6. Наукове проектування психолого - педагогічного змісту етапів навчального модуля

Етапи навчального модуля

Імовірне поле проектованого психолого-педагогічного змісту навчального модуля

Чуттєво-естетичний (нульовий)

Формування позитивних емоцій, зосередження уваги учнів на найцікавіших фактах конкретної науки чи певної сфери соціально-культурного досвіду. Налаштовування на розуміння та успіх. Створення ситуацій здивування, захоплення, використовуючи події, ситуації, факти невідомі для учнів. Привернути увагу до своєї особи. Діяти на органи чуття, використовуючи музичне оформлення, цікаві досліди, ігрові та сценічні моменти.

Установчо –

мотиваційний

Визначення близьких, віддалених перспектив учіння, постановка нових навчально-виховних цілей; стимулювання прагнення учнів до успіхів у діяльності; актуалізація мотиваційних резервів учня; створення психологічного клімату довіри між учителем і учнем; відчуття учнем власної компетентності; внутрішнє включення вчителя і учня в ситуацію вільного вибору; позитивне проблемно-діалогічне прийняття учнем навчально-виховних цілей; введення учнів у спроектоване поняттєво-термінологічне поле; формування внутрішньої мотивації учня; привернення уваги учнів до змістового модуля; доведеність актуальності виучуваного матеріалу; емоційна насиченість пізнавальної активності учнів: усвідомлення учнями особливостей потенційного проблемно-пошукового поля; пред'явлення структурно-часової моделі цілісної навча­льної діяльності; попередня самостійна робота учня, в т.ч. випереджальні домашні завдання, досліди тощо.

Змістово –

пошуковий

Мінімізація теоретичного матеріалу теми, ґрунтовна психологічна готовність учителя і учня до спільного пошуку нового знання; актуалізація опорних знань і відшукання їхніх зв'язків з невідомими знаннями; формування і переборення кожним учасником навчального процесу внутрішніх проблемних ситуацій, що функціонують на основі єдиної навчальної проблемної ситуації; зіткнення учнів з особистісною невизначеністю, інтелектуальним утрудненням, смисловими суперечностями та їх емоційно-психологічне переживання; створення оптимальних психолого-дидактичних умов для продуктивного функціонування внутрішніх проблемних ситуацій вчителя й учня; змістовість і розгорнутість зовнішнього і внутрішнього навчальних діалогів; висунення системи гіпотез; забезпечення найкращих умов для оперативного виникнення тих чи інших джерел внутрішньої проблемності згідно з віковими особливостями учнів; взаємозв'язок, достатність різних проблемно-діалогічних форм пошукового мислительного процесу вчителя і моделювання продуктивних пауз учня; вибір оптимальних рівнів вирішення учнями проблемних завдань залежно від інтелектуально-вольових можливостей учнів; розкриття загальної логіки і системи доведень.

Оцінювально –

смисловий

Система завдань для оцінки рівнів засвоєння і розуміння навчального матеріалу, рівні осмислення навчальної інформації залежно від віку; осмислення фундаментальних залежностей як суті закону, поняття, теорії; оцінювання учнями правильності розуміння набутих знань; корекція адекватності оволодіння навчальною інформацією; проміжна рефлексія учителем правильності форм і методів результативності навчання; стимулювання успіхів у конкретній навчальній діяльності; визначення ступеня оволодіння навчальним матеріалом, розуміння смислового змісту виучуваного; актуалізація соціально-нормативних труднощів і суперечностей як невідповідність між теоретичними знаннями і потребами їх практичного використання.

Адаптивно –

перетворювальний

Система вправ для вироблення вмінь і навичок; диференціація навчальних завдань, форм і методів навчальної діяльності для практичного використання знань; застосування здобутих теоретичних знань у типових і нетипових умовах: моделювання регуляційно-вольових зусиль учнів під час проходження навчальних програм, реалізації технологій, адаптації методик; відпрацювання інваріантних способів навчальної діяльності; творче перенесення знань у нові умови діяльності; взаємооцінювання засвоєних знань і вироблених умінь учнями; пошук можливостей конструктивного застосування теоретичних знань на практиці; проведення експериментів за окремими інструкціями, схемами, програмами; осмислення ефективності різних форм діяльності в нетипових ситуаціях; організація здобутих знань як нормативних (алгоритми, інструкції, технології тощо).

Системно –

узагальнювальний

Актуалізація ментального досвіду школярів; формування ціннісно-естетичного ставлення до здобутих знань і норм; уміння визначити місце теми у загальному змісті навчального курсу та освіти в цілому; тестове оцінювання рівня оволодіння знаннями, нормами, цінностями; встановлення зв'язків і закономірностей між поняттями і явищами (аналіз і синтез); структурування виучуваного матеріалу, встановлення логічних зв'язків; постановка і концептуальне розв'язання кількох світоглядних проблем; збагачення ментального досвіду учнів гуманітарними і пере­дусім морально-етичними знаннями і цінностями; оформлення систематизованих знань за до­помогою знаково-графічних засобів (таблиці, схеми та ін.); перехід від часткових до широких узагальнень, від окремих до загальнолюдських норм, від індивідуальних до духовних цінностей.