- •Суть поняття „культура”: структура еволюція, провідні підходи у трактуванні. Загальна характеристика функцій культури.
- •2)Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
- •Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого мистецтва та архітектура).
- •Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та інші).
- •Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення).
- •3)Поняття форми культури. Класифікація форм культури за масштабністю, за рівнем майстерності й носіями і творцями відповідної культури.
- •5)Формування та особливості східнослов’янської культури. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •6.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства. Наукові знання русичів.
- •7)Писемна література часів Київської Русі: основні види і жанри. Найвидатніші літературні пам’ятки
- •8)Розвиток давньоруської архітектури та образотворчого мистецтва: видові, функціональні та стильові особливості.
- •10)Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст. Братства та їх роль в обороні української культури від асиміляції.
- •11)Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл. Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •12)Книжкова справа в Україні у хvi – першій половині хvii ст. Поява і поширення книгодрукування та території України та за її межами.
- •13)Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •14)Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •15)Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •16)Києво-Могилянська академія — перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •17)Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •18)Українська барокове зодчество та особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii ст.
- •19)Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст.
- •20) Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх ст.: сутність, етапи і чинники розвитку.
- •21) Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми. Провідні досягнення української науки у цей період.
- •22) Розвиток української мови та становлення нової української літератури у хіх – початку хх ст. Асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури.
- •23) Музичне мистецтво України хiх – початку хх ст. Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх ст. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •24) Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стильові напрями.
- •25) Розвиток українського живопису та графіки у хiх – на початку хх ст.
- •26)Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).
- •6 Жовтня 1918 р. У Києві було урочисто відкрито перший Державний український університет, а 22 жовтня – другий Український університет у Кам’янці-Подільському.
- •27) Радянська політика „українізації” та її вплив на розвиток культури України в 1920 – на початку 1930-их рр.
- •28)Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-их рр. „Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •29)Розвиток української культури в роки Другої світової війни та в перше повоєнне десятиріччя.
- •30)Українська культура в роки хрущовської „відлиги” (1953 – 1964 рр.). „Шістдесятництво”.
- •31)Кризові явища в культурі урср 1970 – 1980-их рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •32)Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
- •33)Проголошення незалежності України 1991 року та формування сучасної української культури. Проблеми розвитку культури України у ххі ст.
- •29. Охарактеризуйте діяльність Острозької академії. Визначте її роль у розвитку української культури.
- •Практичні завдання (виносяться на самостійне вивчення)
- •1)Візантійсько-руський стиль як домінуючий стиль архітектури часів Київської Русі.
- •Володимирський собор у Києві
- •Благовіщенський собор у Харкові
- •Скіфська пектораль
- •5.Ярослав Мудрий як будівничий культури Київської Русі.
- •Луцька фортеця
- •Гоголь Микола
- •Д овженко олександр петрович
18)Українська барокове зодчество та особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii ст.
В архітектурі ХVІІ – ХVІІІ ст., як і в образотворчому та інших видах мистецтва, спостерігається співіснування та переплетіння різних стилів із виразним домінуванням стилю бароко, якому притаманні декоративна пишнота й розкішна видовищність.
Другу половину ХVІІ ст. знаменує розквіт нового своєрідного стилю, який має назву козацьке (українське) бароко.
Однією з перших споруд у цьому стилі була Миколаївська церква на головному міському майдані у Ніжині (1668 – 1669 рр.), центрі одного з найбільших козацьких полків.
Новий архітектурний стиль у другій половині ХVІІ ст. швидко поширюється містами Лівобережжя і Слобожанщини. Найціннішою групою пам’яток слобідського козацького будівництва другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. є низка мурованих церков, форма й конструкція яких запозичені з дерев’яної архітектури: Покровська і Воскресенська церкви в Сумах, собор у Лебедині, Преображенський собор в Ізюмі (1685 р.), Покровський собор у Харкові (1686 р.). Разом із тим продовжували зводитися і традиційно дерев’яні козацькі церкви. Дуже швидко цей стиль будівництва вийшов далеко за межі козацької станової ідеології, ставши загальнонаціональним.
Протягом 90-их рр. ХVІІ ст. під безпосереднім наглядом гетьмана Мазепи виникає окремий різновид барокового церковного будівництва, який відмовляється від первісного демократизму козацького бароко і втілює собою ідею величі авторитарного гетьманського правління, яку мали виражати передусім Військово-Микільський собор (1690 – 1696 рр.) та перебудована Богоявленська церква Братського монастиря (1690 – 1695 рр.) у Києві. Обидві церкви разом із багатьма іншими перлинами українського храмового зодчества зруйновані у 1934 р. під час сталінської реконструкції Києва. У цілому ж лише у Києві Мазепа збудував чи відновив 20 споруд.
Розрізняли полтавське, київське, наддніпрянське й інші види українського бароко. Зокрема, полтавський різновид барокової архітектури представляли собор Мгарського (біля Лубен) монастиря, собор Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря
У дусі козацького бароко зводилися також світські кам’яні будівлі.
У 1721 р. було скасовано указ Петра І про заборону будувати з цегли у містах (крім Москви і Петербурга). В Україні з’являється низка споруд, які, зберігаючи основні риси барокового стилю, вже помітно наближаються до більш світського й безтурботного стилю рококо (назва пов’язана з декоративним елементом цього стилю, що нагадував мушлю молюска). Це, зокрема, Покровська церква на Подолі 1722 р., дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря і кафедрального Софіївського собору в Києві.
У 1731 – 1745 рр. під керівництвом німецького архітектора Й.Шеделя перебудовано приміщення Київської академії та збудовано 93-метрову дзвіницю Києво-Печерської лаври. За проектом Б.Растреллі у 1747 – 1753 рр. уже цілком у стилі рококо збудовано Андріївську церкву та Маріїнський палац.
Серед українських архітекторів Гетьманщини у стилі бароко найвидатнішими були С.Ковнір (збудував і перебудував цілу низку споруд Києво-Печерської лаври), І.Григорович-Барський (перший київський водогін, архітектурно-скульптурний “фонтан Самсона”, церкви Покровська й Миколи Набережного у Києві, низка споруд в інших містах і монастирських комплексах) та Ф.Старченко.
Західна Україна була під владою Польщі та Австрії і мала інший шлях мистецького розвитку. Дерев’яна архітектура розвивалася традиційно, зберігаючи національну самобутність. Кам’яне монументальне будівництво втрачає українські риси і підпадає під вплив західноєвропейської архітектури. Найяскравішим представником цього напряму був львівський архітектор італійського походження Б.Меретині. Він звів собор Святого Юра у Львові (1748 – 1762 рр.
Архітектура з виразними елементами класицизму як реакція на напруженість бароко й іграшковість рококо виникає вже у середині ХVІІІ ст.
Для класицизму були характерні суворість і чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, світлі барви
У батуринській палаті, збудованій за проектом англійця Ч.Камерона у 1779 – 1803 рр., уже помітний вплив французького стилю ампір.
Розвиток кам’яного будівництва сприяв розвитку барокового пишного рельєфного і ліпного оздоблення споруд.
Для українського барокового живопису визначальним став вплив фламандської школи Рубенса, захоплення якою докорінно змінило попередні національні традиції. Разом із тим стилістика українського живопису цього періоду є досить різноманітною. Більшість парадних портретів, так званих парсун, козацьких полковників написані в реалістичній манері, передають настрій і вдачу зображуваних старшин.
У добу бароко в Україні вперше з’являються школи з навчання мистецтва.
Характерною складовою храмового живопису стає в цей час ктиторський портрет. Ктиторами називали фундаторів, жертводавців, опікунів тієї чи іншої церкви.
Досить рано в іконописанні з’являються риси стилю рококо (прикладом є іконостас Андріївської церкви у Києві, виконаний Олексою Антроповим та Григорієм Левицьким, що більше уславився як гравер).
Середина й друга половина ХVІІІ ст. виразно вносять у живопис елементи класицизму. Найвидатнішими майстрами українського класицистичного живопису були Дмитро Левицький (1735 – 1822 рр.) і Володимир Боровиковський (1757 – 1825 рр.), обоє родом з Полтавщини, а згодом – столичні придворні художники. Портрети їхньої роботи є кращими зразками живопису того часу в Російській імперії.
Своєрідний ренесанс переживає у зазначену добу графічне мистецтво.
Висока музична культура завжди була характерною рисою розвитку культури українців. Динамічна й драматична за своїм характером барокова культура особливо сприяла розвитку старих і виникненню нових музичних жанрів.
Ще у ХVІІ ст. у школах і Києво-Могилянській академії студентів навчали співу за лінійними нотами, що називались у Московському царстві “київське знамено”. Зберігся “Реєстр нотових зошитів” хору Львівського братства від 1697 р., у якому перелічено 267 партесних (без музичного супроводу) співів, розписаних на 3 й більше (до 12) голосів.
Отже, друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст. була важливим етапом у розвитку вітчизняної культури. Українська культура того часу істотно вплинула на всебічний розвиток передусім російської культури, а також культур інших слов’янських народів.