5. Основні риси докосмічної системи світогляду

Світоглядну систему, засновану на тотемістичних уявленнях, прийнято, з огляду на те, що вона передувала космічній системі світогляду, називати докосмічною. Стрижневим для такої системи світогляду став цілий ряд взаємопов’язаних ідей.

• Ідея нерозчленованого Всесвіту

Найімовірнішою схемою світоглядної моделі людності пізнього палеоліту може бути така, що об’єднує в єдине смислове «коло» різнорідні об’єкти живої та неживої природи:

Ідея спільного походження (від одного тотемного першопредка), єдиної причини народження та смерті різноманітних об’єктів навколишнього середовища стала найважливішою у світосприйнятті палеолітичної людини. Всесвіт, за цими уявленнями, не членувався на окремі самостійні складові, а, навпаки, сприймався нерозчленованим, внутрішньо неподільним, адже «автором» всього існуючого завжди визнавалася виключно одна «персона» – тотем-першопредок.

Модель нерозчленованого Всесвіту – це перша в історії людства світоглядна модель, котра здатна вразити нас, сучасників, ідеєю гармонійного єднання людини й природи. Саме концепції нерозчленованого Всесвіту, заснованій на ідеї тотемістичної єдності усіх об’єктів навколишнього світу, слід, очевидно, відвести роль фундаментального механізму екологічної та духовної саморегуляції стародавнього людства.

• Ідея тотема

Ідея тотема постала центральною ідеєю в докосмічній системі світогляду. При цьому вирізняються дві основні функції тотема: а) тотем як творець усього існуючого = деміург; б) тотем як першопредок.

• Ідея чуринги

Чуринга виступала уособленням першоджерела життя, історії (минулого й сучасного) та спільного тотемічного пращура. Водночас, будучи символом тотема й самої людини (її «двійника»), вона виявилася найвищим символом єднання людини, природи та суспільства. Тотемічні символи (чуринги) відбивали уявлення про норми життя, традиції та, головне, – фіксували центральну світоглядну ідею тогочасного людства – ідею тотема.

• Образи пізнання світу (синонімія образів жінки та птаха)

В мистецтві пізнього палеоліту образи жінки та птаха були синонімічними за провідною своєю функцією – гносеологічною. Обидва вони виступали символами пізнання світу, свідченням розуміння принципів його функціонування. Однак окрім цього основного значення, кожен з них отримував і додаткове смислове навантаження. Так, образ птаха найкраще відповідав сутності анімістичних уявлень (ідея перельоту душі в разі смерті людини до тіла тотема), в той час як жіночий образ покликаний був реєструвати важливого значення соціальну інформацію – з ним пов’язувалися уявлення про соціальні закони (матрилінійність, матрилокальність, екзогамію), здатні забезпечити виживання людства.

• Ранні форми релігії

Тотемістичні й анімістичні вірування, як про те свідчить дослідження семантики жіночого образу в мистецтві пізнього палеоліту, мали тісний зв’язок з фетишизмом і магією. Абстрактні жіночі статуетки сприймалися і як уособлення ідеї тотема, і як чуринги, і як фетиші. Невід’ємною функцією жіночого образу була магічно-релігійна. Будучи синонімічним з образом птаха, жіночий образ водночас здатен був передавати і ідею анімізму.

Отже, можна констатувати, що ранні форми релігійної свідомості – тотемізм, анімізм, фетишизм, магія – постали визначальними складовими докосмічної системи світогляду людства.

Завдання на СРС: Міф, обряд, ритуал. Логіка міфологічного мислення.

В допомогу студентам у виконанні цього самостійного завдання надаю:

• план теми «Міф. Логіка міфологічного мислення» зі списком необхідної літератури й визначенням поняття «міф»;

• власну статтю, присвячену проблемі логіки міфологічного мислення [Ніколова Н.І. Логіка міфологічного мислення в ракурсі семіотичного аналізу // Науковий часопис видавництва Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія № 7: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – Випуск 15 (28): [зб. Наукових праць] / За ред.. Г.І.Волинки, М.М.Заковича. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – 241 с. (С. 231 – 238)]