- •Суть поняття „культура”: структура еволюція, провідні підходи у трактуванні. Загальна характеристика функцій культури.
- •2)Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
- •Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого мистецтва та архітектура).
- •Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та інші).
- •Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення).
- •3)Поняття форми культури. Класифікація форм культури за масштабністю, за рівнем майстерності й носіями і творцями відповідної культури.
- •5)Формування та особливості східнослов’янської культури. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •6.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства. Наукові знання русичів.
- •7)Писемна література часів Київської Русі: основні види і жанри. Найвидатніші літературні пам’ятки
- •8)Розвиток давньоруської архітектури та образотворчого мистецтва: видові, функціональні та стильові особливості.
- •10)Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст. Братства та їх роль в обороні української культури від асиміляції.
- •11)Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл. Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •12)Книжкова справа в Україні у хvi – першій половині хvii ст. Поява і поширення книгодрукування та території України та за її межами.
- •13)Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •14)Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •15)Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •16)Києво-Могилянська академія — перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •17)Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •18)Українська барокове зодчество та особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii ст.
- •19)Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст.
- •20) Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх ст.: сутність, етапи і чинники розвитку.
- •21) Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми. Провідні досягнення української науки у цей період.
- •22) Розвиток української мови та становлення нової української літератури у хіх – початку хх ст. Асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури.
- •23) Музичне мистецтво України хiх – початку хх ст. Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх ст. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •24) Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стильові напрями.
- •25) Розвиток українського живопису та графіки у хiх – на початку хх ст.
- •26)Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).
- •6 Жовтня 1918 р. У Києві було урочисто відкрито перший Державний український університет, а 22 жовтня – другий Український університет у Кам’янці-Подільському.
- •27) Радянська політика „українізації” та її вплив на розвиток культури України в 1920 – на початку 1930-их рр.
- •28)Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-их рр. „Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •29)Розвиток української культури в роки Другої світової війни та в перше повоєнне десятиріччя.
- •30)Українська культура в роки хрущовської „відлиги” (1953 – 1964 рр.). „Шістдесятництво”.
- •31)Кризові явища в культурі урср 1970 – 1980-их рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •32)Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
- •33)Проголошення незалежності України 1991 року та формування сучасної української культури. Проблеми розвитку культури України у ххі ст.
- •29. Охарактеризуйте діяльність Острозької академії. Визначте її роль у розвитку української культури.
- •Практичні завдання (виносяться на самостійне вивчення)
- •1)Візантійсько-руський стиль як домінуючий стиль архітектури часів Київської Русі.
- •Володимирський собор у Києві
- •Благовіщенський собор у Харкові
- •Скіфська пектораль
- •5.Ярослав Мудрий як будівничий культури Київської Русі.
- •Луцька фортеця
- •Гоголь Микола
- •Д овженко олександр петрович
28)Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-их рр. „Розстріляне відродження” в українській культурі.
У 30-і роки продовжувалося культурне будівництво, яке мало суперечливий характер. “Українізацію” було повністю згорнуто, а найпомітніших діячів національної культури, ніби на підтвердження пророчих слів одного з персонажів сатиричної комедії М.Куліша “Мина Мазайло” (1927), розстріляно або запроторено до таборів.
Ті, хто не вірив гаслам чи продовжував у них вірити, але бачив усю їх невідповідність дійсності, оголошувався “ворогом народу” або ще раніше закінчував життя самогубством (Хвильовий, Скрипник). Але більшість громадян продовжували вірити в те, що труднощі “комуністичного будівництва” викликані наслідками світової та Громадянської воєн, а також спротивом зовнішніх і внутрішніх ворогів. Ця віра, а також значний потенціал природних ресурсів дозволили керівництву Радянського Союзу прийняти вибрану Сталіним лінію подальшого розвитку, відому під назвами політики індустріалізації та колективізації.
Примусова колективізація і пов’язаний з її неуспіхом штучний голодомор 1933 року становлять собою не тільки одну з найтрагічніших сторінок української історії, але й відвертий злочин проти традиційної селянської культури життя, перетворивши працьовитого колись селянина на безініціативного, але злодійкуватого колгоспника, довгий час фактично позбавленого громадянства та грошової винагороди за свою нелегку працю.
Індустріалізація вимагала кваліфікованих кадрів, тому значна увага приділялась ліквідації неписьменності та розвитку освітніх установ. Унаслідок розвитку системи освіти і діяльності товариства “Геть неписьменність!” у 1939 р. в Україні лишилося тільки 15% дорослих людей, які не вміли читати й писати.
З 1932 року встановилось три типи шкіл: початкова (4 роки), неповна середня (7 років), середня (10 років). Були запроваджені єдиний день початку навчального року – 1 вересня, тривалість уроку, затверджено п’ятибальну систему оцінювання знань. Основною формою викладання став урок, а замість комплексної системи запроваджувалась предметна.
На початку 30-их років було здійснено уніфікацію вищої та середньої освіти. Вищим навчальним закладом став інститут, а середнім спеціальним – технікум, у 1934 р. було скасовано плату за навчання в усіх ВНЗ і технікумах,
Незважаючи на диктат сталінського тоталітарного режиму та утиски, у розвитку різних галузей науки було досягнуто суттєвих успіхів. Розробленням з теоретичної фізики займався Харківський Український фізико-технічний інститут, де у 1932 році вперше в СРСР було штучно розщеплене атомне ядро. У цьому ж році електрозварювальна лабораторія Є.О.Патона була реорганізована в Інститут електрозварювання. Всесвітньої слави здобув офтальмолог В.П.Філатов. У 1936 році у складі Української Академії наук утворилася низка суспільствознавчих інститутів, у тому числі й Інститут історії України.
У 1936 р. ВУАН було перейменовано на АН УРСР, багато її співробітників репресували. Репресії стали невід’ємною частиною сталінської “культурної політики”. Першим дзвіночком тотального знищення української національної культури стали судові процеси проти так званих “шкідників”, що були спрямовані проти технічної інтелігенції та інженерних кадрів. Такі процеси розпочалися ще у другій половині 20-их років. А з кінця 20-их років почалися репресії й проти діячів культури. Так, 19 квітня 1930 р. у справі “Спілки визволення України” (СВУ) за так звану контрреволюційно-націоналістичну діяльність було засуджено 45 діячів української культури.
Діяльність українських митців і письменників у 30-і рр. стала настільки регламентованою, що почала втрачати ознаки творчості. Негативне значення мала їх відірваність від здобутків зарубіжних майстрів.
Національно-культурне відродження 20-их років було жорстоко придушене сталінізмом і ввійшло в історію як “розстріляне відродження”.
Тому в 30-і роки центром розвитку художньої культури стає Галичина, де спостерігається значно більша спадкоємність із попередніми періодами в історії української культури при більш безпосередніх контактах із західноєвропейськими культурними процесами. Істотний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва зробили художники й скульптори Іван Труш, Антін Монастирський, Олекса Новаківський та немало його вихованців, серед яких найталановитішим був Святослав Гординський.
Узагалі ж після поразки у боротьбі за незалежність з Польщею літературний процес у Галичині був досить політизованим. Письменники розділилися на три групи: 1) націоналістична (Д.Донцов, О.Ольжич, О.Теліга та інші); 2) пролетарсько-прорадянська (Я.Галан, С.Тудор, П.Козланюк); 3) ліберальна (Ірина Вільде, Б.Лепкий, Н.Королева й інші).
У 1934 році столицю Радянської України було перенесено до Києва.
формується особливий архітектурний канон радянського будівництва, який можна називати по-різному, але сьогодні найчастіше користуються терміном “радянський псевдокласицизм”. Це був багато в чому еклектичний стиль переважно офіційних установ, зведених із використанням багатьох архітектурних традицій минулого з активним застосуванням радянської символіки у зовнішньому та внутрішньому оформленні.
Таким чином, у 30-і рр. система державних ідей – організаційних, ідеологічно-пропагандистських – сягнула бажаного ефекту: культурне життя з простору вільного духотворення виводилося на второвану колію культивування новітніх офіційних ідеологем, новітнього міфотворення. Духовне споглядання ідеалів заступалося зведенням ідолів – наочних репрезентантів могутності та торжества пролетарських ідей, котрі, по суті, вже пролетарськими й не були.