Тема 10. Політика і мораль

Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя. Політика пов'язана з реалізацією основних інтересів суб'єктів, у ній домінують прагматичні моменти. Політика опирається на закони і вона прагне до інституціоналізації. Мораль пов'язана із реалізацією інтересів суб'єктів, її мета - узгодження їх інтересів на основі неінституційних норм і принципів.

У поглядах на взаємозв 'язок політики і моралі можливі дві позиції:. "моралізація влади"; чітке розмежування питань влади і питань моралі. Визначенням місця моралі у політиці займається політична етика.

Теоретичні підходи до проблеми поєднання політики та моралі. У середньовічній свідомості політика і мораль були єдиними. Вперше політику від моралі відокремив Н. Макіавеллі. У XIX ст. сформувалася громадянська вимога поставити політику у залежність від моралі.

Два основні підходи до вирішення питання про взаємозв'язок політики та моралі. 1. Представники "арістотелівського" напрямку (Арістотель, І. Кант, Е. Фромм, Дж. Хакслі та ін.) вважають, що політика повинна бути моральною, політика і мораль є нероздільними.

Представники "макіавелістського" напрямку (Н. Макіавеллі, Г. Гегель, Ф. Ніцше, Л. Гумтович та ін.) виключають мораль із політики. Н. Макіавеллі правителі у своїй практичній діяльності керуються не нормами моралі, а міркуваннями політичної доцільності. Ідею про сумісність моралі та війни розвиває й інший німецький мислитель - Ф. Ніцше.

Література

Основна

Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избранные произведения. – М., 1990.

Марчук П.П. Політологія. – Тернопіль, 1998.

Мельник В.А. Политология: Учебник. - Минск, 1996.

Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. –К., 1999.

Політологія: Підручник. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 2001.

Рікер П. Етика і політика // Філософська і соціологічна думка. –1993.

- №5-6.

Семенко М. На часі – політика моральності // Віче. – 1999. - № 3.

Шляхтун П.П. Політологія: Підручник. – К.: 2002.

Додаткова

Азаров Н.И. Взаимоотношения морали и политики // Социально-политю журнал. – 1997. - №4.

Гринстайн Ф.И. Личность и политика // Социально-полит. журнал. – 1991. - № 10.

Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політол. Читання. – 1992. - №1.

Лебон Г. Думки і вірування юрби // Філос. і слціол.ю думка. – 1991. – 1991. - №6.

Тема 11. Громадянське суспільство та правова держава

Поняття громадянського суспільства. Суттєві риси громадянського суспільства: наявність добре розвинутої соціальної структури; витворена відповідна система представництва інтересів різних груп населення; сформовані і ефективно діють органи влади різного рангу, утворюючи державу.

Теорія громадянського суспільства грунтується на ідеї автономності га індивідуальної свободи громадян, невтручання держави в життя громадянського суспільства. Громадянське суспільство як сфера реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних та інших громадських інтересів.

Ознакою громадянського суспільства є плюралізм. Інститутами громадянського суспільства є виробничі спілки, добровільні громадські організації та об 'єднання, політичні партії, які: є засобом самовираження індивідів; захищають інтереси певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів; зменшують деструктивну силу протистояння інтересів; оберігають суспільну систему від хаосу і створюють сприятливі умо-¹ функціонування демократичної влади

Підґрунтям і ознаками громадянського суспільства - ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності, відкритою комунікацією, структурованістю суспільства, багатопартійність. Громадянське суспільство потребує існування правової держави як своєї передумови.

Історичні уявлення про громадянське суспільство. Поняття “громадянське суспільство” у Платана і "societas civilis" Ціцерона. Перехід" від Середньовіччя до Нового часу - відокремлення громадянського суспільства від держави. Епоха Відродження сформувала переконання у тому, що надмірно розширена сфера впливу держави стримує творчий, вільний розвиток особи і заважає її вільному волевиявленню. Концепція громадянського суспільства Г. Гегеля. Марксисти: політична держава віддзеркалює політичний інтерес, а громадянське суспільство - приватний інтерес.

В. Липинський громадянського суспільство: люди певної території, які не живуть за рахунок виконання державних функцій. Громадянське суспільство неоднорідне. В основі вертикального поділу є праця та спосіб виробництва продукції; поділ горизонтальний: у кожному класі є організатори і організовані, котрі утворюють стани.

"Масове суспільство" як альтернатива громадянському суспільству. Характерною рисою такого суспільства є "людина маси". "Маса як сукупність осіб без спеціальної кваліфікації. Маса - це рядова людина". X. Ортега-і-Гасет у праці "Бунт мас" (1930) визначає масову людину як таку, що не відрізняється від інших, а є повторенням загального типу. Основні риси масового суспільства є: широка атомізація; готовність до засвоєння нових ідеологій; тоталітаризм.

Література

Основна

Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и ос-новные вехи формирования // Врпросы философии. — 1991. — № 7.

Геєць В. М. Державність України: На шляху до громадянського суспільства // Віче. —1995. — № 5.

Гражданское общество и правовое государство: предпосылки формирования. — М., 1991.

Ильин А. Н., Коваль В. Й. Две сторони одной медали: гражданское общество и государство // Политические исследования. — 1992. — № 1, 2.

Кочетков А. П. О формировании гражданского общества // Социально-политические науки. — 1992. — № 1.

Левин Й. Б. Гражданское общество на Западе и в России // Политические исследования. — 1996. — № 5.

Невичерпність демократії: Видатні діячі минулого і сучасності про вільне, демократичне суспільство і права людини. — К., 1994.

Перегудов С. Гражданское общество как политический феномен // Свободная мысль. — 1992. — № 9.

Поппер К. Р. Відкрите суспільство та його вороги: В 2 т. — К., 1994. — Т. 1—2.

Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. 2-ге вид. — К., 1996.

Шинкарук В. І. Громадянське суспільство, держава, ідеологія // Розбудова держави. — 1993. — № 5.

Щедрова Г. П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян. — К., 1994.