практикум 3 семестр
.pdf
Глава 9. СТАТЕВА СИСТЕМА |
368 |
|
|
9.2. ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМА. ЯЄЧНИК
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Розгляд основних закономірностей розвитку, будови і гістофізіології органів жіночої статевої системи (яєчників, маткових труб, матки, піхви, молочних залоз), є необхідним для розуміння можливості виникнення їх патології. Характерна для органів жіночої статевої системи залежність від рівня статевих гормонів в крові зумовлює циклічні особливості їх структурних і функціональних змін.
Яєчники виконують генеративну функцію (утворення жіночих статевих клітин), що спрямовананавідтвореннявиду, атакожгормональнуфункцію(секреціястатевихгормонів). Естрогениіпрогестерон, щосинтезуютьсяйсекретуютьсявяєчнику, забезпечуютьнормальне функціонування не тільки статевих шляхів, але й впливають на стан нервової, серцевосудинної систем, локомоторного апарата жіночого організму. Циклічність секреції жіночих статевих гормонів зумовлена послідовністю змін у яєчнику (ріст групи фолікулів, овуляція, формування і активна функція жовтого тіла, його регресія і ріст групи нових фолікулів), що називається оваріальним циклом, регуляція якого здійснюється гіпоталамо-гіпофізарною системою. Ритмічні коливання секреціїгормонів яєчника викликають у свою чергу відповідні структурно-функціональні зміни у гормонально-залежних органах. Найбільш виразні вони в матці, що віддзеркалюється на стані ендометрія і має назву менструального циклу. Знання мікрота ультрамікроскопічної будови структурних елементів яєчника дозволить студентам розібратися у гістофізіології органа, а на наступних курсах навчання зрозуміти процеси, що розвиваються в ньому при патології гаметогенезу, порушенні процесів росту і дозрівання фолікулів, овуляції, відхиленняхфункціїендокриннихкомпонентівяєчника, щоєнеобхідною умовою об’єктивного аналізу функціональних порушень жіночої статевої системи. Знання процесів розвитку жіночої статевої системи допоможе лікарю у діагностиці природжених вад й під час оцінки гіпопластичних станів репродуктивних органів.
МЕТА НАВЧАННЯ (загальна). Вміти розрізняти мікро- і ультрамікроскопічні структури яєчника, періоди овогенезу, оваріального циклу, що необхідне для розуміння гістофізіології органа та вивчення його патології у клініці.
Для цього необхідно вміти (конкретна мета):
1.Виявляти джерела і особливості розвитку яєчника.
2.Аналізувати загальні закономірності й особливості відповідних періодів овогенезу і сперматогенезу.
3.Визначати інформативні морфологічні ознаки мікроскопічної будови яєчника.
4.Інтерпретуватиособливостімікроіультрамікроскопічної будовирізнихвидівфолікулів (примордіального, первинного, вторинного, зрілого пухирчастого і преовуляторного), встановлювати структурно-функціональні взаємозв’язки.
5.Пояснювати механізми регуляції і реалізації овуляції.
6.Характеризувати стадії розвитку тимчасової залози внутрішньої секреції — жовтого тіла, виявляти основні ознаки його будови, визначати функціональний стан.
7.Диференціювати й аналізувати структури яєчника, що пов’язані з генеративною і гормональноюфункціями, особливостіморфологіїяєчникаурізніперіодиоваріального циклу.
8.Характеризувативзаємозв’язкияєчниківзгіпоталамусоміпередньоючасткоюгіпофіза, розуміти принцип зворотного зв’язку.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ САМОПІДГОТОВКИ
Для реалізації мети навчання необхідні базисні знання-вміння з ембріології, цитології, загальної та спеціальної гістології:
1. Тип яйцевої клітини людини, її будова.
НАЗАД ДО «ЗМІСТУ» 
ДО “ПОЧАТКУ ГЛАВИ”
Глава 9. СТАТЕВА СИСТЕМА |
372 |
|
|
7)припинення після менопаузи розвитку статевих клітин;
8)овогенез перебігає у складі фолікула.
Фолікулияєчника заморфологічними ознаками поділяютьнапримордіальні, первинні,
вторинні, третинні (преовуляторні). Вони складаються з первинного овоцита і фолікулярних клітин, якістворюютьспецифічне мікрооточення, необхіднедляпідтриманняжиттєздатності й росту овоцита. Постачання поживних речовин до овоцита здійснюється з розвиненої перифолікулярної сітки капілярів крізь пласт фолікулярних епітеліоцитів. Розміри й особливості будови фолікулів залежать від стадії розвитку.
Примордіальний фолікул складається з овоцита І порядку, який знаходиться на стадії диплотени профази I мейозу та одного шару плоских фолікулярних клітин (мал. 9.2.5, а).
Первинні фолікули містять збільшений у розмірах овоцит І порядку. Поверхні овоцита і фолікулярних клітин гладкі, щільно з’єднані між собою. Подальший ріст примордіальних фолікулів супроводжується змінами овоцита, фолікулярних клітин та інтерстицію (період малого росту). В овоциті нагромаджуються органели, навколо нього формується прозора оболонка, збільшуються кількість і розміри фолікулярних клітин (мал. 9.2.5, б).
Прозора оболонка складається з глікопротеїнів, що є продуктом спільної секреторної активності овоцитаіфолікулярнихклітин. Цяоболонкавиконуєряднайважливіших функцій: сприяє збільшенню площі взаємного обміну речовин між овоцитом і фолікулярними клітинами; входитьдоскладугематооваріального бар’єра; забезпечуєвидовуспецифічність запліднення; перешкоджає поліспермії; захищає ембріон, що розвивається, від дії несприятливих чинників середовища під час його переміщення у статевих шляхах.
Вторинні фолікули містять первинний овоцит і фолікулярні клітини (мал. 9.2.5, в), що проліферують під впливом ФСГ. Останні утворюють багатошаровий епітелій, в якому з’являютьсяпорожнини, заповненіфолікулярноюрідиною. Упервинномуовоцитіпідвпливом ФСГ починають синтезуватись і нагромаджуються жовткові включення (період великого росту). Сполучна тканина, що оточує фолікул, формує теку фолікула. В її внутрішньому шарі виявляються гемокапіляри й скупчення текальних ендокриноцитів, що продукують тестостерон під впливом ЛГ. Зовнішній шар багатий на колагенові волокна. Фолікулярні клітини регулюють трофіку овоцита, ароматизують тестостерон, завдяки чому він перетворюється на естрогени, синтезують інгібін, що пригнічує секрецію ФСГ, а також секретують простагландини.
У третинних фолікулах, розташованих на периферії яєчника, первинний овоцит знаходиться на яйценосному горбику, стінка фолікула утворена гранульозним шаром і розвиненою текою з внутрішнім і зовнішнім шарами (мал. 9.2.5, г). В результаті високого рівня естрогенів, що секретуються преовуляторним фолікулом, і ЛГ гіпофіза, посилюється кровопостачання фолікула, за рахунок чого підвищується гідростатичний тиск рідини у фолікулярнійпорожнині, піддієюпротеолітичнихферментів, щосекретуютьсяепітеліальними клітинами і лейкоцитами, порушуються зв’язки між фолікулярними клітинами, що приводить дорозривустінкифолікулаівиходузяєчникавторинногоовоцитанастадіїметафазидругого поділу мейозу — овуляція.
Фолікули, які не досягли високої стадії зрілості зазнають атрезії. Дрібні фолікули повністю руйнуються і заміщаються сполучною тканиною. При атрезії вторинних і третинних фолікулів гинуть овоцит і фолікулярні клітини, а клітини внутрішнього шару теки розростаються і перетворюються на текальні ендокриноцити.
Після овуляції на місці третинного фолікула, що розірвався, під впливом надлишкової концентраціїЛГутворюєтьсяжовтетіло— тимчасовадодатковаендокринназалозаускладі яєчника.
Зверніть увагу на чотири стадії розвитку жовтого тіла, визначте їх сутність:
1)проліферації та васкуляризації;
2)залозистого метаморфозу;
3)розквіту;
4)зворотного розвитку.
НАЗАД ДО «ЗМІСТУ» 
ДО “ПОЧАТКУ ГЛАВИ”
