48.Виникнення теорії природного права. Гуго Гроцій.

Гроцій (1583-1645) - основоположник теорії природного права і суспільного договору та науки міжнародного права. Своє вчення він виклав у відомій праці «Про право війни і миру». (Три книги)

Засадовим положенням Гроцієвої теорії природного права і суспільного договору стало переконання в тому, що спілкування одна із фундаментальних потреб людини, ідеальним збудником до якого є внутрішня природа індивіда. Основними правилами такого спілкування є: утримання від посягань на чуже майно, дотримання обіцянок, відшкодування заподіяних збитків, справедливе покарання тощо. Отже, прагнення до спілкування і об'єднання людей у колективи зумовлене не примусом, не корисливими інтересами, а спокійним, керованим розумом спілкуванням.

Піднімаючи проблему виникнення держави і права, Гроцій підкреслював, що задля особистого захисту і протистояння будь-якому насильству люди укладають добровільну угоду із зобов'язанням виконувати її та встановлюють норми поведінки для підтримання в суспільстві належного порядку. Досконалою формою такої угоди є держава, виникнення якої є логічним наслідком прагнення людей до справедливого устрою. Згідно із Гроцієм держава - це досконала угода вільних від природи людей, укладена заради дотримання права і спільного інтересу; де право (публічне право) - це сума соціальних норм, які забезпечують належний порядок у суспільстві, об'єднаному на основі добровільної угоди. Важливою рисою права є те, що воно встановлюється волею людей, а засобом (формою) його реалізації є закон, який примушує силою дотримуватися норм права. Уособлює цю силу держава.

Із вченням Гроція, публічне право покликане утвердити справедливість у суспільстві, забезпечуючи належне дотримання основних правил спілкування. Мислитель зауважив, що цю свою головну роль воно виконуватиме за умови, якщо своїми приписами відповідатиме вимогам природного права. Природне право — це веління здорового глузду, адекватні людській природі і природі речей. Його джерелом є розумна природа людини, як соціальної істоти, яка прагне до спілкування.

49.Розвиток теорій природнього права у Томаса Гоббса.

Томас Гоббс (1588-1679). Його твори: «Левіафан» (матерія, форма і влада держави церковної та громадянської) та «Про громадянина». Гоббс одним із перших висунув і захистив ідею індивідуальних прав людини. Гоббс розглядає людину як частину природи, функції якої принципово зводимі до механічної форми руху, а закони розуму як природної властивості людини - до законів математики.

Гоббс за висхідний принцип своєї теорії взяв твердження, що первинними елементами суспільної матерії є індивіди, а соціально-державні структури, що виникають унаслідок їхньої суспільної діяльності, існують як певна надбудова над ними.

Держава є результатом суспільного договору. Договір між людьми увінчується вибором правителя або верховного органу — від цього залежить форма правління - який і стає на заваді війні. Тільки держава з допомогою закону здатна приборкати людські інстинкти й пристрасті і створити умови мирного співіснування для людей.

Відправним моментом у вченні Гоббса про право є аксіома про природну рівність людей. Від природи всі вільні і рівні. Здатність мати свободу вибору і вчинку це і є природне право. Політичним засобом здійснення природного права є позитивний закон. Гоббс підкреслював, що право - це свобода вибору і дії, а закон - це припис, що дозволяється, а що забороняється чинити.

Сила держави і влада закону мають виправдання лише з огляду на безпеку індивіда, а отже немає ніякої розумної підстави для покори владі окрім сподівання, що це дасть підґрунтя для більшої особистої вигоди. Відтак люди, об'єднуючись у державу, спільно діють задля добра, проте діючи як слуги власної безпеки. Держава виступає лише засобом приборкання страстей у досягненні миру і є водночас засобом сходження до Царства Божого через спокуту, розкаяння, хрещення і спасіння.

Неабияке значення мають думки Гоббса про необхідність пошуку шляхів і методів встановлення і збереження миру між державами. Одним з таких шляхів він вбачав у підписанні і дотриманні мирних угод та дотримання обов'язкового правила: не роби іншому того, чого ти не бажав би собі.