Лабораторна робота 7 Аналіз провідної системи серця. Регуляція серцевої діяльності

Теоретична частина:

При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:

1. Автоматія серцевого м’яза

2. Будова провідної системи серця

3. Рефлекторна регуляція роботи серця

4. Гуморальна регуляція роботи серця

Провідна система серця

Послідовність і узгодженість скорочень різних відділів серця забезпечується тим, що в м'язах серця є провідна система серця, яка складається з особливих м'язових волокон із більш тонкими міофібрілами, із меншою поперечною посмугованістью і більш багатих саркоплазмою, ніж волокна власне мускулатури серця. У цих волокнах багато глікогену.

Елементи провідної системи утворюють скупчення у декількох місцях серця. Перше скупчення м'язових волокон провідної системи знаходиться під епікардом у стінці правого передсердя, у місці впадіння порожнистих вен. Це скупчення називається вузлом Кісс-Флека або синусним вузлом. Останню назву він одержав тому, що в амфібій відповідний вузол знаходиться у венозному синусі.

Друге скупчення волокон провідної системи розташовано в стінці правого передсердя, поблизу атріовентрикулярної перегородки. Це скупчення називається вузлом Ашоф-Тавара, або атріовентрикулярним вузлом.

Його продовженням є вузький і довгий м'язовий пучок Гіса, який, увійшовши до шлуночків у товщі перегородки, що відокремлює лівий шлуночок від правого, розпадається на дві ніжки: одна з них йде по внутрішній поверхні лівого, інша – правого шлуночка.

Ніжки пучка Гіса в шлуночках розпадаються на дрібні волокна – волокна Пуркін’є, що розташовуються під ендокардом і пронизують м'язи серця.

Збудження виникає у вузлі Кісс-Флека, поширюється по нервово-м'язових елементах передсердь, - відбувається скорочення передсердь; потім воно передається вузлу Ашоф-Тавара, від нього через пучок Гіса і його ніжки імпульси збудження передаються м'язу шлуночків – відбувається їх скорочення.

Автоматія та властивості серцевого м’яза

Серцю властива автоматія. Серцевий м'яз здатний до ритмічних скорочень і тоді, коли на нього не діє зовнішній подразник. У цьому випадку він скорочується під впливом імпульсів, що виникають у ньому в результаті його життєдіяльності (інтеркардіальна, тобто внутрішньо серцева регуляція).

Автоматія серця забезпечується власною нервовою системою, яка включає рецептори розтяжіння, аферентні, вставні (адренергічні) та еферентні (холінергічні) нейрони, які утворюють внутрішньо серцеві рефлекторні дуги, замкнені в гангліях міокарду та властивостями серцевого м’яза (клітини – пейсмекери), які задають ритм автоматії.

Автоматія серця обумовлена періодичними змінами потенціалів м’язової тканини провідної системи серця. Під час діастоли відбувається поступова поляризація мембрани. У той момент, коли її потенціал оказується значно зниженим, виникає збудження, яке розповсюджується (через так звані нексуси – ділянки з низьким опором, через які відбувається перехід збудження з одної клітини на іншу) по всім волокнам міокарда (волокна робочого міокарду передсердь і шлуночків, які забезпечують скорочувальну функцію). Автоматія серця залежить від ритмічних змін обміну речовин у синусному вузлі.

Ведуча роль синусного вузла виявляється в тому, що в ньому первинно виникає збудження, а потім в атріовентрикулярному вузлі. Нагрівання синусного вузла викликає збільшення частоти серцевих скорочень, а його охолодження - уповільнення. Ушкодження або отруєння цього вузла уповільнює або зупиняє діяльність серця. Головну роль синусного вузла можна встановити, повторивши досліди, яки вперше поставив Станніус і які отримали назву лігатур Станніуса

Рефлекторна регуляція забезпечується центрами довгастого і спинного мозку, корою великих півкуль (моторною і пре моторною зоною), а також гіпоталамічною ділянкою проміжного мозку. Зміна ритму і сили скорочень серця відмічається при емоційному збудженні (страх, загальне збудження – збільшення швидкості), больові подразники, зниження або підвищення температури (якщо зміни будуть різкі, тобто стресові фактори, патології, захворювання) викликають зміни серцевого ритму (уповільненні або прискорення) у залежності від фізіологічного стану організму.

При механічному подразненні черевної стінки і кишечника відмічається уповільнення роботи або навіть зупинка серця.

Рефлекс Гольца – рефлекторна зупинка серця при сильному ударі по вентральній стінці живота. У жаби легким постукуванням кишечника можна викликати рефлекторне уповільнення діяльності серця. Подразнення механорецепторів шлунка, кишок та брижі спричинює потік імпульсів, які чутливими волокнами черевного нерва передаються через спинний мозок до довгастого, а звідти по рухових волокнах блукаючого нерва — до серця, що і спричинюється до гальмування функції серця.

Рефлекс Ашнера - при надавлюванні пальцями на очні яблука відбувається уповільнення серцебиття на 10-20 ударів за хвилину.

Рефлекс Бейнбріджа. Підвищення тиску крові у порожнистих венах і правому передсерді зумовлює збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Мехапорецептори зазначеного рефлексогенного поля подразнюються при розтягненні цих ділянок серцево-судинної системи підвищенням тиску крові, імпульси від них надходять до центру довгастого мозку через аферентні волокна блукаючого нерва, а звідти імпульси, що передаються по симпатичних нервових волокнах, зумовлюють прискорення ЧСС. Це, в свою чергу, прискорює перекачування крові з венозного русла в артеріальне, знижує венозний тиск, усуває накопичення крові у венозному руслі й подразнення зазначених механорецепторів.

Центри, в яких замикаються серцеві рефлекси, розміщені у довгастому мозку, а також в інших відділах центральної нервової системи. Так, у гіпоталамусі, вищому інтегративному центрі автономних функцій, містяться скупчення нейронів, збудження яких змінює частоту і силу скорочень серця при тих або інших емоційно-поведінкових чи гомеостатичних реакціях.

Гіпоталамус регулює функцію серця через центри довгастого і спинного мозку, звідки виходять відповідні парасимпатичні та симпатичні нерви, а також гуморальне через залози внутрішньої секреції. Кора великого мозку, як вищий рівень центральної нервової системи, впливає на функцію серця через гіпоталамус, контролюючи функціональний стан його центрів.

Гуморальна регуляція роботи серця. Поряд із нервовою регуляцією, робота серця регулюється гуморальним шляхом. Основними гормонами, що посилюють серцеву діяльність, є адреналін та норадреналін (гормони надниркових залоз). Норадреналін (симпатін) виділяється при подразненні симпатичних нервів

Гормон щитовидної залози – тироксин підвищує чуттєвість серця до дії симпатичних нервів. Іони кальцію підвищують збудливість і провідність міокарду, посилюють серцеву діяльність.

Уповільнює серцеву діяльність – ацетилхолін. Ацетилхолін виділяється при подразненні кінців блукаючого нерва,

Іони калію зменшують силу скорочень, уповільнюють ритм і проведення збудження по провідній системі серця, можлива зупинка серця в діастолі.