ГЛОБ-УКР

Мощные геополитические разломы конца ХХ века наложились на целый комплекс давно ждущих своего решения глобальных проблем человечества, которые можно подразделить на четыре основных группы:

• проблемы преимущественно социально-политического характера: предотвращение ядерной войны, прекращение гонки вооружений; разрешение региональных, межгосударственных конфликтов; строительство ненасильственного мира на основе утверждения доверия между народами; упрочения системы всеобщей безопасности;

• проблемы преимущественно социально-экономического характера: преодоление слаборазвитости; обеспечение эффективного производства и воспроизводство мирового валового продукта; поиск путей разрешения энергетического, сырьевого и продовольственного кризисов; оптимизация демографической ситуации, особенно в развивающихся странах; освоение в мировых целях околоземного пространства и мирового океана;

• социально-экологические проблемы, обусловленные дальнейшим ухудшением природной среды обитания людей. С особой остротой встала необходимость проведения мероприятий по улучшению газовой оболочки атмосферы; по гармоничному развитию живой и неживой природы; по рациональному использованию естественного потенциала планет; по предотвращению вредного воздействия на природу военной деятельности;

• проблемы человека, включая: человеческое измерение общественного прогресса; соблюдения социальных, экономических и индивидуальных прав и свобод; ликвидацию голода, эпидемических заболеваний, невежества; духовное развитие личности; преодолевание отчуждения человека от природы, общества, государства, других людей и результатов собственной жизни деятельности.

Источники глобальных проблем человечества можно поделить на две группы: углубление разногласий между человеком и природой ( экологические, продовольственные, энергетические и др.) и в отношениях между людьми (проблемы войны и мира, защита и развитие духовной среды, борьба с болезнями, преступностью или чего то еще. Набуття цими суперечностями характеру глобальних зумовлене безпрецедентним загостренням протирічлюдськоі діяльності, зростанням масштабів іі неконтрольованого впливу на природне та суспільне середовище, реальною загрозою перетворення наслідків цих процесів на невідворотні ( ядерна зима, вичерпання ресурсів, зникнення ознового шару та інші.)

Як самі проблеми человечества, так і визначення шляхів іх предотвращения имеют комплексній характер, и єто требует не только глобальной интеграции усилий всех стран мира, но и согласно с учением В.Вернадского про ноосферу, интеграции философских, политических, природніх и технико – економических знаний. А відтак необходима докорінна зміна парадигми світовоі політіки: відхід від конфліктноі , конфронтаційноі орієнтеціі, перехід до глобального конструктивного співробітництва на засадах визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, спільний пошук ефективних шляхів виходу із тієі кризи, у яку людтсво потрапило внаслідок власноі життєдіяльності.

Сягнувши надзвичайно високого рівня пізннаня і розвитку, суспільство тим самим створило реальну загрозу совєму існуванню. Йдеться про інтенсивне якісне і кількісне знищення природних умов та ресурсів, необхідних і достатніх для існування живого, передусім людини. За прогнозом учених Римського клубу , за збереження наявних тенденцій у взаємодіі суспільства і навколишнього середовища, вже через 35 – 40 років може розпочатися масове вимирання землян.

Вперше системний підхід до проблеми людини і природи запровадив у доповиді на загальних зборах ООН У.Тан у 1969 року. Він кваліфікував демографічний вибух, вичерпування природних ресурсів і забруднненя довкілля як насування глобальноі катастрофи. Сучасна політологія до числа глобальнних відносить проблеми, які:

• за своєю суттю зачипають інтереси, а в перспективі – й майбутнє всього людства (це проблеми загальнолюдського характеру)

• набувають всесвітнього характеру, тобто виявляють себе як обьєктивний чинник розвитку суспільства в усіх регіоннах світу (це проблеми загальнопланетарного масштабу)

• загрожують усьому людству, якщо не будуть своєчасно вирішені (це проблеми, які безпосередньо впливають на майбутнє роду людського)

• вимагають для вирішення обьєднання зусиль усіх держав і народів (це проблеми природничо – науковоі, науково – технічні і соціально – політичні, які неможливо вирішити в місцевому або регіональному масштабі)

Слід зауважити, що проблеми, які ми називаємо глобальними, виникли дуже давно. Поява людини на землі призвела до масштабноі кризи в тодішній екосистемі: зникла половина видів тварин, що були для пралюдини конкурентами або можливою здобичею. Таку кризу в екологіі (науці про взаємодію організму із середовищем) називають компонентною. Надалі людина час від часу спричиняєпояву криз такого типу. Зростаючи можливості добування іжі викликали збільшення кількости людей, а отже, й екологічного тиску на середовище, що призвело до зменшення його біологічноі продуктивності. Так склалися екологічні предумови для неолітичноі революціі – переходу від збиральницького способу ведення господарства допродуктивного. Проте зростаюча ефективність суспільного виробництва обертається для природи новими екологічними кризами. Історія свідчить, що врата контролю над природним середовищем має катострофічні наслідкі для держав, націй і цивілізацій у цілому, які при цьому випадають з історичного контексту.

Отже, глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого як наслідок споживацького ставлення суспільства як до людини (головноі продуктивноі сили), так і до природи (як до обьекта експлотаціі).

Глобальні проблеми мають різне походження і відображають різні сфери жеттєдіяльності людей: рівень розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього серидовища, кардинальні питання світовоі політики, міжнароднихвідносин тощо. Водночас усі вони тісно взаємоповьязані, впливають одна на одну, мають системний характер. Тому недооцінка навіть однієі з цих проблем недопустима, оскільки може викликати ланцюгову реакцію загострення інших.

Характер і ступинь впливу глобальних проблем на життя світу різний. Деякі з них внаслідок свого загосрення набувають дедалі більше політичного забарвлення, а відтак виникає відносна самостійна, цілісна сфера всеохоплюючих політичних звьязків у процесіполітичноі діяльності. Глобальні політтичні відносини формуються на міжнародній арені без єдиного центру політичноі влади і є рівнодійною зваємозвьязків усіх суверених держав, що розвиваються в умовах боротьби та співробітництва, невзгод і компромісів, скептицизму й довіри, негативізму й конструктивізму, напруження й розрядки.

Для глобальних проблем характерним є іх динамізм, можливість як збільшення, так і зменшення іх кількості, а також посилення або послаблення гостроти. З одного боку,з розвитком наукових знань, техніки й технологіі зьявляються нові методи контролю за природними процесами, нові можливості впливу людини на природу. З другого – розвиток науки, прогрес виробництва, розвиток міжнародного співробітництва сприяє вирішенню деяких глобальних проблем. Як бачимо, динаміка глобальних проблем має суперечливій перебіг.

Проте для вирішення загальнопланетарних проблем є перешкоди обьєктивного характеру саме тому, що по своій суті ці проблеми зачіпають все людство в цілому, а тому і вирішити іх можна лише в загальносвітовому масштабі, що значно ускладнює прийняття рішень.

Субьективними перешкодами є несвоєчасне прогнозування можливих наслидків техногенних перетворень. Поза увагою залишаються проблеми, які, на думку политиків, не мають сьогоденного політичного значення (наприклад, рекультивація земель, біологічне очищення викоростаних вод, утилізація відходів). Глобальні проблеми, якщо іх своєчасно не вирішити, можуть не лише загальмувати розвиток суспільства, а й підірвати основи його існування.