2. Гендерні стереотипи та комунікативні моделі як основа інформаційно-психологічного впливу на особистість та суспільство

Соціально-політична комунікація, сучасні технології й спо­соби маніпулювання свідомістю, інформаційні війни й будь-які інформаційно-комунікативні процеси в сучасному суспільстві ма­ють явний або схований тендерний компонент, що проявляється у вираженні емоційної реакції комунікантів, ступені інформованості й дотримання фактичності, видах маніпуляції співрозмовниками, прагненні до самоідентифікації й самореалізації. Гендерні відносини фіксуються у вигляді культурно обумовлених стереотипів, що накла­дають відбиток на поводження, у тому числі й мовне, особистості, у процесі її соціалізації.

Громадський порядок, суспільні установки, всі аспекти суспіль­ної взаємодії, у тому числі й впливу на масову свідомість, проявля­ються в комунікації. Інформаційний вплив на особистість «за замов­чуванням» включає й подання про жіночність і мужність, нормативні приписи індивідам про той або інший тип поводження й місце в со­ціумі. Доступ до суспільно значущих позицій, рангів і функцій не є зовнішнім чинником для комунікації, а внутрішньо властивий соці­альним контактам і постійно відтворюється у процесі цих контактів. Під час організації інформаційного впливу необхідно враховувати такі характеристики соціальної статі (тендера), що

• :стає звичкою,

• одержує загальноприйняті форми вираження,

• здобуває пізнаваний вид,

• стає необхідною частиною зовнішньої форми,

• є характерним типом поводження для всіх членів даного сус­пільства,

• не залежить від волі й намірів індивіда.

Соціалізація - входження особистості в суспільство, її адаптація в ньому (відбувається через інститути родини, школи, релігії, ЗМІ, політики тощо). У них закріплюються й відтворюються гендерні сте­реотипи.

Стратегії обробки інформації, які є властивими людині від наро­дження, базуються на усвідомленні тендерних розходжень.

Гендерні стереотипи в контексті інформаційного впливу пред­ставляються тендерними схемами, які управляють процесами об­робки інформації таким чином, що людина починає сприймати, запам’ятовувати й інтерпретувати її відповідно до власних уявлень про гендер.

До тендерних схем, які є значущими для проведення інформа­ційних операцій, маніпулювання свідомістю, належать такі:

Пракмінг — процес, у результаті якого недавні переживання й асоціації підсилюють доступність тієї або іншої інформації. Людина здатна застосовувати тендерну схему в тому випадку, якщо може сортувати відмітні якості інших людей та інформа­цію про них на підставі тендера. Так, жінка в політиці вважа­ється явищем рідкісним і що далі, то ексклюзнвнішнм. Але й вимоги до її діяльності пред’являються особливі. З діяльністю жінок у політиці асоціюють надійність, турботу про дітей і ста­рих, миротворчість тощо. Ці стереотипи вже закріпилися в сус­пільстві, про що свідчать висловлення й самих жінок-політиків і виборців про них. «Слово «політика» жіночого роду! Кудн ж вона без нас? Українська політика тому й однобока, що в ній зараз жінок мало. Не вистачає іншого досвіду, інших знань. От тому розумні мужики — мужикн адже бувають розумні, вірно? (сміється) — наприкінці минулого століття й залучили жінок у політику» (В. Довженко: http://www.aif.ua/articles/article. якрх); «По-моєму, чоловіки прагнуть усе звалити на плечі жі­нок. І це їм уже майже вдалося. А оскільки з об’єктивних при­чин у третім тисячолітті головні політичні ролі переходять Д° жінок, ми не хочемо, щоб Україна відставала від глобальних

процесів» (Л. Супрун: http://www.aif.ua/articles/article.asp); •Сильна жінка-політик — це «горішок», що не під силу роз­кусити багатьом чоловікам. Коли почуваєш своє покликан­ня, стаєш переконливою й небайдужою до проблем людей, а поруч із тобою чесні люди, то обов’язково досягнеш успіху» (0. Сумська: http://www.aif.ua/articles/article.asp).

• Схема власної статі - схема, що складається зі сценаріїв і пла­нів дій, необхідних для реалізації поводження, що відповідає тендеру. Оскільки чоловіки й жінки прагнуть грати різні со­ціальні ролі й тип поводження, що вважається підходящим для тієї або іншої людини, залежить почасти й від її статі. Оскільки людина одержує численні соціальні установки, що заохочують її сприймати тендери зовсім різними, остільки суспільна свідо­мість засвоює, що тендер дійсно є важливою основою, що ви­користовується для категоризації людей. Тому використання тендерних схем є одним з видів інформаційного впливу на лю­дину й одним з прийомів маніпуляції свідомістю.

Так, піар-фахівці вважають, що запорука успіху реклами БЮТ — у роботі з підсвідомістю виборця. На це були націлені сюжети з нібито пророцтвами Нострадамуса, Ванги і Глоби про якусь жінку-рятівницю. Більше того, сам образ Ю. Тимошенко на рекламі БЮТ - білий одяг, коса, у руках палаюче серце - символізує чистоту й жіночність, закріплюючи тим самим в образі електорату стереотипи, пов’язані з тендером.

Ефект стійкості — явище, що полягає в тім, що навіть якщо лю­дина й запам’ятовує інформацію, яка суперечить схемі, це ще не означає, що вона обов’язково змінить свої стереотипи. Природа схем така, що вони зберігають свою міцність і під час зіткнення з доказами, що їх спростовують. Індивіди, які не укладаються в схему, входять у категорію винятків із правил. У цьому випад­ку поводження, яке суперечить схемі, не призводить до перегля­ду самої схеми, оскільки виходить від людини, що вважається нетиповою для даної групи. Подолання стереотипу може проду­куватися більшістю типових представників групи. Наприклад, жінка в політиці вже перестає бути виключенням із правил. Чоловіки починають прислухатися до думки жінок-політиків і серйозно обговорюють питання про введення для них виборчих квот. «З кожним роком я усе серйозніше починаю ставитися до жінок і в політиці, і в бізнесі. І я бачу, що вони набагато швидше, ніж чоловіки, опановують всіма тонкостями й хитростями полі-тики й бізнесу* (І. Шкиря, член Партії Регіонів: delo.ua/news/ economic); «Великої політики без жінок не існує. Я думаю, що всі політичні діячі, які досягли яких-небудь вершин у кар'єрі, повинні бути вдячні жінкам (І. Плющ: delo.ua/news/economic/ theme)*; «Жінка в політиці найчастіше є набагато яскравішою, ніж середньостатистичний чоловік-політик» (Ю. Лнтвин: delo. ua/news/economic/theme); «Людмила Супрун — надзвичайно розумна жінка й класний прогнозист, Ксенія Ляпина - досить своєрідна й екстравагантна, а Ліля Григорович - експансивна й імпульсивна. До Катерини Ващук найбільше підходить сло­во “мудрість“» (О. Зарубінський, народний депутат фракції Ю. Литвина: delo.ua/news/economic/theme).

• Ілюзорна кореляція - занадто висока оцінка ступеня міцності зв’язку між поняттями або спроба встановити її там, де зв’язок взагалі відсутній. Мнимий і перебільшений зв’язок часто ба­читься між гендером і певними властивостями, навичками, поводженням. Наприклад, досить поширене помилкове подан­ня про те, що чоловік, на відміну від жінки, не може одночас­но приділяти увагу більш, ніж одній проблемі. Або про те, що жінпі необхідно опанувати чоловічим типом спілкування для того, щоб втриматися на вершині влади. Психологи виділяють три типи жінок у політиці й описують стереотипи їхнього пово­дження в політичній комунікації: чоловічий, жіночий і зміша­ний. До жіночого типу можна віднести таких жінок-політиків, як дипломат Олександра Колонтай, яка здавалася м’якою, ро­зуміючою, для досягнення власних цілей максимально вико­ристовувала жіночу чарівність; Ірину Хакамаду, яка для досяг­нення цілей користувалась привабливістю (чарівність, кокет­ство, уміння одягатися). До змішаного типу увійшли колишній прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер. Незважаючи на стереотип «залізна леді*, вона не така вже й чоловічна, як про неї кажуть. Тетчер вдало сполучила в собі цілком чоловічі риси (цілеспрямованість, швидке прийняття рішень) з жіночою гнучкістю. У стилі її поводження не було й необгрунтованої за­взятості, що більш властиво чоловікам. Держсекретар СІНА Кондоліза Райс із дитинства була цілеспрямованою, упертою й посидющою. При цьому вона знає багато мов, прекрасно розу­міється на музиці. Готова бути другою і не наполягає на кар- динальних рішеннях. Інну Богословську психологи називають «жінка-джаз»: вона не боїться імпровізувати, пропонувати

нові підходи в політиці, не має потреби в шпаргалках, тому що завжди «співає вживу». До чоловічого типу належать Юлія Тимошенко, яка приховує за зовнішністю білявої красуні хо­лодний, розважливий, твердий розум; американський сенатор Хіларі Клінтон, у якій яскраво виражені чоловіче мислення і стиль поводження. Навіть на історію зі зрадою чоловіка Хіларі реагувала не по-жіночому. Колишній прем’єр-міністр Індії Індира Ганді, тверда й прямолінійна, безкомпромісно керувала суспільством і вела войовничу зовнішню політику. Колишній міністр культури Радянського Союзу Катерина Фурцева також була рішучою, прямолінійною, грубуватою й навіть черствою.

• Помилка обґрунтування оцінки - тенденція не звертати уваги на порівняно часті випадки з реального життя й водночас переоці­нювати значимість окремих яскравих випадків. Діючи подібно до схем, тендерні стереотипи управляють обробкою поступаючої ін­формації, внаслідок чого людина схильна запам’ятовувати тільки ту інформацію, що служить підтвердженням цих стереотипів.

Так, сучасний світ позначений змінами в ряді соціальних прак­тик, утому числі найбільше маскулінізованих-політичноїтавійсько- вої. Місце й роль жінок у сучасних соціальних інститутах радикально змінюється убік розширення сфер їхньої самореалізації. Представни­ці «слабкої* статі усе активніше проявляють себе як суб’єкти соці­альних, політичних, професійних, сімейних і особистісних відносин. Тільки за 2005—2006 роки президентами різних країн вибрано чоти­рьох жінок: Ангелу Меркель у Німеччині, Мішель Бачелет у Чилі, Тарью Халонен у Фінляндії й Эллен Джонсон-Серлиф у Ліберії. Усьо­го ж більше ЗО жінок у різний час очолювали свої держави. Не менш активні жінки і в фінансовій діяльності. Американська газета «The Sun» опублікувала в серпні 2006 р. результати дослідження, в яких було зроблено прогноз, що через 15 років кількість жінок-міліонерів на планеті перевищить аналогічну кількість чоловіків. Водночас не слід переоцінювати всі наведені факти й робити висновок про жіночу експансію чоловічої сфери діяльності.

2. Тендерні особливості інформаційно-комунікативної діяльності в сучасній політиці

Чоловіки й жінки використовують різні норми мовної взаємодії й впливу, комунікативні стратегії й тактики, оскільки належать до Різних мовних співтовариств.

Для успішного здійснення комунікації, ПР-діяльності, актуалі­зації технологій маніпуляції свідомістю й інформаційним обміном актуальним є питання про те, у яких комунікативних ситуаціях і типах дискурсу і з якою інтенсивністю відбувається конструювання гендера і які экстра- і інтралінгвістичні фактори впливають на цей процес.

У сучасній політиці намітився ріст «жіночого фактора», що не мо­гло не позначитися на актуалізації гендерного компонента в прагмати- ці комунікації. Ця тенденція зафіксована в Інтернет-ЗМІ: «Женщины в политике - это модно» (http://www.lenpravda.ru); «Женщины в по­литике все же больше «рекламируются» на «мужском» имидже, чем на чисто женских проявлениях» (Три имиджа женщин в политике. - www.cmc.com.ua/full/articles/); Женщины в политике - мужская ра­бота» (www.moles.ee/02/May/); «Женщины в политике необходимы, их отсутствие приводит к войнам и скандалам» (www.regnum.ru/ news).

У передвиборчому дискурсі існують три форми відтворення ген­деру:

• Маніпулятивна апологетика й критика. Спостерігається екс­плуатація тендерних стереотипів для створення певного впливу на виборця. «Во вторник на столичном политическом ринге чемпион мира по боксу в супертяжелом весе Виталий Кличко вместе сосвоим «спарринг-партнером», помогающим ему подго­товиться к бою за Киев», мэром с мировым именем Рудольфом Джулиани провели показательное выступление - дискуссию «инвестиции в будущее по стратегии развития Киева» (Нью- йорксикй мэр Джулиани в команде Кличко // Киев, ведомости от 16.05.2008.-С. 4.).

Нормативне конструювання. Відбувається усвідомлена або авто­матична відповідність гендернимнормам, тобто характерним для даної культури поданням про доречність або недоречність тих або інших форм і моделей поведінки для жінок і чоловіків. «Жінка, яка кохає, завжди прямує за своїм чоловіком!» — інтерв’ю Ганни Турчииової // Київ - моя Батьківщина. — № 17. - 2008. -4 трав.). «Французьке прислів'я радить «Хочеш зрозуміти, який чоловік, подивися на його жінку!» А у розпал передвиборчої кампанії сам Бог велів зустрітися з жінкою, яка пройшла зі своїм чоловіком вогонь і воду. Відверто кажучи, Олександр Турчинов ніколи не приховував свої глибокі почуття до дружини. За таку відве

ршість дорого заплатив: у розпал акції «Україна без Кучми» на його дружину намагалися повісити ДТП, потім обвинуватили у придбанні нерухомості за кордоном, а тепер приписали забу­дову Пейзажної алеї»; «Я відчула наскільки це надійна людина, яке він має почуття гумору. Адже саме такі риси жінка шукає у своєму обранці».

• Властиво жіноча модель відтворення гендеру: вибудовування нової комунікативної стратегії, не опозиційної чоловічій, а зміс­товно й прагматично нової. Ця модель активно експлуатується в останніх виборчих кампаніях різних країн. Жінки-політики не руйнують старий стереотип про неможливість жінок грати комунікативно значущу, лідируючу роль у політиці, вони ви­будовують нову толерантну стратегію: конструюючи гендер, вони конструюють розходження. «Доверять женщине сегод­ня в политике легче, чем доверять мужчине, потому что жен­щин в политике еще не было. То есть женщины ни разу в исто­рии политику не вершили» (I. Хакамада: http://duma.sps.ru/).

Інформаційна діяльність жінок-політиків представляє сильний прагматичний стиль мови, що зазвичай асоціюється з «чоловічою мо­вою». Ступінь соціальної дистанції в передвиборчій комунікації жінок-політиків знижується до мінімуму, демонструються різні ко­мунікативні ролі лідерів, що формує в електорату відчуття причетнос­ті до життя жінок-політиків. Так, наприклад, на сайті Ю. Тимошенко (http://www.tymoshenko.com.ua/) увазі гостей надається фотоальбом, що обновляється постійно. Там демонструються всі сторони життя ліде­ра - як пов’язані з політичною діяльністю (робота, зустрічі, засідання, візити), із критичними життєвими ситуаціями (арешт і звільнення), так і з особистим життям (дозвілля, родина, відпочинок).

У більшості жінки-політики є сильними мовними особистостя­ми, які володіють комунікативною ініціативою. Вони організовують свою боротьбу за електорат на принципі інформаційної відкритос­ті. Практичні прийоми інформаційно-пропагандистського впливу

жінок-політиків такі:

• Жінки частіше, ніж чоловіки використовують лінгвістичні за­соби, що підкреслюють солідарність і толерантність.

• Жінки надають не тільки непряму інформацію про себе (біогра­фія, новини, інформація про вибори), але й віддають перевагу прямому спілкуванню з електоратом у різних зонах комуніка­ції (зустрічі, теле-, радіовиступи, Інтернет-спі :кування), що є

14

5сильним комунікативним ходом. Водночас чоловіки-політики часто відчувають психологічний дискомфорт у прямому опі­куванні. Так, наприклад, на сайті Володимира Путіна (http:// www.kremlin.ru/), персональному інформаційному сервері Віктора Януковича (http://www.ya2008.com.ua/) відсутні всі форми прямого спілкування: форуми, конференції, на персо­нальному сайті Віктора Ющенка (http://www.yuschenko.com. иа/) за п'ять років відбулася тільки одна Інтернет-конференція в 2004 році, що була присвячена відкриттю цього ж сайту. Для порівняння: на персональному сайті Юлії Тимошенко (http:// www.tymoshenko.com.ua/ukr/fonims/)відбуваються обговорен­ня на шести форумах. У найбільш відвідуваному - «Політична ситуація*, на 1 листопада 2007 р. взяли участь 201 608 осіб, у найменш відвідуваному - «Про сайт» - 8 627 осіб. Тільки на сайті Юліі Тимошенко з усіх сайтів українських політиків були висвітлені щоденні події газової кризи та наведені коментарі прем’єр-міністра.

Модель жіночої комунікації сьогодні використовують і найбільш комунікативно привабливі політики-чоловіки. Так, у російському Інтернет-просторі створено сайт В. Медведева, де російський прези­дент не тільки проходить форуми та конференції, але і спілкується з електоратом у режимі чату та телеконференцій.

• Жінки вишиковують комунікацію так, щоб підтримати й зміц­нити відносини спільності, довіри, солідарності; чоловіки акту­алізують свій статус, підкреслюють місію, постійно експлуату­ють концепт влади.

Склалася мовна практика й стилістика успішної комунікації, основа яких була закладена в мовному поводженні жінок: ак­тивне використання зворотного зв’язку; актуалізація сильних позицій дискурсу (звертання до співрозмовника, питання, за­прошення до комунікації й т. д.); створення гумористичних і шокуючих ситуацій; використання слів-характеристик, що базуються на мотиваційній системі сприйняття тексту, що пу­блікується, й формуючих асоціативних рядів; вплив на підсві­домий рівень адресата на основі прийомів підтексту, синестезії й іронії; володіння комунікативної ініціативою. Досить рідко на сайтах чоловіків-політиків передбачається можливість осо- бистісно орієнтованого зворотного зв’язку у вигляді E-mail- спілку вання: *Иам пишуть» (В. Януковнч); «Надіслати лис

тПрезидентові» (В. Медведев); на сайтах В. Ющенка, персо­нальному й офіційному (http://www.president.gov.ua/), взагалі відсутній розподіл листів. Принцип зворотного зв’язку тут по­рушений: у двох перших прикладах безособові формулювання демонструють зневагу до гостей; у третьому - акцентується зна­чимість особистості політика й неуважність до думки користу­вачів.

Апеляція до гендеру, прийняття на себе чоловічих ролей - важ­ливий здобуток інформаційно-пропагандистської діяльності жінок. Мовне поводження жінок у мережі представляє сильний прагматичний тип мови, що звичайно асоціюється з «чоловічою мовою*. Вони досить успішно експлуатують тендерні стереотипи й акцентують відповідні особистісні характеристики для надання певного впливу на адреса­та: «Тимошенко - единственный мужик в политике» (М. Леонтьев, телепрограма «Однако»); «Я говорю: «Ребята, ну как вы мне это мо­жете говорить^г Я женщина». Он говорит: «Ну, ты свой парень, с тобой уже все ясно»; «Я буду джентльвумен»; «Банно-алкогольная политика- это враг женщины» (інтерв’ю І. Хакамади радіостанції •Эхо Москвы» від 31 жовтня 2006 р. «О женском факторе в полити­ке»). Цей факт пояснює конкуренцією чоловіків і жінок на політич­ній арені - «грою на чоловічому полі», що припускає високу мовну компетенцію жінок, що дає підстави для гідного суперництва.

• Жіночі моделі спілкування вишуканіші, ніж чоловічі. Жінки застосовують нову комунікативну стратегію, не опозиційну чо­ловічій, а змістовно й прагматично іншу. Так, жінки-політики не руйнують старий стереотип, що не допускає можливості ви­конання жінками комунікативно значущої, лідируючої функ­ції в політиці;

• В 2006 році, коли розгорілася перша газова війна, багато українців, бачили в Тимошенко єдино можливого рятівника. «Більшість українців вважають, що лише Тимошенко може по­долати газову кризу» (www.obozrevatel.com/news); «Тимошенко розкаже Ющенку та Єханурову, як подолати газову кризу» (ua.proua.com/news); «Тимошенко знову проти газових посе­редників» (www.epravda.com.ua).

• Іллокутивні установки жінок спрямовані на зниження ступеня дис­танції між співрозмовниками. Жінки - більш тонкі комуніканти, вони винахідливі й мобільні в застосуванні контактоустановлю- ючих засобів, ураховують оажання співрозмовників, проявля-

147

ють комунікативну гнучкість, емпатио, вловлюють множинність змістів, формують враження й думки відвідувачів на рівні під­тексту. Наприклад, Оксана Білозір так починає чат-спілкування:

• Уважаемые друзья!Я благодарюесех, кому сегодня было интерес­но общаться со мною. Для меня лучшая награда в жизни - Ваше внимание. Надеюсь, что я делаю все то, что необходимо всем нам. Поэтому рассчитываю на Вашу и поддержку, и помощь. Оксана Билозир» (www.silanaroda.com/index.php). О. Білозір актуалізує позицію адресата, застосовує пряме звертання до користувачів (^уважаемые друзья\»), позиціонує адресата («есе, кому сегодня было интересно общаться со мною»), активізує конструкції зі значенням єдності (*всем нам»), етикетні формули («благодарю всех»), графічно актуалізує позицію співрозмовника (велика літе­ра в словосполученнях - «Ваше внимание», «Ваша поддержка»). Взаємодія, діалогізм - комунікативна норма, яка властива біль­шості жінок, особливо в політичному спілкуванні. Уміння й бажання бути адекватними одержують у дискурсивній практи­ці жінок іміджевий статус. Активне використання зворотного зв’язку на жіночих політичних сайтах формує відчуття спіль­ності, довіри.

Комунікативна ініціатива жінок ґрунтується на дискурсивній гнучкості, відмові від прямих оцінок і коментарів, спрямованос­ті до підтексту, скороченні соціальної дистанції, зміні комуні­кативних ролей. Мовна компетенція, іронія, мовна гра - істотна складова дискурсивного іміджу жінок-лідерів. Розвінчування міфів, робота з міфологемами в середовищі Інтернет представ­ляється вдалим РИ-ходом. У цьому випадку політикам не до­водиться вводити нові дані, завданням стає підключення до вже записаної в масовій свідомості інформації. Міфи близькі масовій свідомості, тому що відбивають уже засвоєний досвід, тому, спростовуючи або підтверджуючи міфи, політик впливає на масове сприйняття, до деякої міри також стаючи елементом міфу й тим самим закріплюючись у свідомості електорату. Так, на сайті 1. Хакамади є розділи «Чутки про мене», «Анекдоти про Хакамаду», де представлені іронічні коментарі до чуток навко­ло ім я політика. Змінилася стратегія сміхового спілкування в мережі. Інтерес до іншого, виявлений у сміховій ситуації, руй­нування тендерної асиметрії в мовному повідомленні через іро­нію - характерна комунікативна риса жіночого мовного пово-

дження. Так, І. Хакамада на своєму неофіційному сайті (http:// www.hakamada.ru) наводить адреси найбільш популярних неофіційних сайтів російських політиків - як союзників, так і конкурентів. І. Хакамада застосовує найважливіший прин­цип ПР-образ політика будується як на відповідності контексту часу (використання Інтернет-комунікації), так і на контрасті зі своїми опонентами (приведення посилань на сайти інших полі­тичних лідерів). І. Хакамада, рекламуючи сайти конкурентів, демонструє відсутність страху перед суперництвом. Водночас вона наводить до кожної адреси невеликі іронічні коментарі, які є побудованими на принципах мовної гри. Таким чином по­літик виражає своє ставлення до конкурентів на рівні підтек­сту. Способи подання іншого - це частина іміджу, а створен­ня тендерно обумовленої різниці з іншим завжди надзвичайно інтерактивно за допомогою іронії (грязные делишки политика

и... олигарха, самый азартный государственный чиновник и... олигарх, политический клоун России), мовної гри (министр непечатных слов; семейный депутат, который обманул 50 миллионов телезрителей; человек, который обидел всех; Громштейнбахер; «Степашка Кремля»: «Сами Знаете Кто»; Весь сор в одной избе) тощо.