Дослід 2. Дослідження збудливості і провідності нерва

Мета роботи: Ознайомитися з дією деяких подразників на нервово-м'язовий препарат.

Матеріали та обладнання: жаба, електростимулятор, набір інструментів для препарування, секундомір, коркова пластинка, розчин Рінгера, нитки, кришталики кухонної солі, спиртівка, стакан із гарячою водою, розчин аміаку або новокаїну.

Хід роботи:

Виготовлений нервово-м'язовий препарат упродовж усього досліду змочують розчином Рінгера. Подразнюють нерв якнайдалі від м'яза.

1. Електричне подразнення

А) Подразнення імпульсним струмом. Вмикають у мережу стимулятор. Препарат подразнюють імпульсним струмом частотою 1 – 20 імп/с, амплітудою 0,01 – 0,10В. Звертають увагу на відповідну реакцію м'яза, що швидко зникає після припинення подразнення.

Б) Торкаються гальванічним пінцетом до нерва нервово-м'язового препарату і спостерігають скорочення м'яза.

2. Механічне подразнення

Ділянку нерва якнайближче до шматочка хребта подразнюють механічно ребром зімкнених ножиць. Спостерігають скорочення м'яза у відповідь на подразнення.

3. Термічне подразнення

Нагрітою препарувальною голкою або скляною паличкою подразнюють нерв і спостерігають за станом м'яза.

4. Хімічне подразнення

На нерв кладуть кілька кришталиків кухонної солі. Фіксують момент настання м'язових скорочень (інтервал часу після нанесення хімічного подразнення), звертають увагу на їх характер, порівнюють з подразненням електричним струмом.

5. Подразнення внаслідок висихання

Розміщують нерв так, щоб він вільно звисав з електродів. М'яз змочують розчином Рінгера, а нерв залишають сухим. Фіксують появу скорочень м'яза. Змочують нерв розчином Рінгера і спостерігають за станом м'яза.

6. Вплив порушення провідності

Накладають на нерв між електродами і м’язом лігатуру і, порушивши провідність нерва, відзначають відсутність реакції під дією тих самих подразників на нерв вище від місця накладання лігатури. Проводять контрольний дослід нанесенням подразнення нижче від місця накладання лігатури.

Дослід повторюють, накладаючи на нерв між електродами і м’язом шматочок ватки, змоченої розчином новокаїну або аміаку.

Роблять висновок про умови зберігання фізіологічних властивостей нервово-м'язового препарату і про особливості дії різних подразників.

Дослід 3. Визначення порога збудливості нерва і м'яза

Мета роботи: Порівняти збудливість двох видів збудливих тканин – нервової і м'язової.

Матеріали та обладнання: жаба, набір інструментів для препарування, електростимулятор, міограф, кімограф, коркова пластинка, розчин Рінгера.

Хід роботи: Нервово-м'язовий препарат фіксують у міографі і за допомогою електростимулятора визначають поріг подразнення, тобто мінімальну напругу, за якої м'яз скорочується у випадку прямого і непрямого подразнення. Прямим подразненням називають безпосереднє подразнення м'яза, а непрямим – нанесення подразнення на нерв, що іннервує цей м'яз. Порівнянням граничних значень подразників визначають, яка з двох тканин – нервова чи м'язова – більш збудлива.

Дослід 4. Дослідження поодинокого і тетанічного скорочення м'яза

Мета роботи: Вивчити вплив частоти подразнення на характер відповіді м'яза.

Матеріали та обладнання: жаба, набір інструментів для препарування, штатив, міограф, електростимулятор, кімограф, кювети, вата, марля, коркова пластинка, розчин Рінгера.

Хід роботи: Готують нервово – м'язовий препарат і фіксують його в міографі. На барабані кімографа записують криві поодиноких скорочень і, збільшуючи частоту подразнення, одержують криву зубчастого тетанусу (рис.14).

Доводять частоту подразнення до 20 Гц, записують криву гладенького тетанусу.

Зазначають збільшення частоти скорочення м'яза та аналізують умови, потрібні для одержання кривих поодиноких скорочень, зубчастого і гладенького тетанусів.

Р ис.14. Криві поодинокого і тетанічного скорочення м'яза:

1 – поодинокі скорочення; 2 – зубчастий тетанус; 3 – гладенький тетанус