ЛЕЧЕБНОЕ ДЕЛО / Манипуляционная техника / Акушерство и гинекология / Акушерство и гинекология. Манипуляции

б) площина широкої частини порожнини малого таза обмежена ззаду з'єднанням II і III крижових хребців,

з боків - серединою кульшових западин, спереду - серединою внутрішньої поверхні симфізу. У площині широкої частини малого таза розрізняють два розміри - прямий і поперечний.

Прямий розмір - від проекції з'єднання II і III крижових хребців до середини внутрішньої поверхні симфізу; дорівнює 12,5 см.

Поперечний розмір - між серединами кульшових западин; дорівнює 12,5 см.

в) площина вузької частини малого таза обмежена спереду нижнім краєм симфізу, ззаду - крижовокуприковим з'єднанням, з боків - остями сідничних кісток. Розрізняють два розміри площини вузької частини малого таза: прямий і поперечний.

Прямий розмір - від крижово-куприкового з'єднання до середини нижнього краю лобково­го симфізу; дорівнює 11 см.

Поперечний розмір - між внутрішніми поверхнями остей сідничних кісток; дорівнює 10,5 см.

г) площина виходу з малого таза обмежена спереду нижнім краєм симфізу, ззаду - верхівкою куприка, з боків - внутрішніми поверхнями сідничних бугрів.

Розміри площини виходу з малого таза: прямий і поперечний.

Прямий розмір - це відстань від середини нижнього краю симфізу до верхівки куприка; дорі­внює 9,5 см (під час пологів, коли народжується голівка, куприк відхиляється на 1,5 см назад і пря­мий розмір збільшується до

11 см).

Поперечний розмір - відстань між внутрішніми поверхнями сідничних бугрів, дорівнює 11 см.

Розміри виходу з малого таза можуть бути виміряні безпосередньо. Для цього вагітну укладають на спину, ноги зігнуті у кульшових і колінних суглобах, розведені в сторони і підтягнуті до живота. Вимірювання виконують сантиметровою стрічкою або спеціальним тазоміром. Прямий розмір вимірюється між наведеними вище орієнтирами. При вимірюванні поперечного розміру

Кут нахилу таза - кут між між площиною входу в малий таз та горизонтальною поверхнею. У вертикальному положенні коливається від 45 до 55 °.

Якщо у горизонтальному положенні жінка максимально приведе ноги зігнуті в колінних суглобах до живота кут зменшиться. Кут збільшиться, якщо підкласти під поперек валик або жорстку подушку.

75. Показання гінекологічних мазевих тампонів. Техніка виконання.

Мета: лікування запальних процесів і дефектів слизової піхви і шийки матки. Показання:

1.Патологія шийки маткі.

2.Вагініт.

3.Виразки слизової піхви.

Протипоказання:

1.Аномалії і випадання статевих органов.

2.Маткова кровотеча.

Підготовка технічна:

1.Стерильні перчатки.

2.Гінекологічне зеркало.

3.Корнцанг або пінцет.

4.Стерильні марлеві або ватні тампонию

5.Лікарський засіб.

Підготовка пацієнтки: жінці слід спорожнити сечовий міхур і провести туалет зовнішніх статевих органів.

Техніка виконання:

1.Слід укласти пацієнтку на гінекологічне кресло.

2.Ввести гінекологічне дзеркало у влагаліще.

3.Видалити виділення з піхви тампоном.

4.За допомогою пінцета ввести тампон («мишку») з лікарською речовиною в піхву і прикласти його до шийки матки або пошкодженої частини слизової влагаліща.

5.Обережно витягти дзеркало, притримуючи тампон пінцетом. Подальший догляд: тампон вводиться на 12-24 години і віддаляється пацієнткою потягіваніем за хвостик «мишки» самостоятельно.

Можливі ускладнення:

1. Травма слизової піхви і шийки маткі.

2 Інфікування.

3. Алергія на препарат.

Примітки: кількість процедур визначається лікарем індивідуально, зазвичай від 3 до 10.

76. Загальні методи обстеження гінекологічних хворих.

Обстеження гінекологічних хворих складається з анамнезу, об’єктивного обстеження, гінекологічного загального, спеціального та інших додаткових методів.

Анамнез. Дослідження починається з анамнезу, який має надзвичайно велике значення в гінекології. Ретельно зібраний анамнез допомагає попередньо встановити діагноз. Збирання анамнезу повинно бути систематизованим і проводитись за такою загальною схемою:

-паспортні дані;

-скарги;

-анамнез захворювання;

-анамнез життя;

-гінекологічний анамнез, який включає дані про менструальну, сексуальну, генеративну та секреторну функції жінки.

Паспортні дані: прізвище, ім’я, по батькові. Вік жінки має велике значення. Одні й ті ж симптоми мають різне значення залежно від періодів життя жінки (кровотеча в дітородний і постклімактеричний періоди; відсутність менструації в молодої жінки й у жінки в клімактеричному віці).

1.Сімейний стан: дівчина, заміжня жінка, розлучена, вдова.

2.Національність.У дівчаток південних народностей менструації починаються в 10-12, в європейок - у 12-14 років, а у дівчаток північних народностей - дещо пізніше.

3.Професія та умови праці. Професія жінки часто вказує на різноманітні шкідливі впливи: постійне охолодження, вібрацію, підняття вантажів, променеву дію, напружену розумову працю, працю з важкими металами та отруйними речовинами.

4.Умови побуту. Житлові умови (переохолодження, підвищена вологість, протяги) можуть стати причиною запальних процесів, а неповноцінне харчування дівчаток-підлітків - причиною інфантилізму.

Скарги. Необхідно точно з'ясувати характер і суть скарг хворої, тривалість і зміну симптомів. Крім основної скарги, потрібно виділити і супровідні, які можна виявити в процесі опитування.

Найчастіше хворі скаржаться на біль, кровотечі, білі, порушення менструації і функції сусідніх органів.

1.Біль. Характер болю допомогає передбачити захворювання: ниючий біль буває при неправильних положеннях матки, хронічних запальних процесах у придатках матки; переймоподібний - при матковому, трубному абортах, народженні субмукозного фіброматозного вузла. При наростанні інтенсивності запалення, що супроводжується подразненням очеревини, а також при позаматковій вагітності, біль буває колючим і ріжучим. Постійним та тривалим він стає при запущених злоякісних пухлинах органів малого таза. Локалізація болю також різноманітна: при запальних процесах у матці й сечовому міхурі - в нижньому відділі живота по середній лінії; при захворюванні придатків - у бокових відділах нижньої частини живота; при ретрофлексії матки, параметриті, периметриті - в крижах і попереку.

2.Порушення менструації: порушення менструальної крововтрати при збереженому циклі; зміна тривалості, інтенсивності, болючість при менструаціях; ациклічні кровотечі; затримка чи відсутність менструації; поява кровотечі після статевого акту та ін.

3.Кровотечі можуть бути проявом порушень менструального циклу, злоякісних пухлин, переривання вагітності та ін. Білі - виділення з вагіни. Для діагностики мають значення кількість, характер, запах, колір та умови їх появи. У вагіні здорової жінки є невелика кількість білей (приблизно 0,5-1 мл.). Підвищена кількість виділень з'являється при запальних процесах у статевих органах, неправильному положенні матки, пухлинах.

4.Необхідно розпитати гінекологічну хвору про розлади функцій суміжних органів (сечового міхура і прямої кишки) та загальне самопочуття.

Анамнез захворювання. Потрібно розпитати пацієнтку про початок захворювання, про те, де і скільки часу вона лікувалась, які медикаменти приймала, з'ясувати причини, які призвели до даного захворювання (травма, фізичне перенапруження, статевий акт, переохолодження, перенесені пологи чи аборт), а також перші прояви недуги. Якщо захворювання хронічне, необхідно уточнити, коли було останнє загострення.

Анамнез життя.

1.Спадковість. Дані про батьків (здоров’я та хвороби батьків, причина їх смерті), братів і сестер, чоловіка.

2.Дитинство.Умови, в яких жила дівчина з раннього віку, характер харчування та загальний її розвиток.

3.Перенесені захворювання. Дані про перенесені соматичні хвороби, їх перебіг, оперативні втручання з приводу акушерсько-гінекологічної й екстрагенітальної патологій. Захворювання, які жінка мала в зрілому віці, особливо із затяжним і рецидивним перебігом (хронічний тонзиліт, ревматизм, пієлонефрит, повторні прояви герпесінфекції, хронічні інфекції), можуть викликати зміну функції яєчників, порушення менструальної функції. Важливо знати про оперативні втручання на органах черевної порожнини, травми. Особливе значення має алергологічний анамнез, а також шкідливі звички жінки (тютюнокуріння, алкоголізм, токсикоманія, наркоманія).

Гінекологічний анамнез включає сексуальну і секреторну функції жінки.

Гінекологічне дослідження.

Всі методи гінекологічного дослідження поділяють на основні та додаткові.

До основних методів дослідження гінекологічних хворих належать:

1.Огляд зовнішніх статевих органів.

2.Огляд за допомогою дзеркал.

3.Вагінальне дослідження.

4.Дворучне вагінальне дослідження (вагінально-абдомінальне, ректально-абдомінальне).

До додаткових методів дослідження гінекологічних хворих належать:

1.Дослідження за допомогою кульових щипців.

2.Зондування матки.

3.Фракційне вишкрібання слизової оболонки матки.

4.Біопсія.

5.Пункція заднього склепіння.

6.Кольпоскопія.

7.Ендоскопічні методи дослідження. (у гінекології застосовують лапароскопію, гістероскопію, кульдоскопію, кольпоскопію, цистоскопію, ректороманоскопію, діафоноскопію та ін.)

8.Ультразвукове дослідження.

9.Рентгенологічні методи дослідження.

77. Додаткові методи обстеження гінекологічних хворих.

До додаткових методів дослідження гінекологічних хворих належать:

1.Дослідження за допомогою кульових щипців.

2.Зондування матки.

3.Фракційне вишкрібання слизової оболонки матки.

4.Біопсія.

5.Пункція заднього склепіння.

6.Кольпоскопія.

7.Ендоскопічні методи дослідження. (у гінекології застосовують лапароскопію, гістероскопію, кульдоскопію, кольпоскопію, цистоскопію, ректороманоскопію, діафоноскопію та ін.)

8.Ультразвукове дослідження.

9.Рентгенологічні методи дослідження.

78. Взяття мазків на цитологічне дослідження. Показання. Техніка виконання.

Онкоцитологічне дослідження проводять із метою ранньої діагнос тики онкологічних захворювань. Мазок фарбують та розглядають під мік роскопом, відшукуючи атипові клітини, що з'являються у жінок із злоякіс ними процесами шийки матки ще до появи видимих змін слизової оболонки шийки матки. Це дає змогу діагностувати злоякісне переродження на дуже ранніх стадіях і вчасно провести лікування.

Основні рекомендації до проведення маніпуляції наступні:

-збій менструального циклу;

-діагностування папіломи;

-захворювання генітальним герпесом;

-невпорядкована статеве життя;

-неможливість зачати дитину;

-використання перорально протизаплідних препаратів;

-множинна установка ВМС;

-планування зачаття дитини.

79. Зібрати інструменти для плодоруйнівної операції.

В зависимости от того, в каком месте производится расчленение плода, различают:

1)декапитацию (decapitatic) — отделение головки от туловища;

2)эвисцерацию (evisceratio), эвентерацию (eventeratio), экзентерацию (exenteratio) - извлечение внутренностей из грудной и брюшной полостей;

3)спондилотомию – разделение туловища в области поясничной части позвоночника. Сюда же относится клейдотомия (cleidotomia) – разрез ключицы.

- краниотомия - уменьшение объема головки, - декапитация - обезглавливание,

- эвентерация – вскрытие грудной/брюшной полости и извлечение внутренних органов - клейдотомия - рассечение ключицы, - спондилотомия - рассечение позвоночника.

После эмбриотомии всегда (правило!) тщательно осматривают влагалище и матку, особенно ее нижний сегмент (скрытые, незамеченные разрывы).

«Складання медичного набору інструментів для проведення плодоруйнівних операцій»

Мета: розчленування мертвого плода та створення умов для видалення його через природні пологові шляхи в зменшених розмірах.

Пояснення. Розрізняють операції, які зменшують об'єм тіла плода (краніотомія, евісцерація та ін.) та операції розчленування для витягання його по частинах (декапітація, спондилотомія).

Залежно від положення плода виконують при поздовжньому — краніотомію, клейдотомію; при поперечному

— декапітацію, евісцерацію, спондилотомію, екзартикуляцію.

Показання

-Невідповідність розмірів голівки плода та розмірів таза при відсутності умов для КР: крупний плід, гідроцефалія, вузький таз, аномалії вставлення, задавнене поперечне положення.

-Необхідність негайного розродження в інтересах життя роділлі за наявності протипоказань чи за відсутності умов для проведення розроджувальних операцій: загроза розриву матки, кровотеча при передчасному відшаруванні плаценти, еклампсія.

-Загальні умови : мертвий плід, справжня кон'югата більше 6 (7) см, розкриття шийки матки більше ніж 6 см; фіксована голівка, відсутній плодовий міхур, загальний наркоз.

Підготовка пацієнтки

1.Підготуйте психологічно пацієнтку до операції.

2.Допоможіть пацієнтці лягти на ліжко Рахманова застелене індивідуальною пелюшкою, а ноги зігнуті в колінних та кульшових суглобах покласти підколінними ямками на ноготримачі.

Підготовка акушерки

1.Підготуйте руки до маніпуляції (проведіть гігієнічне миття, гігієнічну антисептику).

2.Одягніть стерильні гумові рукавички.

3.Підійдіть до гінекологічного крісла і станьте біля ніг жінки.

4.Обробіть зовнішні статеві органи, промежину розчином антисептика.

5.Проведіть катетеризацію сечового міхура.

6.Стерильним пінцетом дістаньте з бікса стерильну пелюшку, покладіть на столик біля ліжка Рахманова і розгорніть.

7.Дотримуючись правил асептики, на пелюшці розмістіть інструменти для операції.

Краніотомія

— найпоширеніша операція, при якій досягають зменшення об'єму голівки плода.

Показання:

-невідповідність розмірів голівки плода розмірам таза роділлі;клінічно вузький таз,

-загроза розриву матки; неправильні передлежання та аномалії вставлення голівки плода. Етапи краніотомії : перфорація голівки, видалення головного мозку, краніоклазія.

Інструментарій для краніотомії:

-піхвові дзеркала та підіймачі, -щипці Мюзо чи кульові щипці; -скальпель, -ножиці Феоменова або Зібольда,

-перфоратор Феноменова (трепаноподібний) або Бло (списоподібний); -ексцеребратор Агафонова або тупа кюретка, -краніокласт Брауна.

80. Голівка плода як об'єкт пологів

Череп новонародженого складається з двох частин:

-лицевої

-мозкової.

Шви – фіброзні перетинки, що з’єднують кістки мозкової частини черепа плода. Тім’ячка – широкі ділянки сполучної тканини у місцях з’єднання (перетину) швів.

Мозкова частина черепа, складається із семи кісток:

-двох тім'яних,

-двох лобних,

-двох скроневих

-однієї потиличної.

Кістки з’єднані швами:

•стрілоподібним швом — між двома тім'яними кістками;

•лобним — між двома лобними кістками;

•вінцевим — між лобними та тім'яними кістками;

•потиличним, або лямбдоподібним, швом — між потиличною та тім'яними кістками.

В местах соединения швов располагаются роднички. Практическое значение имеют передний и задний роднички.

Передний (большой) родничок располагается на месте соединения сагиттального, лобного и венечного швов. Он имеет ромбовидную форму и от него отходят четыре шва: кпереди лобный, кзади сагиттальный, вправо и влево венечные швы.

Задний (малый) родничок представляет собой небольшое углубление, в котором сходятся сагиттальный и ламбдовидный швы. Он имеет треугольную форму.

От заднего родничка отходят три шва: кпереди сагиттальный, вправо и влево соответствующие отделы ламбдовидного шва.

Для практического акушерства также важно знать бугры, которые располагаются на головке: затылочный, два теменных и два лобных. Знание топографоанатомических особенностей костной головки плода очень важно для практического акушерства, так как на зти опознавательные пункты врач ориентируется при производстве влагалищного исследования в родах. Не меньшее значение, чем швы и роднички, имеют размеры головки зрелого и доношенного плода каждому моменту механизма родов соответствует определенный размер головки плода, при котором она проходит родовые пути

Мал. Кістки, шви та тім'ячка мозкової частини черепа новонародженого:

1- лобний шов,

2- лобна кістка,

3- велике тім'ячко,

4- вінцевий шов,

5- тім'яна кістка,

6- стрілоподібний шов,

7- мале тім'ячко,

8- потилична кістка,

9- лямбдоподібний (потиличний) шов.