1. Мета оцінки пам’яток культури (основні різновиди) та вибір підходу до вирішення цього завдання.

Оцінка якості і вартості пам’яток культури може здійснюватися з різною метою – обліку, страхування ризиків, передпродажною підготовкою, оцінкою матеріальної шкоди, застави або як консультація перед купівлею. У цих та інших випадках прогнозований показник якості й вартості пам’ятки буде дуже відрізнятися. Легко зрозуміти, що пошуки оптимального систематизуючого принципу оцінки з урахуванням її мети є головним завданням експерта. У той же час, побудувати універсальний принцип оцінки пам’яток культури навіть з урахуванням її мети неможливо.

Принципи оцінки – це власне система критеріїв оцінки, які забезпечують цілісне й системне сприйняття сутності предмета не тільки як такого, але й у конкретній ситуації, часі чи комерційній операції.

Якщо, ми вивчаємо культурні цінності, то важливим для нас є їх приналежність до групи подібних предметів, адже обряди «причастя-відлучення» та «обдаровування-віддаровування» можуть здійснитися саме за цими ознаками. Наприклад, говоримо «меч» і відразу уявляємо перелік необхідних критеріїв для оцінки його як символу певної епохи, народу, історичних подій, видатних особистостей, місцевості, традицій виготовлення та використання, комплексів інших видів інформації. Приналежність предмета та його автентичність (справжність) є найбільш важливою складовою оцінки якості культурних цінностей.

2. Особливості використання критерію оцінки «Наукова значимість пам’ятки» для різних видів пам’яток.

Наукова значимість пам’ятки– універ­сальний критерій, який вказує на загальну цінність пам’яткияк джерела історичної, природничої та інших видів інформації при вирішенні дослідницьких завдань з метою доведення наукових гіпотез, фактів історії та пояснення природних явищ і процесів. Критерій вимагає посилань на літературні джерела, наукову інформацію та власні висновки експерта.

Критерій має три рівня ранжування. Перший рівень описує ситуацію коли пам’яткиє легко пояснюванними, типовими, широковідомими та описаними у літературі, пересічними і не являють собою предмету наукової новації або наукового відкрит­тя (1). Другий – памятки, які являють собою є рідкісними або ще не вивченими об’єктами науки і викликають цікавість широкого наукового загалу фахівців, про що свідчать окремі джерела інформації і, зокрема, ці пам´ятки описані у спеціальній літературі (2). Третій – памятки, які мають виключне значення для доведення вагомих наукових гіпотез, фактів історії та пояснення унікальних природних явищ і процесів (4), про що також згадується у літературних джерелах.

Контраверсійні поправки до цього критерію мають три рівня ранжування відпо­відно до їх значення у контексті конкретних експертних завдань. Перший рівень описує ситуацію, коли інформація про наукову значимість пам´ятки є повністю достовірною або специ­фіка пос­тав­­ле­­ного експертного завдання не перед­бачає її врахування (1). Другий – передбачає врахування факту наявності браку корисної інформації про нау­кову значимість пам´ятки (0,5). Третій – інфор­мація про наукову значимість пам’ятки відсутня, але вкрай потрібна (0,25).

№ 15

1. Застосування порівняльного методу в оцінки пам’яток культури.

Порівняльний аналіз можна робити після того, як вже вибрані характеристики для оцінки якості пам’яток культури і кожна характеристика описана номінальною дискретною шкалою якості.

Практичне порівняння предметів оцінки, які описуються багатьма характеристиками є достатньо складним завданням особливо у тих випадках, коли таких предметів багато. Водночас, вплив окремих характеристик на визначення якості при здійсненні операцій співставлення у кожної людини свій.

Порівняння можна також здійснювати на основі так званих абсолютних шкал, тобто, за допомогою конкретно визначеного та уніфікованого переліку критеріїв. Якщо мета оцінки є цілком зрозумілою усьому загалу експертів і вони досягають мовної домовленості що до переліку оціночних критеріїв і формулювань до них, користуються однаковими шкалами виміру якості та значимості кожного з них, вони здобувають можливість побудувати універсальну шкалу для проведення порівняльного аналізу. Таку шкалу умовно можна назвати абсолютною.

Відносна шкала оцінки, побудована на операціях порівняння за довільним переліком критеріїв та об’єктів, дає добре обгрунтований результат, але має значення лише в завданнях, які вирішує суб’єкт для себе. При цьому суб’єкт виділяє свій лише йому відомий список критеріїв для порівняння. Відтак, очікуваною вадою цього підходу є те, що оцінки різних суб’єктів будуть неспівставними семантично, а отже, не цікавими в плані універсального використання.

Особливості прогнозування вартості пам’яток культури полягають також у тому, що ми не можемо здійснювати порівняльний аналіз пам’яток лише як матеральних об’єктів. Йдеться про необхідність проведення диференційованих операцій порівняння окремо матеріального носія та усього приданого йому комплексу інформаційного забезпечення за напрямами: індекс соціокультурної цінності; індекс рівня задоволення гуманітарних потреб та індекс соціокультурної актуальності. Причому, кожен з цих індексів має бути скорегованим з реальними ринковими показниками.

Відтак, представлені протоколи оцінки пам’яток культури дозволяють інтегрувати інформацію за напрямками і лише потім здійснювати диференційовані порівняння прогнозованих показників вартості. Зауважимо також, що необхідні нам операції порівняння та обрахування формальних показників спорідненності, вимагають дотримання режиму чіткого опису усіх припущень, що приймаються. Це допоможе досягти очікуваної непротирічності отриманих результатів.

Порівняння культурних цінностей між собою в контексті завдання прогнозування вартості, таким чином, є досить складною процедурою, яка потребує уважності у частині синтезу непротирічних висловлювань. Водночас, вона є цілком досяжною.

Співставлення пам’яток культури між собою можна також здійснювати за допомогою розрахункових показників спорідненності або візуалізувати їх на графіках і діаграмах.

Кінцевим результатом порівняльного аналізу є впорядковані послідовності пам’яток культури в напрямку зростання їх загальної якості і, відповідно, прогнозованої вартості.

2. Особливості використання критерію оцінки «Рівень технічної досконалості» для різних видів пам’яток.

Рівень технічної досконалості – спеціальний критерій, який застосовується для історичних, образотворчих, писемних, кіно- (відео-), фото- і фонопам’яток і вказує на можливість збільшення індексу соціокультурної цінності пам’яткиу звязку з виявом високого рівня досконалості та складності вико­навської техніки її виготовлення.

Критерій має три рівня ранжування. Перший рівень такий стан, коли пам’ятка виготовлена на пересічному рівні технічної досконалості (1). Другий – пам’ятка виготовлена на високому рівні технічної досконалості (2). Третій ­– пам’ятка виконана на найвищому рівні технічної досконалості (4). Для правиль­но­го застосування критерію необхідні висновки фахівців і операції порівняння з іншими аналогічними пам’ятками.

Як контраверсійну поправку до цього критерію застосовують один показник, який вказує на можливу технічну недоско­налість або виявлений непрофесіоналізм у виготовленні предмета.

№ 16

1. Об’єктивність, точність, обґрунтованість та відтворюваність результатів прогнозування вартості культурних цінностей.

Добре спроектовані шкали якості особливо важливі при побудуванні прогнозів вартості пам’яток культури, адже при виконанні таких робіт має місце етап роботи, який дозволяє встановити чітко виражену та формалізовану відповідність між їх якістю та вартістю. Слід пам’ятати, що не існує жодного повністю адекватного та об’єктивного способу знайти формальну відповідність між уявленнями про якість та показниками вартості (головне прокляття економіки)Побудувати універсальний принцип оцінки пам’яток культури навіть з урахуванням її мети неможливо.Приналежність предмета та його автентичність (справжність) є найбільш важливою складовою оцінки якості культурних цінностей. Головною причиною неможливості здійснення однозначної і повністю аргументованої оцінки вартості будь-якої пам’ятки культури є об’єктивна відсутність зв’язку між якістю та вартістю. експерту, який має справу з куль­турними цінностями, потрібно навчи­ти­ся проводити оцінку у відпо­відності до їх особливої функціональної ролі пов’язаної із задоволенням індивідуальних потреб особистості. Дуже дорогі культурні цінності існують лише тому, що є люди з відповідними фінан­со­вими можливостями. при прогно­зуванні вартості пам’ятки культури необхідно враховувати інтенсивність (гос­троту) потреб у здійсненні операції для потенційного покупця. Кількість позитивних ознак якості відповідає кількості позитивної інформації про об’єкт експертизи, а отже, є пропорційною до оцінки його якості і прогнозної вартості.

2. Особливості використання критерію оц інки «Особливі якості пам’ятки» для різних видів пам’яток.

Особливі якості пам’ятки– універсальний критерій, який передбачає можливість збільшення споживчої цінності пам’яткиза рахунок наявності популярної інформації (широкопоширеної та сповіду­ваної численни­ми групами людей) про її незвичайні надприродні якості, повязані, наприклад, з виліковуванням від хвороб, врятуванням від бід, чудесами, причетністю до легенд та народних епосів, релігією та іншими культурними чинниками. Наприклад, звичай­на церковна ікона може бути виготовлена, за повір’ям, з деревини хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа, або з уламків Ноєва Ковчега.

Критерій має два рівня для ранжування. Перший описує ситуацію, коли інформація про пам’ятку не свідчить про наявність особливих якостей (1). Другий – інформація про пам’ятку повязана з відомостями про її надзвичайні властивості (2). Так, численні благодіяння ікон описуються у спеціальних церковних книгах⁶, а чудеса, які відбуваються в народних легендах, можуть бути пов’язаними з цілком реальними місця­ми (джерелами, скелями і старовинними бу­дів­­лями). Такі свідчення передаються з по­коління в покоління і, як правило, не потребують наукової вери­фікації у документах. Вони приймаються на віру. Контраверсійні поправки до цього критерію мають два рівня для ранжування відпо­відно до їх значення у контексті конкретних експертних завдань. Перший – інформація про особливі якості пам´ятки є повністю достовірною або специфіка постав­ле­­ного експертного завдання не передбачає використання цього критерію взагалі (1). Другий – передбачає врахування факту браку корисної інформації про особливі якості пам´ятки (0,5)

Білет 17