні рухи

Політична партія - це організована частина суспільства, члени якої об'єднуються з метою вибороти владу в державі та утримати її. Перші наукові уявлення про партії пов'язані з такими мислителями та політичними діячами, як Ш. -Л. Монтеск'є, Ж. -Ж. Руссо, Дж. Вашингтон, Дж. Медісон, А. де Токвіль, Е. Берк. Істотне місце проблемам політичних партій приділяли мислителі початку XX сторіччя М. Вебер, Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс, Дж. Брайс та ін.

Серед чинників, які викликають утворення політичних партій ,такі: наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій; різні погляди щодо політичного устрою суспільства; незадоволення частини суспільства своїм становищем.

Уявлення про ту чи іншу партію дають: мета партії - завоювання й здійснення влади окремо або в коаліції; характер організації партії; зміст ідеології партії; діяльність партії щодо забезпечення соціальної бази, підтримки з боку населення.

Ознаки політичних партій: певна тривалість існування в часі; наявність організаційної структури; прагнення влади; пошук народної підтримки.

Функцій політичних партій: підбір партійних і державних лідерів; рекрутування і соціалізація" нових членів; вироблення заходів щодо впливу партій на суспільні інституції та соціальне середовище; розв'язання внутрішніх партійних протиріч, які виникають у процесі діяльності та будь-якого роду інших внутрішніх проблем.

Головними напрямками діяльності партій є: вивчення механізмів виникнення та розв'язання протиріч суспільних відносин; розробка системи колективного обгрунтування та прийняття рішень; вироблення системи відбору і підготовки у члени партії, їх навчання.

Література

Основна

Базовкін Т., Кремінь В. Партії та громадські об`єднання України. – К., 1994.

Білоус А. Політично-правові системи: світ і Україна. – К., 2000.

Марчук П.П. Політологія. – Тернопіль, 1998.

Мельник В.А. Политология: Учебник. - Минск, 1996.

Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. –К., 1999.

Політологія: Підручник. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 2001.

Політичні партії України / За ред. В.М. Якушика. – К. 1996.

Шляхтун П.П. Політологія: Підручник. – К.: 2002.

Юдин Ю.А. Политические партии и права в современном государстве. – М., 1998.

Яблонська В. Сучасні політичні партії України: Довідник. - К., 1996.

Додаткова

Кулик А.Н. Сравнительный анализ в палитологии: Проект К. Джанды // Политические исследованиия. - 1993. - № 1.

Михельс Р. Социологиия политической партии в условиях демократии

// Диалог -1990. - № 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 18.

Надаис А. Выбор избирательных систем // Политические исследования. - 1993. - № 3.

Прозоров Ю.Б. Партии в переходных обществах (латинаамериканский опыт) // Политические исследования. – 1994.- № 4.

Пушкарева Г.В. Партии и партийные системы: концепция М. Дюверже // Социально-noитический журнал. -1993. № 9-10.

Таагепера Р. Шугарт М. С. Описание избирательньїх систем // Полит. исследования. - 1997. № З