Дослід 3. Аналіз рефлекторної дуги
Мета роботи: поетапним відключенням окремих частин рефлекторної дуги з'ясувати їх значення в здійсненні рефлексу..
Матеріали та обладнання: Жаба, набір інструментів для препарування, коркова пластинка, 0,5 % розчин H2SO4, склянка з водою, фільтрувальний папір, нитки.
Хід роботи: Спинальну жабу фіксують у штативі. Через 4 – 5 хвилин після того, як зникнуть явища шоку, приступають до досліду. Аналіз рефлекторної дуги проводять вимиканням окремих її ланок (рис. 27).
Рис. 27. Рефлекторні дуги соматичного (А) та
вегетативного (Б) рефлексів: 1 – рецептори, 2 – аферентні нейрони, 3 – вставні нейрони, 4 – еферентні нейрони, ефектори
З однієї із задніх кінцівок жаби знімають шкіру зі стегна і на її місце поміщають шматочок фільтрувального паперу, змоченого розчином сірчаної кислоти. Зазначають відсутність оборонного рефлексу. Для контролю піддають подразненню шкіру стегна другої кінцівки. Потім відпрепаровують і перерізають сідничний нерв на лапці, з якої знято шкіру зі стегна. Зазначають наявність оборонної реакції в разі занурення лапки в розчин сірчаної кислоти. Контрольний дослід проводять з другою лапкою. Після цього руйнують спинний мозок і фіксують відсутність будь-якої рефлекторної реакції.
Дослід 4. Сумація збуджень у центральній нервовій системі
Мета роботи: Навчитися аналізувати властивості нервових центрів для розуміння координації рефлекторних процесів, досліджувати та інтерпретувати послідовну (часову) і просторову сумацію збудження у нервових центрах.
Матеріали та обладнання: Жаба, набір інструментів для препарування, штатив для фіксації жаби, електростимулятор, розчин Рінгера, 0,1; 0,3 і 0,5% розчини H2SO4, у склянках, фільтрувальний папір, склянка з водою для обмивання жаби, секундомір.
Хід роботи:
1. Послідовна сумація. Готують препарат спинальної жаби та фіксують його у штативі. До однієї із задніх лапок прикріпляють електроди (один провід, очищений від ізоляції, прикріпляють до пальця, іншим обмотують гомілку), підключають їх до електростимулятора. Знаходять порогову силу подразнення – (частота 1 Гц, тривалість 1 мс). Наносячи поодинокі подразнення допорогової величини, зазначають, чи є ефект. Наносять ряд допорогових подразнень. Спостерігають, чи виникає ефект (відповідна реакція), якщо так, то зазначають час появи ефекту.
2. Просторова сумація. На шкіру лапки тієї ж жаби кладуть один папірець, змочений 0,1%-м розчином сірчаної кислоти. Відмічають, що станеться з лапкою. Змивають папірець. Кладуть одночасно 3, 5, 7 папірців, змочених кислотою. Спостерігають, які виникнуть ефекти. Якщо відповідної реакції не буде, повторюють роботу з 0,3%-м або 0,5% - м розчином кислоти.
Дослід 5. Післядія та іррадіація збудження у нервових центрах
Мета роботи: Дослідити та інтерпретувати явища післядії та іррадіації збудження в нервових центрах; дати оцінку цим явищам для нервової діяльності центральної нервової системи.
Матеріали та обладнання: Жаба, набір інструментів для препарування, штатив для фіксації жаби, фільтрувальний папір, 0,5- і 1%-й розчини H2SO4, склянки для кислот, склянка з водою для обмивання жаби, секундомір.
Хід роботи.
І. Післядія у нервових центрах. Готують препарат спинальної жаби та фіксують його у штативі. На кожну кінцівку накладають клаптики фільтрувального паперу, змоченого 0,5%-м розчином сірчаної кислоти, відразу ж змивають їх водою.
Спостерігають, що під дією цього відбувається. Відмічають час у секундах до закінчення ефекту – час післядії. Результати записують у протоколі і роблять висновки. Пояснюють механізм післядії.
Іррадіація збудження у нервових центрах. Для дослідження іррадіації збудження можна скористатися тим самим препаратом спинальної жаби. Поступово збільшують подразнення, пощипуючи пінцетом із зростаючою силою лапку жаби. Відмічають, як впливає лапку збільшення сили подразнення.
Подразником може бути клаптик фільтрувального паперу, змочений 1 % розчином сірчаної кислоти, накладений на шкіру задньої лапки. Спостерігають розвиток відповідної реакції.
Результати спостережень записують у протокол, роблять висновки.
3. Рефлекторний тонус м'язів. Фіксують жабу у штативі і звертають увагу на наявність кута між стопою і зовнішнім краєм гомілки, що свідчить про добре виражений симетричний рефлекторний тонус.
З однієї сторони перерізають сідничний нерв. З ушкодженої сторони кінцівка опуститься нижче протилежної, кут між стопою та гомілкою згладжується.
Для доказу, що імпульси йдуть до м'язів кінцівок із центральної нервової системи, руйнують зондом спинний мозок. Відмічають положення задніх кінцівок.