- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Значення первісної культури в українському культурному просторі: докосмічна (тотемістична) система світогляду
- •2. Фігурні, знакові й орнаментальні типи зображень та їхня семантика. Особливості соціальної організації у пізньому палеоліті
- •3. Композиції в мистецтві пізнього палеоліту. Синонімія образів жінки та птаха. Тотемізм. Анімізм
- •4. Функції жіночого образу в мистецтві пізнього палеоліту. Магія. Фетишизм
- •5. Основні риси докосмічної системи світогляду
- •План-роз’яснення до теми «Міф. Логіка міфологічного мислення»
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Космологічний символізм трипільської кераміки Ніколова н.І. Викладач кафедри філософії нтуу «кпі»
- •Триєдина світобудова
- •Література
- •Нижній ярус (зона Хаосу)
- •2. Верхній ярус (зона Космосу)
- •Середній ярус (символ моделі Світового Дерева)
- •Література
- •Збруцький ідол і космологічні таємниці слов’янського язичницького пантеону Ніколова н.І викладач Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
- •Література
- •Теологічна християнська модель світу
- •У тварному світі
- •Прояви світоглядного синкретизму
- •Міфологічний напрям:
- •Католицький та православний художні канони (компаративний аналіз)
- •Базиліка
- •Центричний храм
- •Хрестово-купольний храм
- •Символіка православного християнського храму
- •Символіка зовнішніх контурів.
- •Символіка внутрішнього простору.
- •Основні принципи іконографічного канону
- •Література київської русі
- •1. Перекладна література
- •2. Оригінальна література
- •Бароко як всеєвропейський стиль
- •Компаративний аналіз світоглядних парадигм ренесансу, маньєризму й бароко
- •Ренесансний світогляд
- •Стильові риси бароко
- •Контрастність:
- •Символіка архітектурних форм українського бароко
- •Особливості архітектурних форм українського бароко
- •Т.Г.Шевченко, містерія «великий льох»
Символіка внутрішнього простору.
Ідея хреста в системі перекриттів храму = ідея розіп’ятого тіла Христова, тобто ідея «спасіння» через спокуту за гріхи.
Христос-Вседержитель в куполі = символ духовного воскресіння людини, підняття з хреста (від горизонталі – у вертикаль).
Ідея Богоматері-Оранти в апсиді + ідея Христа—Вседержителя в центрі споруди й у верхньому її плані = образ Христа в череві матері (як образ двоіпостасної сутності людини, її тілесно-духовної природи = природа людини є подібною природі Христа – як сина земної жінки й Духу Святого. Храм присвячений Премудрості Христовій і тим самим – Богоматері як тій, яка Христа-Слово породила.
Ідея вітрил (аркади нефів) = символ долання людиною Хаосу мирського буття (море = Хаос; корабель з натягнутими вітрилами = подолання Хаосу буття).
Запалювання свічки в темному храмі – знак духовного просвітлення.
Фрески (робота по сирій штукатурці фарбами) = для нецерковних (світських) тем:
акробати;
гра на струнному інструменті;
сцени полювання:
іподром;
світські прийоми тощо.
Мозаїка = для церковних тем (Христос-Вседержитель + Марія-Оранта). В храмі все (і фрески, і мозаїка) читалося як текст, тобто:
зверху вниз;
зліва направо.
= Краса земного світу – це лише проекція божої краси, краси божественного, надприродного світу у світ реальний, земний.
= Краса земна – це лише відблиск краси небесної. Краса земна – недосконала, незріла копія неперевершеної, недосяжної краси небесної.
= Краса земна – «продукт» краси небесної як її першоджерела, першопричини, досконалого зразка, першопочатку.
ТОМУ =
філософія світла і кольору в мозаїці: ефект мерехтіння = блиск шматочків смальти різних кольорів і відтінків = ідея: палітра фарб має перевершити кількість (розмаїття кольорів) та якість (ефект мерехтіння) «земних» кольорів;
зовнішній вигляд, зовнішні контури храму не мають бути розкішними = адже зовнішні контури направлені назовні, в «земний» світ, в той час як внутрішній простір храму має бути розкішним = він має передавати ідею досконалості божественної краси (мозаїка) та ідею спіритуалістичної (духовної) складової людини (мозаїка).
Просторова ієрархія розміщення храмових розписів = чим більш священним був смисл зображення, тим вище воно розміщувалося у споруді.
Часова («циклічна») символіка розміщення сюжетів у храмі = в архітектурі хрестово-купольного храму немає чітко вираженого прямого напряму із заходу на схід, від входу до апсиди, як у базилікальних соборах Європи.
Тут панує циркулярний ритм – рух, який іде від одного, ясно прокресленого центру – підкупольного простору храму.
У зв’язку з цим в організації інтер’єру церкви відображене уявлення про циклічність часу (сюжети на стінах розміщувалися в порядку, який відповідав церковному календарю), а не про розвиток від його початку й до кінця (як у романській та готичній архітектурі).