Лабораторна робота № 18 Тема. Сенсорні системи

Теоретична частина

До початку занять обов’язково згадати

1. Морфологічну будову зорового, слухового, нюхового та тактильного аналізаторів

2. Методи вивчення аналізаторів

3. Характеристику відділів аналізаторів

Органи чуття, або сенсорні органи – високоспеціалізовані органи, що пристосовані до прийняття різних подразнень зовнішнього або внутрішнього середовища. Органи чуття є периферичними апаратами більш складних утворень – сенсорних систем. У сенсорному аналізі приймають участь різні структури мозку – специфічні, неспецифічні та асоціативні. Вищим відділом сенсорних систем є асоціативні коркові поля.

Вивчення фізіології сенсорних систем дозволяє знайти відповідь на питання – як функціонують органи чуття у тварин і яким чином ці функції здійснюються, включаючи формування почуттів та сприйнять.

Знання основних параметрів, що характеризують роботу систем організму і вміння їх визначення досягається не тільки роботою над підручниками, але і рішенням теоретичних задач і виконанням практичних завдань. Виконання лабораторних робіт студенти зобов'язані провадити самостійно, користуючись посібником і консультаціями викладача. Завдання можна виконувати індивідуально або групами з двох-трьох осіб.

Під аналізатором розуміється система, що складається з трьох відділів - рецепторного, провідникового і коркового і здійснюючого процес сприйняття сигналу.

За своєю морфологічною будовою і функціональною організацією рецептори поділяють на первинночутливі (первинні) і вторинночутливі (вторинні).

У первинних рецепторах сприйняття і трансформація енергії подразника в енергію збудження відбувається в самому чутливому (сенсорному) нейроні. Під дією подразника змінюється проникність мембрани для іонів натрію і виникає місцевий процес початкової деполяризації - утворюється рецепторний, або генераторний, потенціал. Якщо генераторний потенціал досягає визначеного граничного рівня, то в аферентному нервовому волокні, що є продовженням первинного рецептора, утворюються потенціали дії, що поширюються. До первинночутливих рецепторів, відносять нюхові, тактильні і пропріорецептори.

У вторинночутливих рецепторах між подразником і чутливим нейроном розташовані високо спеціалізовані рецепторні клітини, тобто сенсорний нейрон збуджується не безпосередньо, а через рецепторну клітину. Процеси трансформації здійснюються в рецепторній клітині, де і виникає рецепторний потенціал (РП). Під впливом РП із рецепторної клітини виділяються кванти медіатора, що діють на нервові закінчення чутливого нейрона і викликають у них локальні електричні відповіді – постсинаптичний потенціал, названий генераторним потенціалом (ГП). Якщо останній оказує деполяризаційний вплив на нервове волокно, що відходить, то в ньому утворюються імпульси збудження. У вторинних рецепторах локальна деполяризація виникає двічі: у рецепторній клітині й у сенсорному нейроні. До вторинночутливих рецепторів належать рецептори смаку, зору, слуху, вестибулярного апарата.