57. Гегель про співвідношення громадянського суспільства і держави

Основні праці: «Конституція Німеччини», «Феноменологія духу», «Філософія духу», «Філософія права» та ін.

Розвиваючи ідею громадського суспільства і Д, Гегель дійшов висновку, що тільки в умовах конституційної монархії можливий найвищий вияв розумної свободи. Тут він мав на увазі свободу не окремого індивіда, чи держави, а органічно цілісну свободу - свободу державно-організованого народу, яка інтегрує в собі свободу окремих індивідів. Тобто всі відносини опосередковані правом і мають правовий характер.

Тільки державно-організований народ, на думку Гегеля, має всі підстави створити громадянське суспільство. Він підкреслював, що громадянське суспільство — це опосередкована через працю система потреб, яка ґрунтується на принципі панування приватної власності й на загальній формальній рівності людей.

В свою чергу держава, за Гегелем, це втілення ідеї свободи і права. Право - це наявне буття свободи. Йдеться про справжню позитивну свободу, яка передбачає обмеження, проте не яке завгодно, згідно із Гегелем, а цілком певного типу - розумне обмеження. В цьому сенсі право виступає як міра свободи. Конкретною формою вираження права (особливим правом держави) є закон. Втілене в законі право набу­ває всезагальності і регулює зовнішні аспекти суспільних відносин. Отже, насамкінець, згідно із Гегелем, право є мірою формально визначеної свободи.

Таким чином громадське суспільство може дотягнутись людством виключно шляхом перетворення Д., її еволюції. В даній Д. всі рівні перед законом, , на відміну від своїх попередників в громадському сус. не існує обмежень щодо власності, але залишається необхідність праці для досягнення благ.

58.Політико-правові ідеї Огюста Конта.

За Контом («Дух позитивної філософії», «С-ма позитивної філософії або Трактат про соціологію»), суспільство проходить у своєму розвитку три стадії: теологічну, за час якої люди пояснюють явища світу на принципах релігії, відводячи провідну роль у світі надприродним явищам; метафізичну - усі явища зумовлюються дією сутностей і причин; позитивну - усі явища висвітлюються з позицій науки. Заперечуючи можливість пізнання сутності речей, мислитель висловив думку, що науці слід лише описувати явища та їх співіснування. У зв'язку з цим у своєму вченні Конт не торкається питань про походження держави і права. Він висуває проблему їх співвідношення, заперечуючи ідею природного права як таку.

Фундаментальною працею Конта, в якій він ретельно аналізує зміст трьох стадій розвитку суспільства, є «Позитивної філософії».

Перша стадія розвитку суспільства, на думку філософа, характеризується пануванням уявлень, які значно обмежують коло знань. Люди пояснюють існування явищ наявністю богів і духів. На цій стадії панує авторитет і монархія.

Метафізичній стадії притаманна дія різноманітних сил, як прояв сутностей. На цій стадії вплив авторитетів слабне, в людській індивідуальності посилюється егоїзм і послаблюються її зв'язки із суспільством. На цій стадії виростає прагнення замінити владу монарха владою народу.

На третій стадії зміни в суспільстві відбуваються під впливом наукового знання, яке дає математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія. Позитивна наука виявляє порядок у природі, закони природи і суспільства, а метафізичні проблеми, тобто проблеми буття і його сутності оголошуються такими, що не піддаються розв'язанню. На позитивній стадії долається розрив між теорією і практикою, який виник на попередній стадії. Прогрес знань оголошується провідною силою суспільного прогресу. На цій стадії формується нова соціально-політична система — соціократія. Політична влада за соціократії перебуває в руках банкірів та їх радників

Неодмінною умовою стабільного функціонування суспільства та формування соціальної солідарності, згідно із О. Контом, є закон. Перед цим законом у суспільстві всі рівні. Усі володіють єдиним правом - виконувати свій обов'язок. Важливим соціальним обов'язком окреслюється обов'язок мати приватну власність, як запоруку створення капіталів і забезпечення високого рівня життя в умовах соціократії, накопичення багатств і створення стабільного фундаменту для нащадків.