1. Основні види пам’яток культури. Загальна класифікація.

Існує три сфери або множини людських уявлень, безпосередньо пов’язаних з культурними цінностями. Перша множина «А» математично формалізує і візуалізує наші уявлення про цінність предметів як елементів природи; друга «В» – про цінність, яка створюється в результаті творчої діяльності людини (окремої сосбистості); третя «С» - про цінності які є продуктом природно-історичної діяльності усього суспільства. Описаний формалізм дозволяє чітко сформулювати базу загальної класифікації культурних цінностей за їх відношенням до названих множин. У цій структурі зазначені причиннонаслідкові зв’язки у реальному часі, які пов’язані з формуванням особистості у взаємодіїї з суспільством та природою, формування суспільста у взаємодії природи та особистості або змінами природи під дією суспільства та особистості.

2. Особливості використання критерію «Причетність пам’ятки до інших пам’яток історії та культури».

Причетність пам´ятки до інших пам’яток історії та культури – універсальний критерій, який вказує експерту на можливість підвищення якісної оцінки пам’ятки за рахунок того, що вона тим чи іншим чином причетна до інших важливих пам’яток. Подеколи пам’ятки набувають цінності лише завдячуючи такій причетності. Критерій фрагментується на три рівня для ранжування за його значимістю при вирішенні питань причетності досліджуваних об’єктів до інших пам´яток, колекцій, зібрань, комплексів (ансамблів). Перший – пам’ятка, непричетна до памяток історії та культури, або така інформація відсутня. Можливо також, що інформація не береться до уваги у зв´язку зі специфікою експертного завдання. Пам´ятка причетна до інших памяток історії та культури місцевого значення (1). Другий – памятка, причетна до памяток історії та культури національного значення (2). Третій – памятка, причетна до памяток історії та культури світового значення (4). Для оцінки памяток за цим критерієм необхідні документальні свідчення фахівців або речові свідчення.

Білет 29.

1. Закони України, що регулюють обіг пам’яток культури.

ЗУ «Про збереження культурної спадщини»; ЗУ «Про державне регулювання обігу дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння»; ЗУ «Про музеї та музейну справу»;

Вказані вище Закони України регулюють обіг пам’яток культури.

1.ЗУ «Про музеї та музейну справу» Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері музейної справи, визначає правові, економічні, соціальні засади створення і діяльності музеїв України та особливості наукового формування, вивчення, обліку, зберігання, охорони і використання Музейного фонду України, його правовий статус.

2.ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними » Цей Закон визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.

3. ЗУ «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

2. Особливості використання критерію «Особливі якості пам’ятки культури»

Особливі якості памятки – універсальний критерій, який передбачає можливість збільшення споживчої цінності памятки за рахунок наявності популярної інформації (широкопоширеної та сповідуваної численними групами людей) про її незвичайні надприродні якості, повязані, наприклад, з виліковуванням від хвороб, врятуванням від бід, чудесами, причетністю до легенд та народних епосів, релігією та іншими культурними чинниками. Наприклад, звичайна церковна ікона може бути виготовлена, за повір’ям, з деревини хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа, або з уламків Ноєва Ковчега.

Критерій має два рівня для ранжування. Перший описує ситуацію, коли інформація про памятку не свідчить про наявність у неї особливих якостей (1). Другий – інформація про памятку повязана з відомостями про її надзвичайні властивості (2). Так, численні благодіяння ікон описуються у спеціальних церковних книгах, а чудеса, які відбуваються в народних легендах, можуть бути пов’язаними з цілком реальними місцями (джерелами, скелями і старовинними будівлями). Такі свідчення передаються з покоління в покоління і, як правило, не потребують наукової верифікації у документах. Вони приймаються на віру.

30 білет

1. Принципи оцінки – це власне система критеріїв оцінки, які забезпечують цілісне й системне сприйняття сутності предмета не тільки як такого, але й у конкретній ситуації, часі чи комерційній операції.

1. Індекс соціокультурної цінності пам’яток, який визначає рівень якості пам’ятки у відповідності з загальною кількістю позитивної інформації про неї і описується дедуктивною теорією оцінки пам’яток культури.

2. Індекс рівня задоволення гуманітарних потреб особистості, який вказує на рівень задоволення потреб особистості в обрядах причастя-відлучення та обдаровуваня-віддаровуання, з урахуванням її соціального становища та фінансової спроможності. Індекс описується гуманістичною теорією оцінки пам’яток культури.

3. Індекс суспільно-виховної цінності пам’яток, який визначає можливість їх використання у якості символів суспільно-виховного значення, а також для формування колективно сповідуваних ідеалів щодо організації суспільства. Індекс описується дистрибутивною теорією оцінки пам’яток культури;

Для врахування ситуативних особливостей при здійсненні операцій з культурними цінностями, додатково і окремо оцінюють також Індекс ліквідності, який є найбільш суб’єктивною характеристикою, що спирається на результати спостережень (у тому числі й результатах аналітичного дослідження ринків) рівня продажів аналогічних товарів протягом певного проміжку часу, або на аналіз опитувань. Також здійснюють оцінку Індексу автентичності, який є важливим при будь-яких операціях з культурними цінностями.

Вартість культурних цінностей є суспільно обґрунтованою категорією для визначення споживчої цінності товару, і тому вартість має чітко відбивати кількість інформації про товар і навпаки. Основною складо­вою вартості є об’єм корисної інформації про історію побутування та культурні традиції, пов’язані з об’єктом

2. Наявність знаків та позначок – спеціальний критерій, який вказує на можливість збільшення індексу соціокультурної цінноті памяток у звязку з наявністю на них авторських монограм, іменників, підписів, клейм, печаток та інших знаків, які мають велике значення для відтворення історії предмета. Критерій описується лише одним рівнем для ранжування – памятка має знаки та позначки (2). Контраверсією до нього є висловлювання про те, що памятка не має знаків та позначок і неповинна їх мати (1), або висловлювання про те, що пам’ятка немає чітких і однозначно ідентифікованих знаків та позначок які повинні бути (0,5), або, нарешті, взагалі немає позначок та знаків які вкрай потрібні і повинн бути (0,25). Цей критерій не застосовують у тих випадках, коли знаки та позначки зроблені сучасними авторами, сторонніми щодо історії пам’ятки особами та офіційними органами.

31 білет

1. Формування категорії мислення «цінне - пересічне» в свідомості людей відбувається на основі абстрактного виділення з усього доступного для нашого сприйняття світу того, що є корисним або має таким стати. Коли йдеться про пам’ятки культури, то їх користність виявляється символьно і у відриві від матеріальної сутності предметів.

Пам’ятка культури – будь-який предмет, який має загальновизнані традиції викорис­тання у соціокультурних обрядах обдаро­ву­вання та причастя.

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» ^[1, «пам'ятка культури— об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру пам'яток України». 

Предмети стають культурними цінностями лише за умови їх придатності для задоволення гуманітарних потреб людей у символьному обміні4 та можливості за їх допомогою упредметнити сповідувані ідеали, а саме: здійснити головні обряди необхідні для формування особистості та відтворення загальної суспільної організованості – обряд причастя-відлучення (далі:»обряд причастя) та обряд обдаровування- віддаровуванн5 (далі: обдаровування). Відтак, коштовними для нас можуть стати будь-які речі, що приймали участь у названих обрядах або ті, які цілком придатні для цього. Природа суб’єктивізму, який виникає вже на початку роботи з культурними цінностями і формулюваннями щодо індивідуальних уявлень про коштовності, є головним предметом нашого наукового пошуку та інформаційного виміру. Важливим є оволодіння такими знаннями про зміст і соціокультурну природу названих обрядів, коли можна виділяти пам’ятки культури із множни реальних предметів за ознаками їх причетності до обрядів родового, місцевого, національного або загальносвітового рівня значення. Відповідно до цього визначається й якість самих пам’яток, які ми теж, користуючись системою критеріїв, поділятимемо на місцеві й родові, національного та світового рівня значення.

2. Вік памятки – один з найбільш важливих спеціальних критеріїв, який передбачає можливість збільшення індексу соціокультурної цінності памяток у звязку з більш раннім часом їх створення або знаходження. Час створення пам’ятки у випадку відсутності датуючих написів встановлюється у відносних шкалах та максимально точно на підставі фактично підтвердженої інформації про місце знахідки, органолептичних та аналітичних даних: може бути також встановленим приблизно; з точністю; як мінімум, до століття; а за можливості, із зазначенням більш певного часового періоду (початок, середина, кінець, третина, чверть століття, рубіж століть, десятиліття). Документальне, стилістичне та (або) аналітичне підтвердження часу виготовлення пам’ятки є обов’язковим. Підтвердження віку пам’ятки є також важливим для підтвердження її автентичності.

Враховуючи типологію і видову специфіку окремих груп памяток, критерій застосовують неоднаково. Так, від пам’яток природи обчислюють з моменту їх вилучення з природного середовища, наприклад, кристал смарагда має природний вік 100 мільонів років, однак в музейну колекцію мінералів від потрапив 10 тому. Відтак, його вік як пам’ятки природи становить лише10 років.

Використання критерію при вивченні різних пам’яток має особливості, а саме: вік природничих пам’яток часто взагалі не приймають до уваги, як це притаманно зразкам мінералогічних колекцій. У інших випадках відраховують з момента їх вилучення предмета з природного середовища. Вік неприродничих пам’яток встановлюється з моменту їх створення.

№ 32