Питання для самоконтролю

1. Які Вам відомі соціальні закони людності палеоліту – мезоліту? Які з них покликані були забезпечувати виживання людства?

2. Яку назву має соціальний закон, за яким рахуванням родичів в умовах групового шлюбу велося за лінією матері?

3. Які три типи зображень в мистецтві пізнього палеоліту визначає А.Д.Столяр?

4. Символом чого в мистецтві палеоліту виступали знакові та орнаментальні (меандр та «ялинка») зображення?

5. Назвіть функції жіночого образу (жіночих знаків) в мистецтві пізнього палеоліту. Яку з цих функцій слід вважати центральною?

6. Які образи в мистецтві пізнього палеоліту є тотожними (синонімічними) за провідною своєю функцією?

7. Чому в мистецтві пізнього палеоліту зображення тварин є реалістичними, а зображення жінок – абстрактними?

8. На основі аналізу композицій в мистецтві пізнього палеоліту доведіть, що їхній зміст засвідчує наявність тотемістичних та анімістичних уявлень.

9. Дайте визначення поняття «тотемізм».

10. Дайте визначення поняття «анімізм».

11. Дайте визначення понять «фетишизм» і «магія».

Примітка:

На допомогу у підготовці до цієї теми варто скористатися виданням з моїм авторством:

Ніколова Н.І., Чмихов М.О. Культурологія: культурогенез: Навч. посіб. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2012. – 440 с. (є на абонементі бібліотеки КПІ)

На допомогу студентам у підготовці до цих семінарських занять надаю власні матеріали [Опубліковані вони будуть незабаром – в навчальному посібнику «Історія української культури»]:

Ніколова Н.І.

Значення первісної культури в українському культурному просторі: докосмічна (тотемістична) система світогляду

1. МИСТЕЦТВО ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ПРО СВІТОГЛЯДНІ УЯВЛЕННЯ НАЙДАВНІШИХ ЛЮДЕЙ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ. ОСНОВНІ ПАМ’ЯТКИ ПАЛЕОЛІТИЧНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ. КАМ’ЯНА МОГИЛА – ОДНЕ З НАЙКРАЩИХ ДАВНІХ СВЯТИЛИЩ ЄВРОПИ

Найдавнішою епохою людства є палеоліт (грец. palaios – «давній» і lithos – «камінь») – стародавній кам’яний вік. Палеоліт поділяють на дві основні частини: ранню (3/2,6 млн. – 40/33 тис. років тому) та пізню (40/33 тис. років – 10 тис. років тому).

Архантропи (грец. archaios – «дуже давня» і аnthropos – «людина») були найдавнішими людьми України: хоча їхні кістки тут не знайдені, перші стоянки на території нашої держави належать саме до часу архантропів. Зокрема, стоянка Королеве (Закарпаття) виникла ще І млн. років тому.

Близько 150/100 тис. років тому архантропів змінили палеоантропи (грец. palaios – «давня» і аnthropos – «людина»). За знахідкою решток палеоантропа в місцевості Неандерталь (Німеччина) палеоантропи одержали також назву неандертальців.

Людина сучасного фізичного типу – неоантроп (грец. neos – «нова» і аnthropos – «людина») – з’явилася, можливо, близько 40 тис. років тому. За першою знахідкою кісток цієї людини у Франції, в печері Ла Кроманьйон, її назвали кроманьйонською. В Україні рештки людей пізнього палеоліту невідомі. Найближчі до території нашої держави поховання кроманьйонців відкриті в Костенках ІІІ та XVIII під Воронежем.

На Україні перші зразки мистецтва з’явилися ще в ранньому палеоліті. Зі стоянок Молодова І (Чернівецька область) і Пронятин (Тернопільська область) походять кістки тварин, прикрашені прокресленими лініями. На лопатці бика з Молодови відтворена композиція, в центрі якої – стилізована фігура тварини (частина археологів вважає, що це – не зображення, а лише його подоба, яка виникла внаслідок різночасових механічних пошкоджень поверхні кістки під час використання її у трудових операціях).

Зразки мистецтва пізнього палеоліту відомі на території Євразії від Атлантичного до Тихого океану та в Малій Азії. Виявлені вони і в Україні. На Україні відомо близько 800 пізньопалеолітичних пам’яток (Мізин, Межиріч, Добранічівка та ін.). Так, розпис червоною вохрою зберігся на лопатці та двох щелепах мамонта (Мізин) і на черепі мамонта (Межиріч), прокреслені композиції – на мамонтових бивнях (Межиріч, Кирилівська стоянка в Києві, Гінці), різні риски та ямки, розташовані в певному порядку (що вважа­ється доказом існування в пізньому палеоліті системи лічби) – на виробах з кістки, рогу, каменю (Мізин, Межиріч, Гінці, Молодова V). На Мізинській стоянці знайдені кістяні пластинки з орнаментом (меандр, кути, “ялинки”), а також два браслети: один зроблено у вигляді широкої пластинки, вирізаної з мамонтового бивня та орнаментованої зигзагом і меандром, інший – з п’яти дужок-пластинок, укритих рядами різьблених похилених ліній. В Молодові V виявлені жезл із зображенням людини та кілька статуеток, виготовлених з бивня мамонта. Статуетки з мамонтового бивня відкопані також у Межирічі, Мізині (вироби з останньої стоянки, прикрашені геометричним орнаментом, мають риси як жінки, так і пташки; звідси ж походять також дві виразні фігурки тварин).

У пізньому палеоліті почали вживатися й вироби, які посередині або на краю мають отвір для затягнення шнура. Це, наприклад, мізинські пластинки з мамонтової кістки, вкриті орнаментом, а також предмети круглої форми з отвором у центрі (Костенки ІV). Аналогічні вироби відомі в багатьох пам’ятках за межами України – від Франції до Сибіру.

Деякі предмети пізнього палеоліту були, можливо, музичними інструментами. На стоянках Подністров’я відкриті чотири флейти, одна з яких мала дуже складну на той час конструкцію: на її роговому корпусі лишилися сліди шести отворів, за допомогою яких можна було відтворювати цілу гаму звуків (Молодова V). Частина кісток з Мізина, наприклад, лопатка, тазова кістка, гомілка, нижня щелепа мамонта, використовувалися, швидше за все, як ударні музичні інструменти.

Первісне мистецтво було тісно пов’язане з магічними обрядами, що їх справляли в культових приміщеннях або святилищах – рукотворних і природних. Одним з таких давніх природних святилищ була Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.

Кам’яна Могила являє собою колишній острів, а нині пагорб, який підноситься на 15 м у степу над річкою Молочна. Центр його становить розколотий на окремі частини колись монолітний пісковиковий щит площею близько З га і заввишки до 5 м, що залягає на материковому піску. Під цим кам’яним панцирем розташовуються гроти, утворені внаслідок вивітрювання його м’яких порід. Починаючи, можливо, з пізнього палеоліту, ці гроти протягом тривалого часу використовувалися як приміщення для релігійних обрядів. До пізнього палеоліту В.М.Даниленко відніс реалістичні зображення у Гроті Мамонта, протерті вглиб пісковина широкими площинами та пофарбовані. Це – група з чотирьох турів у позиції кругової оборони, а також ряд фігур турів, розташованих вздовж карниза. Перед ними стоїть удвоє-троє більша за кожного бика фігура мамонта. Більшість зображень цих тварин оточена рядами вертикальних насічок (а іноді – ще й округлими ямками, що імітують рани від списів) і поцяцькована слідами ударів гострим (крем’яним?) знаряддям. Отже, їх можна пов’язувати з мисливською магією. Вочевидь, таке ж значення мали й численні групи зображень пізньопалеолітичного часу, виконані прокресленими лініями в Печері Чаклуна. Серед образів, які вдалося тут розрізнити, – тварини (мамонти, печерні леви, бики, носороги, кабани) та люди (в основному жінки), часто в рогатих масках і шкурах. Це свідчить про виконання ними якогось магічного обряду.