Фізіологія кровооббігу

Лабораторна робота 6

Фізіологія серцево – судинної системи

Теоретична частина:

При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:

1. Поняття про будову та функції серцево-судинної системи

2. Поняття про будову серця амфібій та ссавців

3. Особливості функціонування серця як органа.

Серце (cor, cardia) центральний і основний орган системи кровообігу, він забезпечує рух крові і лімфи в судинах. Завдяки послідовній двохфазній роботі серця і наявності клапанів - атриовентрикулярних (стулкових) і півмісячних (кармашкових) забезпечується циркуляція крові в одному напрямку: з передсердь у шлуночки, потім в аорту і легеневі артерії, артерії, капіляри і через вени знову в передсердя.

Серце жаби – трикамерне, складається з двох передсердь і одного шлуночка (рис. 28).

Рис. 28 Схема будови серця жаби.

А – вид з черевного боку; Б – вид збоку; В – вид зі спини.

1 – права дуга аорти, 2 – ліва дуга аорти, 3 – ліве передсердя, 4 – праве передсердя, 5- конус аорти, 6 – шлуночок, 7 – права передня порожня вена, 8 – ліва передня порожня вена, 9 – венозний синус, 10 – задня порожня вена, 11 – вузол Ремака, 12 – вузол Біддера

У праве передсердя впадають дві порожні вени, які утворюють в усті розширення, яке називається венозним синусом; у ліве передсердя впадають легеневі вени. У праве передсердя надходить змішана кров (від голови, передніх кінцівок і заднього кінця тіла – венозна; від шкіри – артеріальна), а у ліве передсердя – артеріальна (з легенів). У шлуночку відбувається подальше змішування крові. Від шлуночка відходить конус (цибулина) аорти, яка дає початок двом артеріальним гілкам – правій і лівій (рис.28, 1,2,). Діяльність серця включає 4 фази: систолу венозного синуса, систолу передсердь, систолу шлуночка і загальну паузу.

Серцевий цикл – це сукупність механічних, електричних і біохімічних процесів, що відбуваються у серці впродовж часу, за який відбувається одне скорочення (систола) і розслаблення (діастола) серця. Один цикл дорівнює одному серцевому поштовху або одному пульсовому поштовху.

Систола обох передсердь відбувається практично одночасно (праве скорочується на 0,01 сек. раніше за ліве), тиск у передсердях зростає і стає вищим, ніж у шлуночках (які у цей час розслаблені). Посилений потік крові розкриває отвори клапанів і кров надходить до шлуночків. Надалі в скорочення втягуються всі м'язи передсердь і виштовхують кров із передсердь у шлуночки. Систола передсердь продовжується 0,1с. (1/3 серцевого циклу).

Діастола передсердь продовжується трохи довше (систола плюс частина діастоли шлуночків). У цей час передсердя заповнюються кров’ю з легеневих і порожнистих вен.

Після систоли передсердь починається систола шлуночків, яка складається з двох періодів - періоду напруги – до розкриття півмісяцевих клапанів (фази асинхронного та ізометричного скорочення) і періоду вигнання – після відкриття півмісяцевих клапанів і вигнання крові з шлуночків в аорту і легеневу артерію (фази швидкого та повільного вигнання крові).

Діастола шлуночків – закриття аортального клапану і клапану легеневої артерії, що запобігає зворотному вибросу крові у шлуночки.

Діастола шлуночків також складається з двох періодів - періоду розслаблення, до якого входять фаза протодіастоли і фаза ізометричного розслаблення та періоду наповнення, до якого входять фаза швидкого наповнення, фаза повільного наповнення і пресистоли. Після систоли шлуночків наступає пауза або загальна діастола серця – період сумісного розслаблення передсердь і шлуночків.

Серцевий цикл у сільськогосподарських тварин продовжується: у свиней - 0,9-1,0 з у великої рогатої худоби - 0,9 у коней - 1,5 в овець - 0,9.

Зовнішні прояви серцевої діяльності

При кожному скороченні серця прослуховуються два звуки, що називаються тонами. Перший тон називається систолічним, він збігається з початком систоли шлуночків. Він тривалий, глухий і низький. Систолічний тон залежить від двох факторів - від шумів, що створюються стулковими клапанами і вібрації м'язів, що скорочується при систолі шлуночків. Другий тон - діастолічний, короткий, високий і звучний. Цей тон пов'язаний із закриттям півмісяцевих клапанів аорти і легеневої артерії. Для вивчення серцевих тонів застосовують стетоскопи і фонендоскопи.

У період систоли шлуночків серце вдаряється в грудну клітину – при цьому спостерігається так називаний серцевий поштовх. Серцевий поштовх буває верхівковий і бічний. Верхівковий спостерігається в людини, із тварин у собаки, він полягає в ударі об грудну клітину верхівки лівого шлуночка. При бічному поштовху серце вдаряється об грудну стінку бічною стінкою шлуночка. Такий поштовх добре виражений у коня.

Електрокардіографія

Оскільки у серцевій м'язовій тканині, як і в інших видах збудливих тканин, виникають струми дії, їх можна зареєструвати й таким чином характеризувати роботу серця, його біоелектричну активність.

Електрограма – це крива, що отримали.

Електрокардіографія – реєстрація електричної активності (біострумів) серця за допомогою приладу електрокардіографу, електроди якого накладаються на різні ділянки тіла.

З фізичної точки зору ЕКГ – це реєстрація зміни проекції серцевого інтегрального вектора на пряму, що утворена парою електродів. Крива, запису біоелектричної активності серця називається електрокардіограмою – ЕКГ (рис.29., табл. 6).

Рис.29. Схема виміру інтервалів ЕКГ: зубець Р - збудження передсердя; Q, R, S-збудження шлуночків; R-початкова і T - кінцева фаза збудження шлуночків

У серцевому циклі розрізняють два періоди

1 – систолічний

1. РQ

2. QТ (Q,R,S,Т)

2. діастолічний РТ Інтервал майже збігається з тривалістю механічної систоли (механічна систола починається значно пізніше, ніж електрична).

Таблиця 6. Зубці нормальної ЕКГ

Символ	Значення (що відображує)	Напрям
Р	Деполяризація передсердь. збудження обох передсердь. Цей зубець електрокардіограми являє собою алгебраїчну суму електричних потенціалів, що виникають при збудженні правого і лівого передсердь	(+), направлений доверху, іноді подвоєний
Q	Початок деполяризації шлуночків, іноді відсутній.	(-), направлен до низу
R	Основний зубець деполяризації шлуночків	(+)
S	Закінчення деполяризації, іноді відсутній	(-)
Q,R,S	Сукупність зубців, що відображають деполяризацію шлуночків, тобто початкову частину збудження шлуночків
Т	Реполяризація шлуночків, тобто кінцеву частину збудження шлуночків	(+) або (-)
РQ	Плато ПД передсердь, початок деполяризації провідної системи шлуночків, показує час, необхідний для проведення збудження по провідній системі, – від передсердь до шлуночків	(-)

Артеріальний тиск - це, по суті, потенційна енергія, що надається крові серцем для подолання опору стінки артерій і переміщення крові у кровоносній системі. Зрозуміло, що на початку системи артеріальний тиск має бути найвищим, а в міру її просування артеріями потенційна енергія його частково переходить у кінетичну енергію руху крові, і артеріальний тиск поступово знижується.

На висоту артеріального тиску оказують вплив наступні фактори:

1. величина систолічного і хвилинного об’єму крові

2. периферийний опір в артеріолах і капілярах. Опір в артеріолах і капілярах набагато вищий, ніж у великих артеріях, а тому у цих судинах велика кількість енергії витрачається на преодоление опору. Тому кров’яний тиск тут різко падає.

3. внаслідок еластичності артерій кров’яний тиск під ас систоли піднімається повільніше і на меншу величину, ніж у тих випадках, коли артерії можуть розтягуватися.

4. кількість крові, яка знаходиться у судинній системі. При викиданні крові з кров’яних депо у загальне коло кровообігу спостерігається підвищення кров’яного тиску. При значних крововтрата кров’яний тиск падає.

В артеріолах і капілярах відбувається різке падіння тиску, у капілярах тиск складає усього 15- 25 мм рт. ст. У здорової тварини спостерігаються постійні коливання кров'яного тиску. Коливання ці обумовлені роботою серця, дихальними рухами, тонусом судин.

Тиск, що виникає в артеріях при систолі і викиду крові називається максимальним, або систолічним. Цей тиск відображає стан міокарду лівого шлуночка. Тиск, що виникає в артеріях при діастолі називається мінімальним, або діастолічним і і характеризує ступінь тонусу артеріальних стінок.

Середньодинамічний тиск дорівнює сумі діастолічного і 1/3 систолічного тиску, виражає енергію безперервного руху крові і величиною постійною для даної судини та організму.

Пульсовий тиск — це різниця між систолічним і діастолічним тиском, у нормі він становить 30-40 мм рт. ст.

Пульс – це коливання судинних стінок та прилеглих до них тканин, що викликані скороченням серця. Пульс визначається на поверхневих, достатньо віддалених від серця артеріях (підщелепній, променевій). Це можливо тому, що хвиля деформації стінок аорти, що виникає при серцевому викиді (пульсова хвиля), розповсюджується по артеріальним стінкам, затухаючи в області артеріол та капілярів.