
- •Предмет та структура дитячої психології
- •Поняття про онтогенез людини
- •3. Основні закономірності психічного розвитку людини.
- •4. Передумови, умови і рушійні сили психічного розвитку дитини.
- •5. Рушійні сили психічного розвитку
- •6.Принципи вивчення психіки дитини.
- •7. Класифікація методів дитячої психології.
- •8. Спостереження як метод дитячої психології.
- •9. Експеримент у дитячій психології.
- •10.Методи бесіди та вивчення продуктів діяльності дітей.
- •11. Вивчення психічних особливостей дитини педагогом
- •12. Роль біологічних і соціальних факторів у психічному розвитку дитини
- •13. Проблема вікової періодизації психічного та особистісного розвитку дитини
- •14. Вікова періодизація психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи
- •15. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого, значення рефлексів у житті новонародженого
- •16. Особливості розвитку органів чуття новонародженого
- •17. Розвиток емоційної сфери новонародженого
- •18. Криза новонародженості
- •19. Немовлячий вік та його особливості
- •20. Загальна характеристика психічного розвитку немовлят
- •20. Загальна характеристика психічного розвитку дітей раннього віку
- •21. Роль рухової активності у психічному розвитку дитини
- •22. Мовленнєвий та когнітивний розвиток дитини першого року життя
- •23. Особливості психічного розвитку дітей раннього віку.
- •24. Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини
- •25.Формування предметної діяльності у ранньому дитинстві
- •26. Зародження нових видів діяльності у ранньому дитинстві
- •27. Розвиток спілкування з дорослими і однолітками
- •28. Розвиток мовлення дитини раннього віку
- •29. Новоутворення пізнавальної сфери у період раннього дитинства
- •30. Передумови формування особистості у ранньому дитинстві. Криза трьох років
- •31. Психологічні особливості образотворчої діяльності дошкільника
- •32. Трудова діяльність дитини дошкільного віку
- •33. Становлення навчальної діяльності в дошкільному віці
- •34. Умови розвитку навчальної діяльності дітей в дошкільному віці
- •35. Спілкування дитини з дорослими і однолітками
- •36.Особливості спілкування дитини з дорослими
- •37. Форми спілкування дошкільників з однолітками. Конфлікти між дітьми і їх причини.
- •38. Розвиток пізнавальних процесів дошкільника
- •39. Особливості уваги дітей дошкільного віку
- •40. Мовлення і його розвиток у дошкільному віці
- •41. Сенсорний розвиток дошкільників
- •42. Мислення і його види у дошкільному віці
- •43. Розвиток пам’яті
- •44. Формування уяви у період дошкільного дитинства
- •45. Розвиток емоцій і почуттів у дошкільному віці
- •47. Управління розвитком волі у дошкільників
- •48. Розвиток мотиваційної сфери і формування самосвідомості дошкільника
- •49. Розвиток здібностей дошкільника
- •50. Самосвідомість і самооцінка дошкільника
- •51. Управління розвитком самосвідомості у дошкільників
- •52. Темперамент і характер дитини дошкільного віку
- •53. Вікові особливості виникнення і прояву різних властивостей темпераменту дошкільників
- •54. Психологічні особливості дітей різних типів темперамету
- •55. Характер дитини. Особливості формування характеру дитини
- •56. Психологічна готовність дитини до школи
- •57. Криза 6-7 років та формування внутрішньої позиції
- •58. Розвиток особистості у старшому дошкільному віці.
- •59. Основні компоненти готовності дитини до школи
- •60. Формування психологічної готовності до школи у різних видах діяльності
10.Методи бесіди та вивчення продуктів діяльності дітей.
У психологічних дослідження дітей широко використовується бесіда: як прийом експериментальної методики або як самостійний метод. Така форма роботи з дітьми часто використовується в педагогічній практиці, тому діти звикли до бесід з дорослими. Серед бесід з дітьми можна виділити ті, які носять запланований характер, та такі, які виникають спонтанно.
Бесіда має чітко усвідомлювану мету і наперед підготовлену систему питань, які формулюються чітко, коротко і точно. Існує низка вимог до формулювання питань. Вони не повинні підказувати дитині яку-небудь відповідь, наприклад. Зміст бесіди повинен стосуватись відомих дітям тем, складатись із простих зрозумілих слів. Деяких тем слід уникати, щоб не травмувати психіку дитини, не пробуджувати у неї неприємних спогадів тощо. Тривалість бесіди 10–15 хвилин. Щоб ефективно використати час бесіди, необхідно, щоб відповіді дітей були інформативними. Для цього досліднику також потрібно правильно формулювати свої питання. Доречними є звертання такого типу: «розкажи, як...», «у які ігри ви граєтесь?», «поясни, чому твоя улюблена казка...».
Здатність дитини вільно почуватись під час бесіди зростає, якщо вона проводиться в ігровій формі з використанням ігрових моментів, які стимулюють інтерес дитини до теми розмови. Крім іграшок, бесіди можуть проводитись з використанням малюнків, картинок, книжечок, будівельного матеріалу тощо. Особливо важливо використовувати наочний матеріал у бесідах з дошкільниками.
Активне оволодіння дітьми різними видами діяльності дозволяє досліджувати їх психіку, спираючись на метод аналізу продуктів дитячої діяльності: казок, розповідей, малюнків, конструкцій, апліка- цій, шкільних зошитів тощо. Значна частина робіт дитини носить виразно творчий характер, в них розкривається його внутрішній світ, думки, переживання, уявлення. Продукти діяльності відображають вміння та навички дитини, властивості її особистості, які забезпечують виконання діяльності: довільність, наполегливість, працездатність, охайність, організованість, самостійність тощо.
Цей метод може застосовуватись стосовно робіт однієї дитини, виконаних протягом тривалого часу, або робіт різних дітей, тобто аналіз продуктів діяльності включає елемент порівняння.
10. Вивчення психічних особливостей дитини педагогом.
Слід розрізняти науково-психологічне дослідження дитини та вивчення вихованців педагогом. Дослідник вивчає психіку дитини з метою поповнення наукових знань про неї, виявлення нових закономірностей, умов прояву психічних явищ тощо. У професійній діяльності педагога вивчення психіки дитини носить практичне спрямування, зорієнтоване на підвищення ефективності навчання й виховання дітей. Знати особливості кожної дитини педагогу необхідно для забезпечення індивідуального підходу у роботі з нею.
Діагностична функція полягає в оцінці знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку дитини у тісному зв’язку з встановленням особливостей навчально-виховного процесу – зокрема причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку рис і якостей особистості та факторів, які сприяють успішному досягненню цілей освіти. Завдання стосовно вивчення дітей педагогом навчальної установи полягають у тому, щоб забезпечити нормативні умови для розвитку їх психіки, вчасно помітити відхилення в ході психічного розвитку, спрогнозувати подальший розвиток дитини та здійснити потрібну профілактику можливих проблем психічного розвитку. Без цього неможливі ефективне виконання педагогом своїх обов’язків, творчий підхід у його роботі.
Для реалізації дослідницької функції педагогу необхідно володі-ти міцними знаннями з вікової, зокрема дитячої, психології.
Повноцінне виконання педагогом професійних функцій неможливе без усвідомлення ним своєї ролі у навчально-виховному процесі з дітьми. Для дитини – педагог виступає старшим, розумним товаришем, партнером по співпраці, завжди готовим прийти на допомогу. Педагог повинен володіти витримкою, тактом, не припускати у своїй поведінці грубих інтонацій, викриків, вміти підтримувати у себе позитивний, оптимістичний настрій.