19. Немовлячий вік та його особливості

Періодом найінтенсивніших змін у психіці дитини є немовлячий вік (1-й рік життя). У неї розвивається потреба в спілкуванні, немовля оволодіває різноманітними рухами і діями з предметами, з'являються здатність до розуміння людського мовлення і перші самостійні слова. Формуються сприймання, уявлення про предмети навколишньої дій­сності. Закладаються передумови формування особистості. Найважливіші новоутворення у психіці немовляти формуються в процесі ситуативно-ділового і емоційно-особистісного спілкування.

Перші 10 днів

Цей віковий період характеризується швидкими темпами сенсомоторного розвитку дитини: розвивається мозок (щомісячно його маса збільшується на 30 г) та його пластичність. Після народження впродовж місяця у дитини наявні кілька безумовних рефлексів: харчовий (ссальні рухи), зоровий (зіницевий), рефлекс

Бабинського (на подразнення підошви реагують пальці ноги), хапальний рефлекс. На основі цих рефлексів досить рано утворюються нові умовні рефлекси. Відбувається розвиток аналізаторів,що сприяє розвитку орієнтування дитини в довколишньому середовищі.

Розвиток дитини від 3 до 6 місяців

¾¾Вікові особливості

У цьому віці дитина продовжує процес засвоєння первинного кола реакцій – повторення будь-якої дії заради самої дії. Дитина спостерігає за рухом своїх рук, отримуючи задоволення від власної активності. До п’яти місяців стає помітним формування координації зору і хапання, а з шести місяців розвиваються вторинні

кругові реакції – повторення дій задля деяких вражень. Дитина починає помічати світ, що її оточує.

Розвиток дитини від 6 до 9 місяців

Продовжується розвиток мозку дитини (до 9 місяців його маса досягає 660 г) та нервової системи. Дитина оволодіває рухами руки як знаряддям діяльності та основним органом пізнання дійсності: засвоює рухи утримання предмета рукою, його обмацування і всебічного пізнання. Формуються перші прості резуль

тативні дії з предметами, активізується пізнавальна діяльність дитини.

від 9 місяців до 1 року

Цей період характеризується надзвичайною активізацією предметної діяльності дитини. Збільшується кількість і якість предметних дій. Одні й ті самі рухи повторюються багаторазово. Дія стає основним способом пізнання довкілля. Дитина оволодіває прямоходінням. Мовлення стає основним засобом спілкування.

Психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті.

Вроджену здатність дитини до запам’ятовування необхідно розвивати у процесі безпосередньо-емоційного спілкування дорослого і малюка. Приблизно з 6-ти місяців спілкування повинно

будуватись на основі маніпулювання дитини з предметами, яке ство-

рює сприятливі умови для збагачення чуттєвого досвіду дитини. Спи-

раючись на зацікавленість малюка оточуючими предметами, діями дорослого із ними у ході побутових процесів по догляду за дитиною, необхідно знайомити малюка зі всіма використовуваними предметами шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх застосування. Дорослий коментує свої дії з предметами, їх послідовність: «Що нам потрібно для купання? Візьмемо наш рушничок. Він такий пухнастий! А де наше мило? Перевіримо температуру води. Ось градусник». При цьому дорослий висловлює виражає своє позитивнеставлення до виконуваних дій, до предметів. Мовлення його чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Дорослий демонструє відкритість, готовність прийняти допомогу дитини, підтримати її прагнення до співдії. Діючи з предметами, дорослий кожен раз називає їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною свого оточення сприяє запам’ятовуванню дитиною вигляду предмету, а згодом і його назви. Так, дитина ще не вміє називати предмет словом, а вже показує його дорослому, коли той запитує «Де ...?» Таким чином, важливою умовою, що забезпечує мимовільне запам’ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, виступає режим дня.

Розвиток пасивного мовлення

Немовлячий вік названий так з огляду відсутності активного мовлення у спілкуванні дитини з оточуючими у перший рік життя. Тому цей період вважається підготовчим для засвоєння активного мовлення. Мовний апарат дитини становить частину її організму, отримувану від народження. Водночас дитині необхідно навчитись володіти своїм мовним апаратом.