2. Інформаційно-психологічна агресія (визначення а. В. Ма- нойла) - дії. Спрямовані на завдання супротивнику конкретного, від­чутного збитку або шкоди у відповідних сферах його діяльності.

Ознаки інформаційно-психологічнбіагресїі: 1) обмежене і локаль­не за своїми масштабами застосування сили; 2) виключення із засобів інформаційно-психологічного впливу найбільш небезпечних видів (зо­крема, інформаційної зброї), які не дозволяють надійно контролювати розміри збитку, щозавдається; 3)обмеження розмірів простору, об’єктів інформаційної інфраструктури та соціальних груп, які піддаються враженню ІПВ (агресія зачіпає не весь інформаційно-психологічний простір державн-жертви, а тільки його частину); 4) обмеження за ме­тою (переслідує локальну, часткову мету) і часом (як правило, агресія припиняється після повного досягнення аїресором усіх поставлених конкретних цілей і рідко приймає затяжний характер); 5) обмеження щодо залучених сил і засобів.

2. Інформаційно-психологічна війна (визначення А. В. Ма- нойла) - відкриті та приховані цілеспрямовані інформаційні впливи соціальних, політичних, етнічних та інших систем одна на одну з метою одержання визначеного виграшу в матеріальній сфері, спрямо­ваних на забезпечення інформаційної переваги над супротивником і за­вдання йому матеріального, ідеологічного чи іншого збитку або шкоди.

Інформаційно-психологічна війна є найбільш агресивним засо­бом досягнення державами-учасниками ІП безумовного лідерства в інформаційно-психологічній сфері — інформаційного домінування.

До особливостей інформаціино-психологічн<н війни відносяться:

1 - Перенесення функцій стримування на інформаційну сферу. Про­відні держави світу орієнтуються на превентивність дій у реалізації функцій стримування. Досягнення інформаційного домінування ство­рює базу і необхідні умови для цього. У випадку успіху курсу на ядерне роззброювання світу інформаційне домінування може стати головним механізмом стримування і забезпечення світового, у тому числі й в си­ловому аспекті, лідерства.

2. 314Багатоаспектність і багатооб’єктність впливу з високим ступе­нем координації у часі та просторі. Зростаюча «проникливість» усіх сфер життя суспільства інформаційними системами і технологіями две можливість «вибудовувати» інформаційний вплив адекватно прийнятому (в реальному масштабі часу) алгоритму впливу на різні сфери, процеси, країни, об’єкти, групи, особи одночасно, у потрібній послідовності та підрізними «кутами впливу». Це дозволяє оптимізу- вати одержання необхідного кінцевого результату і знизити витрати на його досягнення.

3. Здатність за допомогою «малих» інформаційних впливів отри­мувати «великі» кінцеві результати. У разі знаходження високого рівня здатності прогнозованого моделювання, що дає можливість ви­являти тенденції та керувати не процесами, що вже відбуваються, а попередніми змінами (тенденціями) у державах, які беруть участь у психологічному житті, у спроможність вносити керуючі впливи з ма­лими витратами тієї загальної «енергетики» у режимі «на виперед­ження*.

4. Відсутність необхідності фізичного вторгнення на територію супротивника та окупації цієї території для досягнення своїх цілей.

5. Скритність стадії підготовки операцій (у тому числі можливість практичного втаємничення генерального і виконавчих суб'єктів, які мо­жуть виявлятися лише силами і засобами розвідки і контррозвідки).

6. Можливість маневрування силами та засобами, а також їх швидкого і потайливого зосередження поблизу кордонів і життєво важливих комунікацій супротивника для раптового завдання удару.

7. «Плавність» переключення інформаційних впливів, регулю­вання в широких межах інтенсивності та тривалості їхньої реаліза­ції: від організації інформаційних «шоків», «ударів», «викидів», •блокад» до повільно плинних, латентних.

8. Розтягування на роки мікродозованнх впливів.

9. Можливість створення хаосу у сфері, яка піддається інформа­ційному впливу, і подальше управління цнм безладдям (або за його допомогою вирішення інших питань) — як один із принципів одер­жання потрібних результатів.

Ю. Скритність та анонімність оперування інформаційно- психологічними впливами, можливість проведення їх «під чужим прапором» і з будь-якої точкн інформаційного простору.

Ідеальні умови для маскування і приховування справжніх на­грів, створення передумов використанням методів психологічного та ^1нФормаційно-технічного впливів

11. .Відсутність матеріальних слідів агресії, які дозволили б уста­новити справжнього агресора та притягти його до міжнародної відпо- відальності.

12. Бездіяльність основного збройного потенціалу держави, яка стала жертвою інформаційно-психологічної агресії, бездіяльність або фактична неефективність традиційних військово-політнчннх со­юзів, ^— визначають виняткову небезпеку використання снл, засобів | і методів інформаційно-психологічної війни як засобу розв язання політичних протиріч у сфері міжнародних відносин.

Щодо теоретичних проблем дослідження інформаційної (інформаційно-психологічної) війни, яку російські фахівці з безпекоз- иавства розглядають як крайній спосіб розв’язання політичних проти­річ в інформаційному суспільстві, росіяни виділяють невирішені про­блеми, а саме відсутність:

1. загальноприйнятого визначення поняття «інформаційно- психологічна війна»;

2. чіткої концепції інформаційної та інформаційно-психологічної війни, здійснюваної у формі таємних операцій із застосуванням ін­формаційної зброї;

3. кримінально-правової і кримінологічної характеристики опе­рацій інформаційно-психологічної війни;

4. наукових підходів і пропозицій щодо способів моделювання уявної внутрішньої структури таємної інформаційно-психологічної операції, яка дозволяє побудувати структуру інформаційно- психологічної операції будь-якого рівня складності;

5. методик аналітичної реконструкції задуму, цілей, завдань, етапів, внутрішньої структури, уявлених форм організації таємних операцій інформаційно-психологічної війни за їхніми ознаками, зовнішніх (доступних спостерігачу) слідів і проявів.

Інформаційно-психологічна війна як збройна форма інформаційно- психологічної агресії росіянами визначається як крайня форма розв’язання протиріч в інформаційному суспільстві. В інформаційній (інформаційно-психологічній) війні інформаційна боротьба ведеться ворогуючими сторонами у формі проведення таємних інформаційно- психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Ознаки інформаційно-психологічної війни: 1) діяльність з метою завдання збитку або шкоди державним інтересам об’єкту посягань; 2) та­ємні інформаційно-психологічні операції як основна організаційна форма такої діяльності; 3) застосування інформаційної зброї.

316Розглядаючи війну як збройну форму агресії, російські фахівці за­значають, що в інформаційно-психологічній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає застосо­вувати проти своїх супротивників інформаційну зброю, протиправні способи і засоби дій.

Ознаки, які вказують на те, що стосовно якоїсь держави готу­ється інформаційно-психологічна війна (згідно з монографією):

1. Зміцнення геополітичних суб’єктів, створення нових союзів і коаліцій, в яких основною метою об’єднання суб’єктів геополітич- ної конкуренції є спільна конкурентна боротьба за право переважного впливу на певні частини інформаційно-психологічного простору і про­цеси, що у них відбувається. При цьому основним завданням держави, яка викрила несподівану появу біля своїх кордонін такої коаліції, є визначення справжніх цілей створення такої коаліції та причин, які спонукали різнорідних геополітичних суб’єктів до такого об'єднання. Якщо коаліція створена для досягнення однієї або декількох конкрет­них цілей, які прямо суперечать державним інтересам, а їхня реаліза­ція завдасть шкоди безпеці держави та її геополітичній могутності, то можна припустити, що такий союз сформований для ведення агресії (війни).

2. Створення сприятливих умов для виникнення усередині держа­ви та на її кордонах нових квазісамостійних суб’єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити із власними ініціативами на міжнародний рівень, геополітичні інтереси цих суб’єктів не збі­гаються з інтересами держави (центру) в особі суб’єктів і територій, що утворюють його ядро. Крім того, вони ініціюють та підтримують інформаційно-психологічний і геополітичннй сепаратизм.

3. Нарощування іноземної присутності та впливу (фінансового, технологічного, інформаційного, ідеологічного) на національні ОТКС і ЗА// з метою встановлення повного або часткового зовнішнього контр­олю над національними інформаційними ресурсами та психологічною сферою суспільства.

4. Введення в дію комплексу заходів інформаційної (інформаційно- ^пси*ологічної) блокади — інформаційної ізоляції— «відсікання» держа­ви від міжнародних інформаційних ресурсів (або введення зовнішньої Цензури _на надходження до держави інформації), блокування діяль- ^в°сті на території цієї держави суб’єктів інформаційно-психологічного простору, які є донорами інформаційних ресурсів для зазначеної дер­жави.Створення негативного психологічного підгрунтя (наприклад, методом постійної трансляції через підконтрольні ЗМІ та МК спеці­ально підібраних матеріалів, які докладно ілюструють і коментують певну діяльність, явище з жнття суспільства або соціальний процес у визначеному, як правило, негативному ракурсі) щодо діяльності (або окремих її напрямків) системи органів державної влади та місцевого самоврядування, створюючи ґрунт для миттєвої ініціалізації (у потріб­ний момент) бурхливої негативної та деструктивної реакції суспіль­ства, спрямованої на державну владу, яку можна викликати разовим викидом концентрованої інформації, яка психологічно спонукає до не­гайних спонтанних дій і має властивість «блискавки », що потрапляє в бочку з порохом.

5. Цілеспрямовані дії щодо формування усередині суспільства ат­мосфери психологічної напруженості.

В інформаційному суспільстві інформаційно-психологічна ві­йна є невід’ємною складовою політичних відносин і основним інстру­ментом політичного примусу та досягнення політичних цілей. Саме інформаційно-психологічна війна є тим чинником, який може помітно змінити спрямованістьгеополітичннх процесів і відносин в інформацій­ному суспільстві та призвести до зсуву в геополітичних центрів прива­бливості національних інтересів суб’єктів геополітичної конкуренції в інформаційній сфері. Розмежування може відбутися на: 1) держави, які лідирують у розробці інформаційних і телекомунікаційних техно­логій; 2) держави, які контролюють стратегічно важливі «транспорт­ні» магістралі передачі інформації; 3) держави, які контролюють (і ви­користовують у власних інтересах) основні потоки інформації.