1.3. Інформаційно-психологічний вплив

Інформаційно-психологічний вплив (ІПВ) - вплив на свідомість особи і населення з метою внесення змін у їх поведінку та (або) світо­гляд. Базовими методами ІПВ є переконання і навіювання 32Переконання звернене до власного критичного сприйняття дій­сності. Воно має власні алгоритми впливу:

• логіка переконання повинна бути доступною інтелекту об’єкта впливу;

• переконання необхідно здійснювати, спираючись на факти, ві­домі об’єкту;

• переконуюча інформація повинна містити узагальнюючі пропо­зиції;

• переконання має складатися з логічно несуперечливих тез;

• факти, що повідомляються, повинні бути відповідним чином емоційно забарвлені.

Навіювання навпаки спрямовано на суб’єктів, що некритично сприймають інформацію. Його особливостями є:

• цілеспрямованість і плановість застосування;

• конкретність визначення об’єкта навіювання (селективний вплив на визначені групи населення, що враховує основні соціально-психологічні, національні й інші особливості цих груп);

• некритичне сприйняття інформації об’єктом навіювання (наві­ювання засновано на ефекті сприйняття переданої інформації як інструкції до дії без її логічного аналізу);

• визначеність, конкретність поведінки, що ініціюється (об’єкту необхідно дати інструкцію щодо здійснення конкретних його реакцій і вчинків, що відповідають меті впливу).

ІПВ спрямовується на індивідуальну або суспільну свідомість інформаційно-психологічними або іншими засобами, що викликає трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, відносин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особистості з метою вплинути на її ді­яльність і поведінку. Кінцевою його метою є досягнення певної реакції, поведінки (дії або бездіяльності) особистості, яка відповідає цілям ІПВ.

Процес прийняття індивідом ІПВ, спрямованого на емоційну сферу свідомості, специфічний. Загалом він більш згорнутий, ніж, наприклад, процес прийняття пропагандистського впливу: в ньому функціонують тільки сприйняття і запам’ятовування, діяльність мис­лення виражена дуже слабо. Інформацію особистість сприймає або не сприймає, сприймає цілком або частково, але у формуванні певних висновків майже не бере участі. Процес інформаційно-психологічного впливу на емоційну сферу свідомості включає довільне сприйняття та запам’ятовування і характеризується дуже зниженим рівнем усві

­домлення про зміст впливу. Осмислення отриманої інформації відбу­вається пізніше, за більш високої пізнавальної активності індивіда.

Рівень ефективності ІПВ залежить від:

■ Змісту матеріалу: його складності, конкретності, суспільної зна­чимості тощо. Наприклад, за рівних умов, чим простішв інфор­мація, тим більше шансів на те, що дії, до яких вона спонукає, можуть виконуватися автоматично, а особливо, коли не супер­ечать переконанням об’єкта. Тобто чим конкретніший заклик до дії, тнм вищий ступінь автоматизму відповідної реакції.

• Психічного стану, що характеризується наявністю високого рівня автоматизму відповідної реакції. Страх, пригніченість, апатія сприяють некритичному й неусвідомленому сприйняттю впливу. Ступінь автоматизму у відповіді особистості пов’язаний з рівнем усвідомленості та критичності сприйняття інформації. Якщо вплив приймається підсвідомо й некритично, то відпо­відь аудиторії може бути автоматичною.

• Часового інтервалу між впливами й відповідною реакцією: із збільшенням часового інтервалу автоматизм реакції змен­шується внаслідок підвищення критичності й розумової актив­ності об’єкта (пояснюється включенням змісту отриманої інфо­рмації в систему знань особистості й усвідомленням його).

Небезпечний ІПВ на індивідуальну свідомість може призвести до двох видів взаємозалежних змін:

1. Зміни психіки, психічного здоров’я людини. Оскільки у ви­падку застосування інформаційного впливу складно визначити межі норми і патології, показником змін може бути втрата адекватності щодо відображення світу у свідомості й індивідуальному ставленні до світу. Можна говорити про деградацію особистості, якщо форми відо­браження дійсності спрощуються, реакції грубішають і здійснюється перехід від вищих потреб (у самоактуалізації, соціальному визнанні) до нижчих (фізіологічних, побутових).

2. Зміни в цінностях, життєвих позиціях, орієнтирах, світогляді особистості. Такі зміни спричиняють антисоціальні вчинки і станов­лять небезпеку вже для всього суспільства і держави.

Важлива особливість інформаційно-психологічного впливу на ін­дивідуальну свідомість полягає в тому, що людина може не помічати його і не усвідомлювати як загрозу. Поведінкою особи керує її мозок, свідомість. Усе, що спонукає людину до діяльності, має проходити через її мислення. Отже, ІПВ з метою зміни поведінки особистості в 34

бажаному напрямку має домогтися відповідної зміни в її свідомості.

У детермінації поведінки людини значну роль відіграє установка (орієнтація) — це сформовані під впливом пропаганди, виховання й досвіду порівняно стійкі знання, почуття й мотиви, що викликають певне ставлення людини до ідейних, політичних і суспільних явищ реальної дійсності.

Установка визначає напрямок дій і одночасно спосіб сприйняття й мислення. Але не всі установки є однаково важливими для детермі­нації поведінки. Світогляд індивідуума залежить від безлічі соціаль­них стереотипів, що співвідносяться з певними сторонами суспільно­го буття. Установки мають певну цінність з погляду їх значення для індивідуума. В їх ієрархії політичні установки займають найвищу сходинку. Вони, на відміну від інших, більш стійкі до змін. Політич­ні установки утворюють загальне підґрунтя для всіх інших, обумов­люють внутрішню стійкість орієнтації. Отже, поведінка людини за різних умов переважно визначається її політичною орієнтацією.

Установки особистості мають дещо вищу стійкість до зовнішньо­го впливу, яка підсилюється також за рахунок соціальних зв’язків. Установки стають тим стабільнішими, чим більше вони співпадають з нормами поведінки соціальної групи. Ідентифікація індивідуума з групою служить стабілізатором установки. Але прн цьому слід вра­ховувати ті обставини, що в державі перехідного (транзитного) типу, якою є Україна, багато моральних цінностей старого соціалістичного устрою втрачено, нових моральних норм і цінностей ще не створено, а ті, що вже існують, не перетворились у загальноприйняті. У цьому випадку інформаційний простір відіграє провідну роль у формуван­ні світогляду пересічного громадянина нашої держави, який часто сприймає все нове за вищі загальнолюдські цінності.

Рушійною силою для зміни установок виступають негативні пси­хічні хвилювання, викликані відсутністю рівноваги між окремими компонентами політичних установок-об’єктів пропагандистського впливу, - так званий когнітивний дисонанс (тобто пізнавальна невід­повідність). Дисонанс — психічно неприємний стан, що викликає в об’єктів пропагандистського впливу прагнення до його зм’якшення або усунення. Останнє веде до змін одного з компонентів установки, У результаті чого вся система установок прагне повернутися до втра­ченої рівноваги. Таким чином, змінюється стійкість попередньої установки або виникає нова. Було б, однак, ілюзією розраховувати на можливість у короткий проміжок часу повного руйнування основнихустановок і заміни їх нв протилежні, оскільки стабільність основних політичних установок досить висока. Як зазначав французький пси­холог Ле Бон, ідеї вимагають багато часу, щоб закріпитися у свідо­мості людей, але вони вимагають не менше часу, щоб знову відтіля зникнути.

Для зміни політичних установок, що міцно закріплені у свідо­мості особистості, використовується метод поступового посилення когнітивного дисонансу, тобто подається в певному порядку інфор­мація, яка все більше й більше суперечить поглядам об’єкта впливу. Терпіння, час і аргументація з кожною порцією інформації посилю­ється, вони сприяють поступовій зміні політичних установок об’єктів впливу.

Однак зміна поведінки не пов’язана безпосередньо зі зміною осно­вних установок. Установка відіграє значну роль у детермінації пове­дінки, але не є єдиною складовою, від якої вона залежить, і безпосе­редньо не керує поведінкою в конкретній обстановці через відсутність прямого зв’язку між установкою і поведінкою. Поведінка людини в кожному конкретному випадку залежить від умов, тобто внутрішніх запитів: потреб, мотивів, установок. Таким чином, поведінка завжди обумовлена конкретною обстановкою.

Установки та поведінка не обов’язково мають збігатися, між ними можуть існувати великі відмінності, приміром, висловлювання однієї й тієї ж особи за несхожих обставин можуть дещо відрізнятися. Через це поведінка людини в певній обстановці протягом короткого часу може не збігатися з основними установками або навіть суперечи­ти їм.

Основним у процесі взаємодії установок і поведінки є не відмін­ність між ними, а їхня взаємна обумовленість: установки значною мі­рою детермінують поведінку, але буває й навпаки: поведінка створює значну основу для утворення установок. Установки виникають вна­слідок пережитого На основі реальної поведінки ще до того, як вони знову перейдуть у нову поведінку. Поведінка, що змінилася, має зре­штою впливати на зміну установок. Отже, якщо в результаті пропа­гандистського впливу поведінка індивіда зміниться, то відбудуться і певні зміни в загальній структурі установок, у тому числі й політич­ній орієнтації.

Можна виділити такі види ІПВ: психогенний, нейролінгвістич- нии, психоаналітичний (психокорекційний), психотропний та психо­тронний.

Психогенний ВПЛИВ - це ПСИХІЧНИЙ або фізичний ВПЛИВ ЯКИХОСЬ явищ або подій на мозок, свідомість людини (спостерігається порушен­ня вишої нервової діяльності: з’являється відчуття страху та паніки). Це обумовлено неузгодженістю функціональних систем психофізіо­логічної організації, тобто ламанням стереотипів під час впливу різко зміненої афферентації з боку різних рецепторів. Чим вища в часі така неузгодженість і чим менше підготовлена людина до впливу цього пси­хогенного фактора, тим більше виражені психічні порушення. Такий стан може виникати під впливом голографічних малюнків. Багато кра­їн домоглися в цій галузі досить великих успіхів, приміром, створено проекти лазерної графіки з поверхні землі та з космічної платформи.

Нейролінгвістичний вплив — вид психологічного впливу, що припускає використання спеціальних прийомів, спрямованих на створення позитивної мотивації, психологічної корекції внутрішніх джерел поведінки і світогляду особистості людини.

Нейролінгвістичний вплив орієнтований на ідентифікацію та змі­ну переконань особистості під час впливу на її світоглядні й емоційно- почуттєві стани (характеристики, що дозволяють удосконалювати, програмувати стан і поведінку людини в умовах практичної діяль­ності). Основним об’єктом такого виду впливу на людину є її психіка і контрольована нею діяльність, а основним засобом впливу виступа­ють соціально продумані програми вербального і невербального впли­ву, що дозволяють змінювати світогляд, цінності особистості.

Психоаналітичний (психокорекційний) вплив - це вивчення (ана­ліз) підсвідомості людини і вплив на неї шляхом, що виключає опір на рівні свідомості (здійснюється у стані гіпнозу). Однак сучасні тех­нологічні досягнення дозволяють усунути опір з боку свідомості й у нормальному стані. Це можна зробити за допомогою комп’ютерних як психоаналізу, так і психокорекції. Під час першого здійснюється мате­матичний аналіз реакцій організму, що виникають під час миттєвого візуального перегляду або звукового прочитання різних «стимулів»: слів, образів, фраз. У такий спосіб можна абсолютно точно визначити наявність у підсвідомості людини визначеної інформації й виміряти їі значимість для конкретної особистості, знайти сховану мотивацію. Проаналізувавши отриману інформацію, у разі необхідності можна здійснювати психокорекцію (психорєгуляцію), основним діючим фак­тором якої також служать ключові слова, образи, запахи (слова можуть перетворюватися за допомогою спектрального мовного снгналу).

Найбільш зручною є звукова регуляція психіки, за якої словесні Навіювання в закодованій формі виводяться на будь-який носій зву-

3

7кової інформації (музику, мову або шум). Наприклад, людина може слухати музику, у якій утримується схована (не сприймана на свідо­мому рівні) команда, що постійно впливає на підсвідомість слухача.

Психотронний вплив (парапснхологічний, екстрасенсорний) — вплив, що може здійснюватися за допомогою передачі енергії мис­лення через позачуттєве сприйняття, яке охоплює опосередковане свідомістю і процесами сприйняття дистантної взаємодії .між живими організмами й навколишнім середовищем.

Телевізійні та інші масові сеанси екстрасенсорного впливу засвід­чують реальну можливість впливу на особистість. Досить часто при цьому використовуються технічні засоби, що сприяють посиленню впливу, передачі й контакту з індивідом. Цей вплив на об’єкт може бути пов’язаний з придушенням волі до опору, деморалізацією. Відомі факти роботи над створенням генератора частотного кодування психі­ки, високочастотних і низькочастотних генераторів, засобів впливу со­ціальною інформацією та ін., які здатні викликати необхідні процеси в психіці людини, а отже, впливати на її свідомість і поведінку.

Парапсихологія — це галузь науки, що вивчає псі-комунікації, тобто досліджує ті дистантні зв’язки живого організму з навколишнім середовищем, які одержали назву «екстрасенсомоторних» (оскільки вони діють на все, крім органів чуття і мускульних зусиль). Понят­тя «псі» містить у собі екстрасенсорну перцепцію, тобто позачуттєве сприйняття і пснхокінез, під яким розуміється вплив на предмети й хід психічних процесів без мускульних зусиль або використання технічних засобів. Загалом же принципової різннці між предметами дослідження парапсихології і психотроніки немає. Відмінність про- слідковується лише під час порівняння методів, засобів і цілей дослі­дження. Психотроніці властиве прагнення переважно до технічних і технологічних підходів і рішень, до розробки технічних аналогів досліджуваних феноменів, наприклад, психотронних генераторів, і отже, концентрації великих зусиль на роботах прикладного харак­теру. Процес екстрасенсорного впливу значно полегшується під час використання системи комунікацій: телефонного зв’язку, радіотран­сляційних мереж тощо.

Психотропний вплив — вплив на мозок і поведінку особи шля­хом введення в її організм різних препаратів (зокрема фармацевтич­них препаратів, запахів), засвоєння яких відбивається на її вищій не­рвовій діяльності.

Вплив препаратів на психіку людини добре відомий і вивчається вже досить тривалий час. З урахуванням останніх досягнень не тіль-

38 ки в психології, але й «суміжних• науках (біології, нейро- і психофі­зіології, кібернетиці, психофармакології тощо) розробляються і про­довжують удосконалюватися методи підпорогового впливу, методи психологічної індоктринації та конверсії, засоби місцевого психічно­го контролю і психопрограмування.

Література до розділу 1

1. Петрик В. М., Кузьменко А. М., Остроухое В. В. та ін. Соціально- правові основи інформаційної безпеки: Навчальний посібник / За ред. В. В. Остроухова. - K.: Росава, 2007. - 496 с.

2. Петрик В. М., Остроухое В. В.. Штокеииі O.A. та ін. Сучасні тех­нології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформацій­них війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний по­сібник. - K.: Росава, 2006. - 208 с.

3. Викторов С. Накануне 3-й мировой информационной войны // Финансовая Украина. - 1997. — № 5. - С. 12-16.

4. Губарев В. А, Козирацкий Ю. Л., Шляхин В. М. Особенности моде­лирования сложного коалиционного конфликта в условиях проти­водействия // Радиотехника. - 1997. - № 6. - С. 9-14.

5. Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформацій­ним війнам: Навчальний посібник / За заг. ред. В. Б. Толубка. - K.: НАОУ, 2004.-177 с.

6. Информационно-психологическая и психотронная война. Хрестома­тия / Под общ. ред. А. Е. Тараса. - Минск: Харвест, 2003. - 432 с.

7. Кара-Мурза С. Г. Маніпуляція свідомістю: Навчальний посібник. — K.: Оріони, 2003. - 500 с.

8. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / Под общ. ред. А. Е. Тараса. - Минск: Хар­вест, 1999. - 448 с.

9. Лопатин В. Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство. - Санкт-Петербургский университет МВД России. - СПб.: Фонд «Университет», 2000. - С. 238.

Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій: Навчальний посібник / Дзюба М. Т., Жарков Я. М., Ольховой І. О., Онищук М. I. // За заг. ред. В. В. Балабіна. - K.: ВІТІ НТУУ «КПІ», 2006. - 468 с

10. .Рось А. О., Замаруєва І. В. Вербальний вплив як фактор інформа- ційної безпеки. - МОУ: Національна академія оборони України. Труди академії. - 1999. - № 16.

11. Толубко В. Б. Інформаційна боротьба (концептуальні, теоретичні, технологічні аспекти): Монографія. - К.: НАОУ, 2003. - 315 с.

12. Юдін О. К., Богуш В. М. Інформаційна безпека держави: Навчаль­ний посібник. - X.: Консул, 2005. - 576 с.

13. Куралесин Н.А. Гигиенические и биологические аспекты эффекта инфразвука // Медицина труда и промышленная экология. - 1997. - № 5. - С. 8-14.

14. Самохвалов В. П. Психический мир будущего. - Симферополь: КИТ, 1998. - 400 с.

15. Чуприков А. П., Линев А. Н.. Марценкооский И. А. Латеральная терапия. - К: Здоров’я, 1994. - 176 с.

16. Петренко В. Ф., Кучеренко В. В. Взаимосвязь эмоций и цвета // Вести. Моск. ун-та. - 1988. - Сер. 14. - № 3. - С. 14-19.

17. Мещерский Р. М. Эффект Брока-Зульцера. - М.: Наука. — 1985. - 145 с.

18. Boynton R. М. Progress in physiological optics 11 Appl. Opt. - 1967. - V. 6. - № 8. - P. 1283-1293.

19. Ciuffreda K. J., Scheiman M„ OngE., Rosenfield М., Solan H.A. Irlen lenses do not improve accommodative accuracy at near // Optom. Vis. Sci. - 1997. - № 74(5). - P. 298-302.

20. Danielsson A., Landstrom U. Blood pressure changes in man during infrasonic exposure. An experimental study 11 Acta Med. Scand. - 1985. -№ 217(5). - P. 531-535.

21. Garner W. it The loudness of repeated short tones // J. Acoust. Soc. Amer. - 1948. - V. 20. - № 4. - P. 513-527.

22. Kietzman M.L., Gillam B. J. Visual temporal integration and simple reaction time // Percept, and Psychophys. - 1972. - V. 11. - № 5. - P. 333-340.

23. Porciatti V., Bonanni P., Fiorentini A., Guerrini R. Lack of cortical contrast gain control in human photosensitive epilepsy // Nat. Neurosci. - 2000. - JMs 3(3). - P. 259-263.

24. SergentJ. Theoretical and methodological consequences of variations in exposure duration in visual laterality studies // Percept, and Psychophys. - 1982. - V. 31. -№ 5. - P. 451-461.

25. Foster D. S. EEG and subjective correlates of alpha frequency binaural beats stimulation combined with alpha biofeedback // Hemi- Sync Journal. - 1990. - V. 8. - Ms 2. - P. 1-2.

26. Oster G. Auditory beats in the brain // Scientific American. - 1973. - № 229. - P. 94-102.

27. Westin J. B. Infrasound: a short review of effects on man 11 Aviat. Space Environ Med. - 1975. - № 46(9). - P. 1135-1140.

28. Harris C. S., Johnson D. L. Effects of infrasound on cognitive performance // Aviat. Space Environ Med. - 1978. - № 49(4). - P.582-586.

29. Harris C. S., Sommer H. C., Johnson D. L. Review of the effects of infrasound on man // Aviat Space Environ Med. - 1976. - № 47(4). - P. 430-434.

30. Hiew C. C. Hemi-Sync into creativity // Hemi-Sync Journal. - 1995. - V. 13. -№1. -P. 3-5.

Higgins K. E., Rinalducci E. J. The spatial Broca-Sulzer and sensitization effects for foveal viewing viewing // Vision Res. - 1975. - V. 15. - № 3. - P. 423-425.РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНА «МАНІПУЛЯЦІЯ»

1. Походження та еволюція феномена «маніпуляція»

Термін «маніпуляція», чи «маніпулювання» походить від латин­ського слова • manipulerez. Його первинний зміст моє вельми пози­тивне значення «управляти», «управляти зі знанням справи», «нада­вати допомогу» тощо. Наприклад, у медицині - це огляд, обстеження якоїсь частини тіла за допомогою рук або лікувальних процедур. Спе­ціально наголошується на наявності спритності та майстерності під час виконання дій-маніпуляцій.

Поверхневе вивчення самого поняття маніпулювання дає лише приблизне визначення і не відбиває більш глибокого тлумачення цьо­го слова з погляду психології. Згідно зі «Словником іноземних слів» маніпуляція (фр. manipulation, лат. manipulatio, manipulus - жме­ня) - 1) рух рук, пов’язаний з виконанням певної задачі; 2) демон­страція фокусів, заснована на спритності рук, умінні відвернути ува­гу глядачів від того, що має бути прихованим від них; 3) махінація, шахрайська витівка.

В сучасній літературі частіше вживається термін маніпулюван­ня, що визначається як майстерність управляти поведінкою за допо­могою цілеспрямованого впливу на суспільну психологію, свідомість та інстинкти людини. Так, німецький соціолог Г. Франке маніпулю­вання розглядає як свого роду психічний вплив, який проводиться таємно.

Інший філософ Г. Шишков пише, що феномен управління масами (термін, ідентичний за змістом з «маніпулюванням») є «суспільним і державним культивуванням ситуацій за допомогою цілеспрямованого впливу з тим, щоб головним чином формувати суспільну структуру» • 4

2Професор Елвайн визначив це поняття як «управління людиною, що здійснюється або в результаті так званого примушення речей, або внаслідок організованих класових інтересів, або в результаті відповід­ної економічної структури. Духовне управдіння людиною, обумовлене впливом ірраціональних і емоційних засобів та аргументів: в політиці - звернення до нації, любові до вітчизни, до крові, раси, честі».

Отже, під маніпулюванням необхідно розуміти специфічну фор­му духовного впливу, що виражається як приховане, анонімне пану­вання, здійснюване «ненасильницькимчином».

Таке визначення вочевидь недостатнє. Воно висвітлює лише одну характерну рису маніпулювання: його прихований, анонімний ха­рактер, вплив непомітний, негаданий - і ніскільки не дає відповіді на питання: хто здійснює маніпулювання, на кого направлена ця «спе­цифічна форма духовного впливу», яка його мета?

Багато теоретиків вважають, що сучасна «масова людина» не здібна до раціонального мислення, а отже, її свідомість повинна фор­мувати духовна еліта суспільства, вселяючи відповідні ідеї, думки, норми поведінки. Причому маніпулювання свідомістю «масової лю­дини» не тільки неминуче, не тільки необхідне, але як система мето­дів «легкого, непомітного» тиску має бути «гуманним», «законним» засобом «для нав'язування людині певної поведінки, бо в іншому ви­падку довелося б вдаватися до насильства*.

Природно, що більшість ідеологів прагне замаскувати таке недо­брозичливе ставлення до мас. їх основним аргументом є посилання на раціонально-технічну організацію нашого суспільства. Нездатність до раціонального мислення, на їх думку, не так властива масам са­мим по собі, як викликана зростаючим пануванням «раціональнос­ті», начебто неминучим результатом технічного прогресу.

Суть подібних міркувань теоретиків приблизно така: прогрес тех­ніки і розподіл праці призвели до розділення виробництва на прості операції, в результаті яких окремий робітник став використовува­тися для виконання окремих функцій, перетворюватися у придаток до машини. Ця обмеженість людини (оскільки вона визначається як елемент, як функція машини) і конформізм (прагнення пристосува­тися до цієї машини) є тією базою, на якій зростає маніпулювання сві­домістю то поведінкою людей. Зо цих умов з’являється відчуття без­порадності, виникає уявлення про себе як про «маленьку людину». «Маленька людина» тільки тоді відчує впевненість, колн повірить у порядність сил, що нею маніпулюють. Цю компенсацію відчуттю без­порадності приносять і засоби масових комунікацій. Вони «втиску­ють» людину в рамки твердих шаблонів і створюють у неї відчуття впевненості та надійності. Але одночасно в людях, захоплених силою навіювання цих медіумів, зменшуються індивідуальні розумові зді­бності, уніфікуються інтереси, відчуття та мислення, що ще більше уможливлює маніпулювання їх свідомістю та поведінкою.

Характер і суть маніпулювання особливо виразно проявляються при порівнянні з іншими способами впливу на свідомість та поведінку людей. Правлячий клас мав і зараз має безліч способів впливу на розум і вчинки людей- Підкуп, шантаж, загроза застосування насильства й саме насильство - все це давно використовується для того, щоб зорієн­тувати людські вчинки в бажаному напрямку. Але кваліфікувати по­дібний вплив як маніпулювання не можна. У багатьох випадках тому, хто користується подібними методами, абсолютно байдуже, чи вірнть людина у правильність і справедливість того, що його примушують ро­бити. Того, хто впливає, в цьому випадку цікавить тільки одне - досяг­ти бажаного. Такий вплив є відкрито насильницьким та примусовим.

Під час маніпулювання особа, яка здійснює вплив, постійно праг­не того, щоб індивід, який є об’єктом впливу, визнав той чи інший на­віюваний йому вчинок єдино правильним для себе. Щоб досягти цьо­го, пропагвндист-маніпулятор вдається не до засобів примушення, а до засобів переконання, заснованого на навмисному обмані або ще краще - навіюванні. Він повинен створити у свідомості своїх жертв подвійну ілюзію: по-перше, що дійсність саме така, якою він її зобра­жає, і, по-друге, що реакція на цю дійсність залежить від самої люди­ни, яка є об’єктом маніпулювання.

Неабиякі можливості впливу на широкі верстви населення вини­кли завдяки засобам масових комунікацій (преса, радіо, кіно, телеба­чення, реклама) та прогресу сучасної техніки. В сучасному капіталіс­тичному суспільстві ці засоби масового впливу належать переважно монополістичній буржуазії, яка використовує їх як певний канал управління суспільством, маніпулювання свідомістю та поведінкою.

Американський соціолог М. Чукас вважає, що істинною причиною маніпулювання є не прогрес техніки й засобів масових комунікацій, а зіткнення інтересів соціальних груп. Саме державно-монополістичний характер сучасної капіталістичної суспільної системи, панування крупної буржуазії обумовлюють можливість маніпулювання свідоміс­тю та поведінкою. Прагнення заручитися підтримкою широких верств населення обумовлює насамперед загальну стратегію прихованого та непрямого маніпулювання громадською думкою - стратегію обману.

В соціальному аспекті сучасна світова спільнота характеризуєть- ся не аченою в історії поляризацією. З 6 млрд населення Землі 4 млрд живуть нижче рівня бідності, а 1 млрд страждає від голоду. Процеси 44поляризації тривалий час розглядалися з погляду класових протиріч. Класи визначалися як великі групи людей, що розрізняються за сво­їм місцем в системі суспільного виробництва, за їх відношенням до засобів виробництва, за способами отримання й розмірами тієї частки суспільного багатства, яку вони мають у розпорядженні.

За К. Марксом історія всіх суспільств, заснованих на експлуата­ції, була історією боротьби класів, яка розглядалася як рушійна сила розвитку і переходу від однієї суспільної формації до іншої. Тут осно­вну роль відігравала суперечність між гнобителями та пригноблюва­ними. Сила гнобителів полягала в багатстві та владі, сила пригноблю­ваних, які складали переважну більшість, - у їх об’єднанні навкруги ідеї соціальної справедливості.

Але вже в середині XX ст. ця схема зажадала низки обмовок. Так, на Заході вдалося істотно згладити класові суперечності, по-перше, за рахунок посиленої «експлуатації» природи, поліпшивши положення частини суспільства з низьким рівнем доходів, і, по-друге, за раху­нок надмірної додаткової вартості, одержуваної на основі нових висо­ких технологій, а значить прихованої експлуатації народів країн, що розвиваються. Але головне в іншому - появі можливостей впливу не тільки на існування людей, але і безпосередньо на їх свідомість, тобто управління їх поведінкою.

Загалом система маніпулювання свідомістю та технології її здій­снення були належним способом сформульовані, оформлені й апробо­вані в XIX ст. Таким чином, XIX ст. стало своєрідним передвісником ХХ-го у сфері маніпулювання свідомістю. А в XX ст., у зв’язку з розви­тком науково-технічного прогресу, стало можливе настільки масове, глобальне маніпулювання свідомістю, що майже кожна людина стала його об’єктом. Але людський індивід виявився практично неготовим до агресивних дій, спрямованих на свідомість. Спритне нав’язування ідей і помилкових уявлень про щастя, рівність і братерство, культи­вування образу ворога у свідомості мільйонів людей породило більш ніж драматичні наслідки - світові війни, революції, депресії, які ко­штували незліченних жертв. Незважаючи на усвідомлення наслідків таких грандіозних маніпулювань, бажання управляти мільйонами людей не ослабло, а ще більше зросло. Тепер маніпулювати людиною хочуть всі, починаючи від політиків найвищого рангу і закінчуючи посередніми комівояжерами. Зараз для них головною метою стала брудна нажива та користь.

Цікава еволюція терміна «маніпулювання» в нашій країні. В радян­ські часи він застосовувався, як правило, стосовно «буржуазної пропа­ганди», комерційної реклами, знову-таки «буржуазних ЗМІ» тощо

.Але часи змінювались. Так, на початку «перебудови» однією з найпопулярніших книг була робота Дейла Карнегі «Як завойовува­ти друзів і здійснювати вплив на людей». Книга була досить незвич­ною для радянського читача, оскільки в ній висловлювалися способи впливу на людей, маніпулювання їх слабкостями, настроями. Кннга радила «насаджувати на гачок наживку, що відповідає смакам риби». Проте Д. Карнегі зовсім не вважав свої поради недобрими. Навпаки, він був упевнений, що полегшує людям життя, допомагає їм краще зрозуміти один одного, проявити себе, свої можливості. Він показав, що міжособистісні маніпулювання можуть бутн корисними. Для ра­дянських людей такий підхід був несподіваним і подібним якомусь одкровенню. Потім на ринок була викинута величезна кількість книг, багатих порадами, як вплинути на людей, як вигравати суперечки, як завоювати довіру тощо. Вся ця література повторює «філософію» Д. Карнегі стосовно різних сфер людської діяльності - від взаємосто­сунків чоловіка та жінки до «побудови» кар’єри в бізнесі й політиці.

З початком реформ наші громадяни переконалися на власному досвіді у тому, що маніпулювання може приносити не тільки користь, але й шкоду. Точніше маніпулятор отримує зиск, а ось тим, на кого здійснюється маніпулювання, доводиться часто несолодко. Прикла­дом цього є численні фінансові піраміди. Пригадаймо, скільки разів помилялися виборці в політиках, яким вони висловлювали довіру. Слово «маніпулювання» знову набуло негативного забарвлення. Все частіше ми чуємо, як нами хтось маніпулює, хтось нас використовує, ошукує тощо.

Сьогодні розробляються вдосконалені технології впливу на моти­вацію вчинків і поведінку людей - «ненасильного примушення ». Ор­ганізовується маніпулювання людьми проти їх волі, але за їх згодою на користь дуже малої частини суспільства. Для цього використову­ється інформація, яка, разом з іншими її властивостями, стає знаряд­дям влади надлюдьми, одним з методів управління суспільством.

То хто ж є хто у процесі маніпулювання?

Об єкт маніпулювання — це свідомість людини, на яку здійсню­ється певний вплив з метою досягнення бажаного результату.

Жертва маніпулювання - це людина (об’єкт маніпулювання), яка була використана або якимсь чином послужила досягненню вста­новленої мети.

Суб єкт маніпулювання - це людина або група людей, які ініці­юють проведення маніпулювання свідомістю для досягнення певної мети.

Інструменти маніпулювання - це ідеї, прийоми, форми, спосо­би, методи, використання яких дозволяє впливати на свідомість лю­дини для досягнення певної мети.