РЕФЕРАТ

з дисципліни «Психологія дитяча»

на тему:

«Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини»

План.

Вступ.

Глава 1. Теоретичні основи розвитку дітей раннього віку.

1.1 Поняття раннього віку в психолого-педагогічній літературі.

1.2 Особливості розвитку дітей раннього віку.

Глава 2. Соціальні навички дитини раннього віку.

2.1 Мовлено-комунікативний розвиток дітей раннього віку.

2.2. Етичний розвиток, роль дорослого у розвитку самосвідомості дитини.

Висновок.

Вступ.

Ранній вік (від 1-го до 3-х років) є одним із ключових у житті дитини. За цей час дитина оволодіває прямою ходь­бою, предметна діяльність стає провідною у психічному розвитку, а мовлення - засобом спілкування, зароджу­ються ігрова та зображувальна діяльність, розвиваються різні форми спілкування з дорослими та однолітками, інтенсивно формуються новоутворення у пізнавальній та особистісній сфері малюка.

Досягнутий до кінця немовлячого віку рівень фізичного і психічного розвитку уможливлює перехід дитини на новий віковий етап - раннє дитинство. У подальшому їй не вдасться вже стільки досягнути та набути у своєму пси­хічному розвитку, як за ці роки. Дитина не лише оволоді­ває прямим ходінням, а і впевнено, спритно рухається. Вона не тільки засвоїла мовлення, але і застосовує склад­ну гру особових займенників. Вона вже вміє любити і боятися, виявляти свою особистість, демонструвати, на що здатна.

Глава 1. Теоретичні основи розвитку дітей раннього віку.

1.1 Поняття раннього віку в психолого-педагогічній літературі.

Ранній вік посідає особливе місце в загальній історії психічного розвитку людини. За перші три роки дитина проходить величезний шлях у своєму розвитку: оволодіває прямо-ходінням, діями з предметами, мовленням, набуває певної фізичної самостійності й намагається її відстоювати. (Малятко).

Психічний розвиток дитини відзначається послідовною етапністю, тобто проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна і закономірна. З періодами людського життя пов’язане поняття віку. Вік – це якісно своєрідна сходинка психічного розвитку людини, що залежить від конкретних історичних умов, а також – у другому своєму значенні – вік позначає весь життєвий шлях живої істоти.

Л. С. Виготський дає таке означення психологічного віку: «Новий тип будови особистості й її діяльності, ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на даному віковому етапі і які у найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її зовнішнє і внутрішнє життя, весь хід її розвитку в даний період».

Життєвий цикл людини складається, за Е. Еріксоном, з восьми фаз, кожна з яких має свої специфічні задачі і може завершуватися сприятливо (у разі подолання основних суперечностей) – або ні – для подальшого розвитку. Діти раннього віку входять у Повзункову фазу – до 3-х років. Де, головні особи – батьки. Основна суперечність: автономія-сумнів, сором. У дитини формується відчуття самостійності та особистої цінності або ж їх протилежність — сором’язливість і сумніви в собі. Закладаються основи таких особистісних якостей, як відповідальність, дисциплінованість, повага до порядку тощо.

Характеристика вікових періодів психічного та особистісного розвитку дитини (за роботами Д. Б. Ельконіна, Л. І. Божович, В. В. Давидова, І. В. Дубровіної, І. С. Кона, В. Ф. Моргуна, Н. Ю. Ткачової):

Ранній вік: 1–3 років

Соціальна ситуація: співпраця дитини з дорослими в оволодінні побутовими предметами.

Провідна діяльність: предметно маніпулятивна гра.

Новоуворення: мовлення і свідомість наочно-дійове мислення, сприймання.

Українське дитинознавство найбільшу увагу приділяє характеристиці дітей від народження до п´яти років. Це свідчить про те, що народ емпірично дійшов висновку про вирішальну роль раннього дитинства у формуванні особистості. Народне дитинознавство дає психолого-педагогічну характеристику кожному року життя дитини до п´ятирічного віку. Тож дворічну дитину називають “стрижак”, “друга каша”, “друге літо”, її як індивідуальність характеризують словами “балакуча”, “нишкла”, “понура”, “тихоня”. На третьому році життя: “третяки”, “третє літо”, “гулячки”, бо допитливість і активність у пізнанні світу є головною ознакою цього віку. Згідно з етнопедагогікою кожен вік дитини потребує відповідного виховання, в якому найголовніше — співучасть в усіх здобутках розвитку.