1. Маніпулювання через засоби масової інформації

Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ) повністю контролюють розповсюдження інформації, яка визначає наші уявлення, установ­ки, а зрештою й нашу поведінку.

Мас-медіа не тільки інформують, розважають і висвітлюють. Вони володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом, змі­нюючи наші установки, моделі поведінки то сприйняття дійсності. Формуючи в такий спосіб нові, часто відірвані від життя, міфи та сте­реотипи, ЗМІ створюють свою реальність. При цьому, оскільки така реальність сприймається мільйонами або навіть мільярдами спожи­вачів одночасно, саме вона стає такою, яка заслуговує на довіру.

Навмисно фабрикуючи повідомлення, що спотворюють реальну соціальну дійсність, ЗМІ, без сумніву, намагаються з тим чи іншим успіхом маніпулювати масовою свідомістю.

Способів маніпулювання багато, але абсолютно очевидно, що голо­вним є контроль на всіх рівнях над інформаційним апаратом та апа­ратом формування ідей. Це гарантується простим правилом ринкової економіки. Володіти та управляти засобами масової інформації, як і всіма іншими видами власності, можуть лише ті, в чиїх руках капітал. Радіо та телекомпанії, газети, журнали, видавництва належать кон­кретним корпораціям і конгломератам. Таким чином, апарат завжди готовий до активної, домінуючої участі в маніпулятивному процесі.

Саме тому й ведеться в наших засобах масової інформації «війна компроматів*. Якщо ретельно проаналізувати приналежність ЗМІ, то стає очевидним, чому раптом трапляється просочування інформа­ції з правоохоронних органів і спецслужб.

100

Все більшої актуальності яабуває питання використання ЗМІ в передвиборних кампаніях. Не випадково багато учасників передви­борного марафону сподіваються на ЗМІ як на гарантуючий перемогу чудодійний засіб і використовують всі ймовірні засоби, щоб зробити ЗМІ слухняним інструментом політиків. Що таке «маніпулювання свідомістю під час виборчих кампаній»? Коротко, це - система за­собів ідеологічного та духовно-психологічного впливу на свідомість виборців, за умов приховування справжньої мети й думок, з метою отримання підтримки певної політичної сили, яка не тільки спону­кає особу віддати свій голос за потрібного кандидата або партію, але й примушує її бажати це зробити.

Наймогутнішим засобом впливу на виборців є телебачення. Не­даремно сучасні вибори часто називають телевиборами. Часто від ро­боти телебачення залежить результат виборів.

Другим за ефективністю засобом інформаційного впливу на ви­борців є радіо. Особливо корисні радіоматеріали, розраховані на пен­сіонерів і домогосподарок, а також вахтерів і представників інших професій, які під час роботи не вимикають радіо.

Для багатьох верств населення джерелом інформації все ще зали­шаються газети. Останнім часом у передвиборній гонці почали широ­ко використовувати рекламні газети.

З розвитком таких телекомунікаційних систем, як Інтернет і загальним доступом населення до глобальних комп’ютерних мереж простішим стало впровадження технологій маніпулювання свідоміс­тю та поведінкою людей на міждержавному рівні.

Сучасні люди перебувають у постійному протистоянні на розумо­вому й психологічному рівні, знаходячись під щоденним гнітом ЗМІ та реклами, які навіюють нам, що ми всього лише фізичні тіла, які живуть у матеріальному всесвіті.

Які ж прийоми використовують ЗМІ для маніпулювання свідоміс­тю? На це питання дає відповідь «Енциклопедія методів пропаганди».

Анонімний авторитет

Цей прийом введення в оману належить до так званої есіроі про­паганди». Давно доведено, що одним з найефективніших методів впливу є звернення до авторитету. Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійним або ж вагомою політичною фігурою, діячем науки або іншої професії. Ім’я авторитету не повідомляється. При цьому може здійснюватися цитування документів, оцінок експертів, звітів очевидців та інших матеріолів, які необхідні для більшої пере-

101

конливості. Приклади: «Вчені на підставі багаторічних досліджень встановили...», «Доктори рекомендують...». «Особа з найближчого президентського оточення, яка побажала залишитися невідомою, по- відомляє...». Які вчені? Які доктори? Яке джерело? Інформація, що повідомляється таким чином, у більшості випадків є неправдою. По­силання на неіснуючий авторитет додають їй солідності й ваги в очах обивателів. При цьому джерело не ідентифіковане та відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

Буденна розповідь

Якщо потрібно призвичаїти людей до насильства, крові, вбивств, всякого роду лиходійств, то щодня у ЗМІ повідомляється про най* тяжчі лиха. Через декілька тижнів такої обробки населення перестає реагувати на найжахливіші злочини та масові вбивства, що кояться в суспільстві. Настає психологічний ефект звикання.

Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об’єктивного висвіт­лення подій, але, разом з тим, девальвує значущість того, що відбува­ється, створює в масової аудиторії уявлення про певну подію як про щось малозначне, що не варте особливої уваги й, тим більше, суспіль­ної оцінки.

Голодування

Ефективний прийом емоційного впливу на електорат і психоло­гічного тиску на владу. Підбирається група добре оплачуваних моло­дих людей з міцним здоров’ям, які, нічим не ризикуючи, влаштову­ють «курс лікувального голодування» в певному публічному місці. Навкруги цього ЗМІ піднімають неймовірний шум. Постійно звучать звинувачення в нелюдяності режиму, організації або конкретної осо­би. Проти цього прийому встояти вкрай складно (за умови, що він проводиться професійно), оскільки власті в будь-якому випадку ви­мушені реагувати на вимоги, що висуваються «борцями».

•Тримай злодія»

Цей прийом використовується для дискредитації, коли винуват­ці, відчуваючи провал, першими піднімають крик і направляють гнів народу в іншу сторону. Цим прийомом часто користуються «правоза­хисники» та «борці з мафією», завданням яких є дезорганізація гро­мадськості.

Заговорювання

Використовується, коли необхідно знизити актуальність чи ви­кликати негативну реакцію до певного явища. Використовуючи цей прийом, можна успішно боротися з противником, безперервно вихва-

10

2ляючи його, постійно тримаючи на слуху його ім’я, явно перебільшу­ючи його здібності. Дуже швидко це всім набридає й одне ім’я цієї людини викликає роздратування. Авторів такого заходу дуже важко викрити в навмисній дискредитації, оскільки формально вони докла­дають певних зусиль для вихваляння.

Під час виборів цей прийом активно застосовується у формі «ін­формаційного вибуху» або масованого «зливу компромату». Мета - викликати стомленість і головний біль у людей, відбити у виборців бажаиня цікавитися тим, що за душею в того чи іншого кандидата.

Ще метод заговорювання нерідко застосовується для створення так званого «інформаційного шуму», коли за потоком другорядних повідомлень потрібно приховати якусь важливу подію або головну проблему.

Емоційний резонанс

Техніку емоційного резонансу можна визначити як спосіб ство­рення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею пропагандистської інформації. Емоційний резонанс дозволяє зняти психологічний захист, який на розумовому рівні зводить людина, сві­домо намагаючись захиститися від пропагандистського або рекламно­го «промивання мізків». І якщо пропагандистський вплив на людину відбувається на емоційному рівні, поза його свідомим контролем, нія­кі раціональні контраргументи в цьому випадку не спрацьовують.

Ефект «бумеранга»

Ефект «бумеранга» - це ті граблі, на які регулярно наступають угрупування, що мають владу. Організовуючи тотальне цькування свого опонента, вони «забивають» його до такого ступеня, що в ре­зультаті він починає викликати жалість і симпатію в широкої ауди­торії. Те саме трапляється, коли власті раптом вирішують боротися з циркулюючими в суспільстві негативними чутками - довіра до чуток тільки посилюється.

«Бумеранг»-ефект може мати й протилежну дію. Наприклад, пе­ренасиченість ефіру рекламою того чи іншого кандидата починає ви­кликати роздратування аудиторії.

Ефект «ореолу»

Ефект «ореолу» базується на підступній психологічній власти­вості - людській схильності мислити хибними аналогіями. Він скла­дається з двох поширених стереотипів-помилок.

«Поряд - значить разом». Унаслідок цього феномену знахо­дження поряд із знаменитою або високопоставленою людиною дещ

опідвищує статус особи в очах оточуючих. Не випадково ті, хто відо- бражений на фото поряд з «великими людьми*, із задоволенням де- монструють ці фотографи всім друзям і знайомим. Мовляв, я з ними

на короткій нозі...

1. Суть цього стереотипу полягає у тому, що людину, яка дося­гла вагомих успіхів у конкретній сфері, оточуючі вважають здатном на більше й у інших справах. Численні факти доводять, що це всього лише поширена помилка. Є безліч прикладів, коли люди, які блиску­че роблять одну справу, в усьому іншому є абсолютно безпорадними.

Ця нехитра думка всіляко замовчується тими ЗМІ, які влаштову­ють пропагандистську істерію на честь чергового «рятівника вітчизни».

Ефект присутності

Прийом був введений у практику нацистською пропагандою. Включає ряд трюків, які повинні імітувати реальність. їх постійно використовують у «репортажах з місць боїв* та в кримінальній хроні­ці, фабрикуючи заднім числом зйомку «реального затримання» бан­дитів або автокатастрофи. Ілюзію «бойової обстановки» створюють, наприклад, різкими рухами камери та збиттям з фокусу. В цей час перед камерою біжать якісь люди, чутні постріли та крики. Все ви­глядає так, ніби оператор у страшному хвилюванні, під вогнем знімає реальність.

Ілюзія достовірності надає найсильнішого емоційного впливу і створює відчуття великої автентичності подій, ніхто не підозрює, що це всього лише дешевий трюк. Це примітивний, але дієвий прийом •захоплення аудиторії».

Інформаційна блокада

Позбавити противника можливості публічно проголосити свою позицію - одне з головних завдань пропагандистської війни.

Інформаційна блокада завжди тісно пов’язана з інформаційним домінуванням. Це дві сторони однієї медалі. До них вдаються як у разі військових дій, так і за мирного часу (наприклад, під час вибо­рів). Заангажовані ЗМІ створюють інформаційний ажіотаж тільки навкруги переважного кандидата. При цьому його опонент повністю позбавляється можливості проголосити в ЗМІ свою позицію, відпові­сти на випади в свою адресу.

Інформаційна блокада широко використовується не тільки з по­літичною, але й з економічною метою.

Використання медіаторів

Ця техніка ґрунтується на двох постулатах. По-перше, спеціаль­ні дослідження встановили, що найбільшого ефекту щодо формуван-

104 ня в «середньостатистичної людини» думки з якого-небудь питання досягають не масовані пропагандистські кампанії в ЗМІ, а міфи, чут­ки і плітки, що циркулюють у суспільстві. Другий постулат витікає з першого: ефективний інформаційний вплив на людину здійснюється не безпосередньо від засобів масової комунікації, а через значущих для нього, знайомих йому авторитетних людей («лідерів думки») - трансляторів думок і чуток.

Сьогодні цілі газети, журнали й телепередачі під прикриттям розповсюдження новин повністю присвячені створенню та розповсю­дженню правдоподібних чуток. Останніми роками з’явилися й спеці­алізовані інтернет-проекти, орієнтовані на це завдання.

Класифікатори

Класифікатори, по суті, є словами-приправами для будь-якого інформаційного повідомлення. По-перше, це слова та поєднання, ко­рисні для опису власної «позитивної й конструктивної позиції». По- друге, це «контрастуючі слова» для того, щоб у негативному вигляді охарактеризувати противника.

Класифікатори зазвичай відображають загальний напрям поточ­ної політики владних структур, перш за все інформаційної. Типовий варіант повідомлення в новинах: «Акція проводиться на гроші... (ва­ріанти: Б. Березовського; кримінальних структур; іноземних спец- служб; міжнародних терористичних центрів...) »; «Метою акції є... (варіанти: дестабілізація ситуації в країні; створення негативного імі­джу нашої держави в світі; перешкоджання роботі органів влади...)»; «Державні органи... (варіанти: пропонують вирішити питання ци­вілізованим способом; демонструють готовність до конструктивного діалогу; займають позитивну і прагматичну позицію; не сприймають ультиматумів...)»; «Правоохоронніструктури... (варіанти: неухиль­но дотримуються вимог закону; діють адекватно ситуації; застосову­ють відповідні сили та засоби; мужньо протистоять деструктивним силам і антидержавним елементам...)»; «Прості громадяни... (ва­ріанти: не підтримують акцію; засуджують організаторів безладдя; виявляють розуміння до дій правоохоронних органів; схвалюють дії глави держави під час кризової ситуації...)».

Для посилення смислового та емоційного ефекту класифікатори поєднують з відповідним відеорядом.

Коментарі

Мета — створення такого контексту, в якому думки людини йдуть У потрібному напрямі. Повідомлення про факт супроводжує інтер-

105

претація коментатора, який пропонує читачу чи глядачу декілька розумних варіантів пояснення. Від спритності коментатора залежить створення необхідного варіанту найправдоподібнішим.

Для цього звичайно використовується декілька додаткових прийомів. По-перше, включення у пропагандистські матеріали так званих «двосторонніх повідомлень», які містять аргументи «за* та «проти» певної позиції. «Двосторонні повідомлення* ніби поперед­жують аргументи опонента та у разі майстерної їх критики сприяють створенню певного імунітету проти них.

По-друге, дозуються позитивні та негативні елементи. Для того щоб позитивна оцінка виглядала більш правдоподібною, до характе­ристики описуваної точки зору потрібно додати небагато критики. Всі критичні зауваження, фактичні дані, що використовуються, по­рівняльні матеріали при цьому підбираються так, щоб необхідний ви­сновок був достатньо очевидним.

По-третє, здійснюється підбір фактів посилення або ослаблення висловів. Висновки не входять у текст наведених повідомлень. їх по­винні зробити ті, для кого призначена інформація.

По-четверте, проходить операція порівняння матеріалів для по­силення важливості, демонстрації тенденцій і масштабності подій.

Необхідний ефект також можна отримати шляхом структуриза- ції подачі повідомлень.

Констатація факту

Бажаний стан справ подається ЗМІ як факт, що відбувся.

Прийом використовується для створення відповідних настроїв у суспільстві. Розрахунок тут простий. Річ у тому, що більшість людей мислить стереотипами: «Диму без вогню не буває», «Раз про це всі го­ворять - значить так воно і є». У людини штучно створюється відчуття перебування в меншості. В результаті вона стає безініціативною, відда­ючи пріоритет тому, кого вона вважає представником « більшості*.

Такого роду пропаганда зазвичай подається під виглядом новин або результатів соціологічних досліджень. Цим знижується критич­ність сприйняття — людям важко зрозуміти, що під прикриттям по­відомлень про події в країні та світі їм подається звичайна дезінфор­мація.

Хябна аналогія

Однією з найнебезпечніших психологічних пасток є схильність людини мислити аналогіями, будувати у своєму мисленні так звані псевдологічні послідовності. Звичним для більшості людей стилем мислення є той, який використовує логічні зв’язки «причина - наслі-

106

док» . Від зв’язку «конкретна причина - конкретний наслідок», який колись стався, ми схильні екстраполюватися й до інших об’єктів, що не мають жодного стосунку до первинних, - тут і криється каверза. Приклад: диверсія проти логіки - у всіх посиланнях на Захід. Постій­но повторювалося: «Британська імперія розпалася - значить, і СРСР повинен був розпастися!». І ніяких обґрунтувань подібності. Чому по­рівнюють з Британською імперією, а не з Китаєм чи США? Чн й вони повинні розпастися і саме сьогодні? До речі, з тези про закономірність розпаду СРСР з неминучістю виходить, що і Російська Федерація по­винна розпастися - адже вона точно така ж імперія, яким був СРСР. Ну, трохи менше, але це справи не міняє.

Зворотний зв’язок

Сучасні ЗМІ широко практикують способи зворотного зв’язку в різних формах: дзвінки в студію під час прямого ефіру, вибір по теле­фону варіанта відповіді на поставлене питання тощо. Подібний «ма­кіяж» покликаний створити в масової аудиторії ілюзію участі в ін­формаційному процесі.

Псевдосоціологічні опитування (коли під час ефіру глядачі го­лосують по телефону) частіше за все є лише способом формування громадської думки, а не його реальним віддзеркаленням, тобто різ­новидом звичайної пропагандистської маніпуляції. Питання форму­люються так, щоб створити в аудиторії «правильний погляд» на тучи іншу проблему. Вони спрямовують хід наших роздумів у конкретному напрямі. «Ніколи не задавайте питання, на яке не можна отримати ту відповідь, яка вам потрібна», - головний принцип подібних опитів.

Різновидом зворотного зв’язку є так звана техніка інсценованих заходів. Перш за все, до неї належать різноманітні варіанти спілку­вання високопоставлених персон з «простим народом».

Відповідні телепрограми організовуються таким чином, ніби глава Держави (або інша високопоставлена персона) спонтанно відповідає на питання, задані громадянами по телефону або через Інтернет. Кращий експромт — це заздалегідь підготовлений експромт. Ця стара приказка згадується сама собою, коли спостерігаєш, як черговий Гарант Консти­туції з недосяжною для простих смертних жвавістю та зв’язністю мови дуже вдало відповідає на декілька десятків досить непростих питань. Що поступають за короткий час. Насправді він дає відповіді, що ретель­но відрепетирувані, спеціально підготовлені його командою.

«Обхід з флангу»

Головне місце в тактиці «обходу з флангу» займає пропаганда інформацією (так звана фактографічна пропаганда). на полягає

107

в дозованій передачі достовірних відомостей, точність яких наперед відома слухачам або читачам і може бути легко ними перевірена. До категорії такої «переконливої інформації» належать, зокрема, фак­тичні дані. Наприклад, імена, назви вулиць, номери будинків, вели­чезна кількість деталей, що є достовірними і в які ніби «упаковують­ся» пропагандистські повідомлення.

Тактика «обходу з флангу» — всіляко приховувати свою справ­жню мету, уникати конфліктів із загальновизнаними в певній ауди­торії (в цьому суспільстві) поглядами, цінностями, нормами, паную­чим світоглядом. Водночас велике значення надається заграванню з аудиторією. Наприклад, піднесенню її національних якостей і досяг­нень національного генія, підкресленню свого «співчуття» до поло­ження тих або інших соціальних груп, окремих індивідуумів тощо. Все це робиться без єдиного слова явної хули на адресу противників і без єдиного слова відвертої хвали на свою адресу.

Відволікання уваги

Для будь-якого виду маніпулювання важливою задачею є при­душення психологічного опору людини навіюванню. Тому будь-яка пропаганда повинна бути комбінацією розважального, інформацій­ного та переконливого компонентів. Під розвагою розуміється будь- який засіб, який викликає інтерес до повідомлення та одночасно мас­кує його істинне значення, блокує критичність сприйняття.

Надзвичайно сильним відволікаючим впливом володіють без­прецедентні та незвичайні події (вбивства, катастрофи, терористичні акти, гучні скандали). Під їх прикриттям політики зазвичай поспі­шають провернути всі темні справи.

До техніки відволікання уваги відносяться також передвиборні концерти та всілякі народні гуляння, під час яких естрадні зірки за відповідну платню кричать зі сцени: «Голосуй або програєші», «Бать­ківщина в небезпеці!», «Захистимо Україну від НАТО!».