Лабораторна робота № 15 Тема. Травлення у кишечнику

Теоретична частина

До початку занять обов’язково треба згадати

1. Будову кишечника

2. Процеси, які відбуваються у різних відділах кишечника

3. Регуляція всмоктування у різних відділах кишечнику

Функції жовчі. Жовч утворюється в печінці, і приймає участь у багатьох процесах. Жовч емульгує жири, збільшуючи поверхню, на якій здійснюється їх гідроліз ліпазою; розчиняє продукти гідролізу жирів, сприяє їх всмоктуванню і ресинтезу тригліцеридів в ентероцитах; підвищує активність панкреатичних і кишкових ферментів, особливо ліпази. Жовч підсилює гідроліз і всмоктування білків і вуглеводів.

Жовч виконує і регуляторну роль, будучи стимулятором жовчоутворення, жовчовиділення, моторній і секреторній діяльності тонкої кишки, проліферації і відлущування епітеліоцитів (ентероцитів).

Жовч здатна гальмувати шлункове травлення не лише шляхом нейтралізації кислоти шлункового вмісту, що надійшов у дванадцятипалу кишку, але і шляхом інактивації пепсину. Жовч володіє бактеріостатичними властивостями.

Компоненти жовчі циркулюють в організмі, поступаючи в кишечник, всмоктуючись у кров і включаючись знов до складу жовчі (печінково-кишечний кругообіг компонентів жовчі), приймають участь у ряді обмінних процесів. Важлива роль жовчі й у всмоктуванні з кишечника жиророзчинних вітамінів, холестерину, солей кальцію.

У жовчі міститься комплексне ліпопротеїнове з'єднання, до складу якого входять фосфоліпіди, жовчні кислоти, холестерин, білок і білірубін. Це з'єднання відіграє важливу роль у транспорті ліпідів з печінки до кишечнику і бере участь у печінково-кишковому кругообігу і загальному метаболізмі організму.

Типи скорочень тонкої кишки. Рух тонкої кишки відбувається в результаті координованих скорочень подовжнього і циркулярного шарів гладких м'язів. Прийнято розрізняти декілька типів скорочень тонкої кишки.

Ритмічна сегментація забезпечується переважно скороченнями циркулярного шару м'язів. При цьому вміст кишки ділиться на частини. Наступним скороченням утворюється новий сегмент кишки, вміст якого складається з двох частин колишнього сегменту. Цими скороченнями досягається перемішування хімуса і підвищення тиску в кожному сегменті.

Маятникоподібні скорочення забезпечуються повздовжніми м'язами і деякою участю в скороченні циркулярних м'язів. При цьому хімус переміщається вперед-назад і відбувається слабке поступальне перміщення його у напрямі товстої кишки.

Перистальтична хвиля, що складається з перехоплення і розширення тонкої кишки, просуває хімус у напрямку до товстої кишки. Одночасно по довжині кишки просувається декілька перистальтичних хвиль. Перистальтична хвиля просувається по кишці зі швидкістю 0,1—0,3 см/с, в проксимальних відділах вона більша, ніж в дистальних.

При антиперистальтичних скороченнях хвиля рухається в зворотному, оральному напрямі. У нормі тонка кишка, як і шлунок, антиперистальтично не скорочується (це характерно лише для блювоти).

Тонічні скорочення можуть пересуватися з дуже малою швидкістю або взагалі не пересуватися. Тонічні скорочення звужують просвіт кишки на великому її протязі.

Всмоктування у кишечнику

В усіх тварин в основному всмоктування йде в тонкому відділі кишечника. Обумовлено це морфофункціональними особливостями слизової оболонки кишечника і наявністю в його умісті великої кількості кінцевих продуктів гідролізу і води. Довжина кишечника корови 40 – 49, вівця і кози 24 – 26, коня і свині 20 м, крім цього, площа усмоктування збільшується за рахунок а) складок, б) ворсинок, в) мікроворсинок. Все це створює значну всмоктувальну поверхню – корови 17 м², коня 12 м², собака 0,52 м^2.

У тонкому кишечнику всмоктуються амінокислоти, продукти гідролізу білків, жирів і вуглеводів, вода, вітаміни, мінеральні речовини. Слизувата оболонка не проникна для нативних білкових молекул і поліпропіленів. Тільки в новонароджених білки можуть проходити через епітелій кишечника за принципом піноцитозу. Азотисті речовини з кишечника всмоктуються переважно у формі амінокислот, причому краще з менше концентрованих розчинів, близьких до природного вмісту амінокислот у кишковому хімусі (біля 1,5 % ).

Всмоктування продуктів гідролізу жиру відбувається в основному в тонкому кишечнику, нижче місця упадання жовчного протоки. Маленькі крапельки жиру можуть всмоктуватися в кишечнику за принципом піноцитозу. У основному жири всмоктуються у формі гліцерину і жирних кислот, а так само у виді моноглицеридів і діглицеридів.

Всмоктування вуглеводів у кишечнику відбувається у виді моносахаридів (глюкози, галактози, фруктози, маннози, ксилози) із різноманітною швидкістю. Швидше усього всмоктується галактоза, потім глюкоза і повільніше фруктоза. Транспорт моносахаридів здійснюється також за допомогою переносників при участі іонів натрію, а в транспорті глюкози визначене місце займає і лужна фосфатаза. Вуглеводи в основному надходять у кров, але можуть частково надходити і в лімфу.

У тонкому відділі кишечника всмоктується майже уся вода, що виділяється зі стравоварильними соками. Отже, у ній йде надзвичайно інтенсивний водяний обмін. Так, у корів через цей відділ за добу проходить біля 150-160 л води і тільки 10 % її іде з калом.

Мінеральні речовини в кишечнику всмоктуються вибірково і з неоднаковою швидкістю в залежності від їхньої розчинності в травних соках і сполуках з органічними речовинами. З катіонів найшвидше всмоктуються калій, потім натрій, повільніше кальцій і магній. Мембрана клітин кишечника найбільше проникна для іонів і менше – для сульфатів і фосфатів. Швидше всього мінеральні речовини проникають з гіпотонічних і ізотонічних розчинів. Причому між деякими іонами також є конкурентна взаємодія.

Надлишок калію гальмує всмоктування кальцію, а солі кальцію краще всмоктуються у вигляді комплексних сполук з жирними і жовчними кислотами. Більшість мікроелементів всмоктуються у вигляді неорганічних, органічних сполук.