29. Охарактеризуйте діяльність Острозької академії. Визначте її роль у розвитку української культури.
+Острозьку академію відкрив у 1576 р. волинський магнат князь Костянтин Острозький в Острозі, у своїй резиденції. Серед них Острозька слов'яно-греко-латинська академія займає особливе місце. Це була перша висока школа й перша наукова установа України. На назву академії Острозька вища школа має повне право, оскільки вони виходила поза програму “вільних наук” і брала під увагу вищі студії, особливо богослов'я. Щоб надати їй якнайвищого рівня, Острозький запросив до викладацької роботи найвизначніших українських та зарубіжних вчених, кваліфікованих фахівців з різних галузей знань. Провідне місце в програмі займало вивчення трьох мов: слов'яно-руської, грецької й латинської. Проте Острозька академія істотно відрізнялася від західноєвропейських. Острозька академія і заснована при ній у 1581 р. друкарня згуртувала потужні науково-літературні сили, репрезентувала високий науковий злет української педагогічної науки. Академічна друкарня випустила понад 30 книг. Запрошений сюди князем К.Острозьким український першодрукар Іван Федоров надрукував першу в світовому друкарстві повну церквонослов'янську Біблію. Князь Костянтин Острозький, на жаль, не знайшов послідовників серед інших українських магнатів. Зате за освітню справу активно взялися заможні українські міщани, особливо львівські, активізуючи й розширюючи діяльність церковних братств. Завдяки Львівському братству при церкві Успіння, Львів став другим після Острога визначним осередком національного відродження й розвитку українського шкільництва і національного виховання, а також української духовності, педагогіки, освіти і культури.
Практичні завдання (виносяться на самостійне вивчення)
1)Візантійсько-руський стиль як домінуючий стиль архітектури часів Київської Русі.
Російсько-візантійський стиль (Русько-візантійський стиль) — напрям в архітектурі і декоративно-прикладному мистецтві в рамках історизму, заснований на інтерпретації форм візантійського та давньоруського зодчества[1]. В рамках еклектики міг поєднуватися і з іншими стилями.
Усвідомлення відмінностей між «візантійською» і «російською» стилістиками в храмовому зодчестві стало відчуватися тільки в середині XIX століття в професійному архітектурному середовищі, тісно пов'язаному з вивченням давньоруської і візантійської архітектурної спадщини. Тоді почали активно вивчатися пам'ятники середньовічної архітектури Греції, Сирії, Палестини, Малої Азії, Константинополя. Як писав В. В. Стасов: «Про візантійську архітектуру мали у нас в тоновський час (1830-х — 1840-х роках) лише самі смутні уявлення і почали впізнавати її набагато пізніше за численними малюнками російських архітекторів, що відправилися в кінці 1840-х років у Грецію і на Схід»[6].
Десяти́на (лат. decenia) — рід церковного або світського податку, поширений в Середньовічній Європі та на Русі в княжу добу; десята частина доходів, яку сплачувало залежне населення церкві у феодальний період в європейських країнах. Первісно десятину давав князь єпископові як десяту частину своїх річних прибутків.