13. Поняття, правосуб’єктність і види юридичних осіб.

Вже в найдавніший період у Римі утворюються релігійні, професійнікорпорації. Але вони не володіють відокремленим від фізичних осіб майном і тому їх не можна повною мірою вважати юридичними особами. Пізніше риси юридичної особи набуває скарбниця імператора - фіск (fiscus), поступово зливається з державним майном. Правда, фіск був юридичною особою особливого роду: на його майно не поширювалися давностниетерміни, вимоги фіску отримувалиперевагуперед вимогами інших кредиторів.

Таким чином, в римському праві під юридичними особами розумілися об'єднання окремих господарів або власників (фізичних осіб), які мали окрему організацію, володіли певними майновими засобами. Їх можна іменувати корпораціями або союзами: наприклад, союзи з релігійними цілями, професійні спілки ремісників (чоботарі, пекарі, солевари). У період республіки число їх збільшується, з'являються корпорації нижчих чиновників, похоронні товариства ін З часом змінюється і правове становище різного роду господарських корпорацій. Зізнається нероздільність їх майна. Вони стають самостійними суб'єктами приватного права. Також імуніципії (міські громади)отримують правоздатність, що наближається до статусу сучасних юридичних осіб. Цей же статус незабаром придбали і приватні корпорації. Слідом за ними - установи, спочатку церковні, потім різноманітні благодійні - притулків, лікарень, виховні будинки. Порядок утворення корпорацій не був однаковий на всьому протязі історії Стародавнього Риму. За законами XII таблиць в період ранньої республіки вони виникали вільно і не потребували попереднього дозволу з боку органів державної влади. Важливо лише, щоб цілі корпорації несуперечили нормам публічного права, а для її створення досить було трьох чоловік. У період пізньої республіки і принципату (у міру поступової концентрації влади в руках принцепса) корпорації виникали з дозволу сенату. Отже, ми зобов'язані римлянам не тільки ідеєю юридичної особи, але і практичним її втіленням.

Римляни також теоретично обгрунтували і сутність юридичної особи:

1) корпорація як єдине і нероздільне ціле розглядається як приватна особа;

2) юридичне існування корпорації не припиняється і не порушується виходом окремих членів з її складу;

3) майно корпорації відособлене від майна її членів;

4) корпорація як юридична особа вступає управові відносиниз іншими особами за допомогою уповноважених нею фізичних осіб;

5)юридичні особи могли бути носіями не тільки майнових, а й особистих немайнових прав, наприклад, патронаж над вольноотпущенниками.

Після визнання християнства державною релігією статус юридичної особи отримали церковні установи (ecclesia), а потім лікарні і притулки. Разом з тим правове регулюванняі доктринальна розробка інституту юридичної особи в Стародавньому Римі перебували в зародковому стані. Неповнота та непослідовність конструювання інституту юридичної особи в Стародавньому Римі пояснюються цілком певними соціально-економічними причинами: в ту історичну епоху вони грали незмірно меншу роль, ніж індивідуальні суб'єкти, тому не їм, а індивідуальним суб'єктам як центральній фігурі древнього суспільства і була приділена головнаувагав нормах і доктрині приватного права. Однак саме римлянам ми зобов'язані прообразом юридичної особи, а найбільш поширеною формою сучасного юридичної особи єакціонерне товариство- потужний каталізатор цивілізованої економіки. Безсумнівно, до європейських та російську правові системи воно прийшло з римського права.