Залози внутрішньої секреції

Лабораторна робота 6

Вплив гормонів на роботу кровоносної системи тварин

Теоретична частина

При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:

1. Поняття про будову та функції залоз, тип їх секреції

2. Поняття про гормони та особливості їх функціонування

3. Біохімічні властивості гормонів

Внутрішня секреція - це функція особливих залоз, які є органами або групами клітин, здатних продукувати біологічно активні речовини - гормони. На відміну від залоз зовнішньої секреції вони не мають вивідних проток і виводять секрет у кров завдяки густій сітці капілярів, що їх оточують

В основу загальноприйнятої класифікації залоз внутрішньої секреції покладено їх ембріональний розвиток. Розрізняють бранхіогенні, невральні, інтерреналові, адреналові і нутрощеві (спланхнічні) залози.

Бранхіогенні розвиваються із глоткової частини кишки зародка. До них належать щитоподібна, прищитоподібні і загрудинна (тимус) залози. До невральних - гіпофіз і шишкоподібне тіло, які походять із зачатків нервової тканини. Передня частка гіпофіза розвивається як випин ектодерми. Нутрощевим залозам дає початок мезенхіма та ентодерма. До них належать внутрішньосекреторні частини сім'яників, яєчників і підшлункової залози. Адреналові органи ектодермального походження, а інтерреналові розвиваються з мезодерми. До них належать надниркові залози.

Більшість гормонів має високоспецифічну дію через обмежений розподіл органів і клітин - мішеней. Клітини на своїй поверхні мають білки - рецептори, які зв'язуються зі специфічними гормонами. Наявність рецепторів забезпечує чутливість клітин до визначених гормонів. Такі клітини називаються клітинами - мішенями. Через вплив на секрецію і загальний широкий вплив на організм ендокринна система часто характеризується як система, призначена для хімічної координації через кровоносну систему.

Властивості гормонів

Серед гормонів виділяють такі, що здатні безпосередньо виливати па органи-мішені, їх відносять до ефекторних, інші регулюють синтез і виділення ефекторних гормонів - це тропні гормони. Ще одну категорію становлять нейросекрети гіпоталамуса, які регулюють синтез і виділення тропних гормонів аденогіпофізом, - це рилізинг-гормони. Їх поділяють на ліберини (збудники) і статини (інгібітори) тропної функції аденогіпофіза.

Гормони мають дистантний характер дії, тобто місце прояву дії гормону може бути у віддаленій від залози частині організму. Реакції органів і тканин на вплив гормонів специфічні. Так, видалення у молодого організму гіпофіза припиняє ріст, а статевих залоз - зумовлює втрату вторинних статевих ознак. Гормонам властива висока біологічна активність. Вони продукуються залозами внутрішньої секреції в малій кількості, тому й гормональні препарати ефективні у невеликих дозах. Гормони порівняно швидко руйнуються в тканинах, зокрема в печінці, проте залози неперервно поповнюють їх необхідну кількість.

За хімічною структурою гормони хребетних поділяють на три основні класи сполук: 1) стероїдні; 2) похідні амінокислот; 3) білково-пептидиі.

Стероїдні гормони - це поліциклічні сполуки ліпідної природи. Вони секретуються клітинами стероїдогенних залоз внутрішньої секреції, легко проходять крізь плазматичні ліпопротеїдні мембрани і проникають усередину реагуючих клітин. До них належать гормони кори надниркових і статевих залоз.

Гормони - похідні амінокислот - це похідні тирозину, до яких належать катехоламіни, тироїдні, а також мелатонін - гормон шишкоподібної залози (епіфіза). Катехоламіни (адреналін і норадреналін) виявляють ефекти взаємодії з α- і β-рецепторами реагуючих клітин, α а-адренергічні ефекти швидкі, β - розвиваються повільно. Тиронінові сполуки, на відміну від катехоламінів, порівняно легко проходять крізь клітинні мембрани.

Третю групу становлять білково-пептидні гормони. Це найбільш чисельна і різноманітна за складом група, до якої входять вазопресин і окситоцин, гіпоталамічні рилізинг-гормони, ангіотензин, інсулін тощо. Білково-пептидні гормони, як правило, виявляють видову специфічність, у той час як стероїдні й похідні амінокислот не мають такої властивості, їх дія на представників різних видів однакова.

Механізм дії гормонів полягає у впливі на клітинні мембрани, взаємодії з білками-рецепторами, зміні внутрішньоклітинних ферментативних процесів. При цьому одні гормони не проникають у клітину, а взаємодіють з рецептором на клітинній мембрані (група нестероїдних гормонів); тут необхідні внутрішньоклітинні посередники, здатні передавати вплив гормону па певні структури клітини, і вони є в клітині, тому забезпечують швидкий специфічний ефект цих гормонів. Інші гормони проникають крізь мембрану, впливаючи па цитоплазму і ядро (стероїдні гормони).

Механізм дії стероїдних гормонів пов'язаний з переходом гормону крізь клітинну мембрану в цитоплазму і безпосереднім специфічним впливом на певні внутрішньоклітинні структури. їх дія розгортається повільно, оскільки вони, як правило, впливають на процеси транскрипції в ядрі (з утворенням інформаційної РНК), змінюючи процеси синтезу певних клітинних білків.

Регуляція інкреції гормонів

У ендокринній системі інкреція гормонів регулюється за типом негативного зворотного зв'язку.