Дослід 3. Виділення муцину слини

Мета роботи: Виявити слизову білкову речовину – муцин в слині.

Матеріали та обладнання: Слина тварини або людини, пробірки, дистильована вода , 10% розчин оцтової кислоти.

Хід роботи: В пробірку влити 2 мл слини тварини або людини, додати до неї 1 мл води і 8-10 крапель оцтової кислоти . Пробірку струсити. Випаде, спливаючи на поверхню, осад білка і муцину. Додати ще 20 крапель оцтової кислоти. Частина осаду розчиняється, залишається муцин, який в оцтовій кислоті не розчиняється. Слина в пробірці втрачає свій слизовий характер .

Дайте пояснення цьому явищу.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРВІРКИ ЗА ТЕМОЮ

1. Споживання корму. Метаболічний та сенсорний стан насичення.

2. Класифікація слинних залоз та їх функції. Склад слини. Особливості травлення у ротовій порожнині.

3. Запропоновані наступні гіпотези механізму регуляції виділення шлункового соку:

– сік виділяється у відповідь на механічне подразнення стінок шлунка їжею;

– сік виділяється рефлекторно при подразненні їжею рецепторів язика;

– виділення соку регулюється речовиною, яка потрапляє до крові при надходженні до шлунку їжі.

Запропонуйте досліди з перевірки кожної гіпотези.

4. У собак з фістулами слинних залоз вивчають секрецію слини на м’ясо і м’ясний порошок. Чи буде на них однакова секреція слини за якістю та кількістю, а якщо ні, то чому?

5. Собаці з фістулами привушної і підщелепної слинних залоз насипають у ротову порожнину камінці або пісок. Чи однакова при цьому кількість виділеної слини? У якої залози буде сильніша секреція? Чому?

6. Заповніть таблицю - Органи травлення та їх значення

   Відділ	Що відбувається в ньому з їжею	З якими залозами зв’язаний відділ	Загальне значення відділу у травленні

7. У собаки з фістулами підщелепної і привушної залоз перерізаний нерв (барабанна струна). Чи будуть виділяти слину обидві залози при годуванні собаки? Як зміниться діяльність підщелепної залози? Як називають секрецію підщелепної залози, яка розвивається після перерізання нерва

Лабораторна робота №13 Тема. Травлення у шлунку

Теоретична частина

До початку занять обов’язково треба згадати

Будову шлунку моногастричних тварин

Фази процесу травлення

Особливості травлення у капрофагів

Травними функціями шлунку є депонування їжі, механічна і хімічна обробка і поступова (порційна) евакуація вмісту шлунку в кишечник. У шлунку їжа набрякає, розріджується, її компоненти розчиняються і піддаються гідролізу ферментами слини і шлункового соку. Карбогідраза слини діє на вуглеводи корму в центральній частині вмісту шлунку, куди ще не проник шлунковий сік, що припиняє дію карбогідрази. Ферменти кислого шлункового соку діють на білки корму лише в тій частині харчового вмісту, яка безпосередньо контактує із слизовою оболонкою шлунку і в невеликому видаленні від неї, і лише в тому випадку, якщо шлунковий сік не був нейтралізований буферними властивостями корму. Таким чином, травлення в порожнині шлунку здійснюється, в деякій мірі, за рахунок слини, але провідне значення має секреторна і моторна діяльність самого шлунку.

Протеази шлункового соку розщеплюють білки до полі- і олігопептидів (при цьому звільняється мало амінокислот — близько 10%), які розщеплюються потім протеазами соку підшлункової залози і тонкої кишки до амінокислот.

Шлунковий сік є безбарвною прозорою рідиною, що містить соляну кислоту (0,3—0,5 %) і тому кислу реакцію (рН 1,5—1,8); рН вмісту шлунку значно вище, оскільки сік фундальних залоз частково нейтралізується прийнятим кормом. До складу шлункового соку входять вода (995 г/л), хлориди (5—6 г/л), сульфати (10 мг/л), фосфати (10—60 мг/л), гідрокарбонати (0—1,2 г/л) натрій, калій, кальцій, магній, аміак (20—80 мг/л). Осмотичний тиск шлункового соку вище, ніж плазми крові.

Кислотність шлункового соку пов'язана з наявністю в ньому різних неорганічних (HCl, кислі фосфати) і органічних (оксо-, окси-, аміно-, нуклеїнові, жирні кислоти і так далі) кислот. У зв'язку з цим виділяють поняття загальна кислотність шлункового соку. Основна причина кислотності шлункового соку пов'язана з наявністю в ньому соляної кислоти. Соляна кислота в шлунковому соку знаходиться у вільному і в зв'язаному (з білками і продуктами їх переварювання) стані. Обкладові клітини продукують соляну кислоту однакової концентрації (160 ммоль/л), але кислотність соку, що виділяється варіабельна.

Фізіологічна роль соляної кислоти. Соляна кислота шлункового соку викликає денатурацію і набрякання білків, готуючи їх до подальшого розщеплювання пепсинами; активує пепсиногени; створює кисле середовище, необхідне для розщеплювання харчових білків пепсинами; бере участь в антибактеріальній дії шлункового соку і регуляції діяльності травного тракту.

Органічні компоненти шлункового соку представлені азотвмісними речовинами (200—500 мг/л): сечовиною, сечовою і молочною кислотами, поліпептидами. Вміст білка досягає 3 г/л, мукопротеїдів — 0,8 г/л, мукопротеаз — 7 г/л. Органічні речовини є продуктами секреторної діяльності шлункових залоз і обміну речовин в слизовій оболонці шлунку, а також екскретуються через неї з крові.