17.Односкладні речення
Це речення, семантико-структурний тип якого має один головний член. Останній концентрує в собі певні реалії, явища, стан, вказує на відношення до дійсності і т.д. Відсутність другого головного члена не свідчить про неповноту структури чи семантико-синтаксичну недосконалість. В окремий структурний тип виділив О. Шахматов (Ще в к.19-п. 20 ст. такий тип не виділяли). Головний член речення формально співвідноситься з підметом або присудком. В окремих односкладних реченнях підмет легко відтворити (Прийду завтра), в інших – він не відтворюється, хоча змістові особливості також можна відтворити двоскладною структурою (Сьогодні мені якось не думається → Сьогодні я якось не можу думати). ТИПИ: Мовознавці виділяють різну кількість. Щодо типів, то враховують, крім граматичних показників, і лексичні.
Особові: означено-особові,
неозначено-особові, узагальнено-особові.
І Дієслівні
Неособові: безособові, інфінітивні.
ІІ Іменні: номінативні, ґенітивні, вокативні.
Означено-особові. Головний член – дієслово 1 чи 2 особи одн. чи мн. (дійсного способу теперішнього або майбутнього часів, наказового способу): Не маю права на помилку. Разом ходімо в майбутнє. Не бійтесь заглядати у словник. Головний член може бути будь-якого типу (простий / складений): Спробуємо піти в бібліотеку ще завтра. Такі структури частіше бувають поширеними, аніж непоширеними: Сплю. Ходжу на побачення, зрідка – на пари. За своєю семантикою означено-особові речення близько стоять до двоскладних і відрізняються лише стилістичними відтінками, підкреслюючи передусім дію, а не особу. Відмінність між односкладними і двоскладними стосується часового плану речення, а саме: форма минулого часу головного дієслівного члена виводить структуру із площини односкладності (→ двоскладне неповне), це ж стосується і форми 3 особи одн., порівн.: Читаю свої конспекти / Читав свої конспекти / Читає свої конспекти. Неозначено-особові.Головний член – дієслово 3 особи мн. (час, спосіб будь-який): Прийшли привітати Вас зі святом. У селі встають рано. Суб’єкт не названий, невідомий, але ситуативно домислюємо без проблем. Узагальнено-особові. Головний член виражає дію, яка може стосуватися будь-якої особи. Найчастіше головний член виражений дієсловом у 2 ос. одн., рідше – 3 ос. мн. дійсного способу тепер чи майб часу та наказового способу: Науки не носять за плечима. Що посієш, те й пожнеш. Основним критерієм виділення виступає не граматичний, а семантичний. Найпоширеніші у художньому стилі, розмовно-побутовому, передають позачасове протікання дій, процесів, станів. Рідше – у науковому стилі для позначення типових дій, звичних процесів та станів: Печиво випікають при температурі 220 градусів. За силою натягу каната визначають приблизну глибину водойми. За значенням:
Власне узагальнені – виражають загальне судження, що може стосуватися будь-якої особи; стилістично – розмовно-побутовий, у фольклорі (приказки та прислів’я): Шила в мішку не сховаєш.
Частково-узагальнені – виражають стан або дію самого оповідача, яка має узагальнений характер (у художній літературі). Граматично – найчастіше теперішній або майбутній час у відносному значенні: Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, конопель… (І. Нечуй-Левицький).
Категорія часу має важливе значення в тому сенсі, що дія, яку виражає головний член речення, є чинною стосовно всіх часів: речення такого типу наділені значенням поза часовості, тому структури на зразок: Купив кота в мішку – також оцінюємо як узагальнено-особові. Номінативні (називні). Головний член співвідносний з підметом та виражений іменником у Н. в. Обов’язкові ознаки таких речень: Крім предикативності, наділені і значенням буттєвості. Стверджувальні. Ситуація, яку відтворюють стосується лише плану теперішнього часу, порівн.: Осінь. / Була осінь. Головний член може поширюватися додатками або означеннями: Зима. Стук обмерзлого відра. Жіночі голоси і перегук дитячий. Ґенітивні. Головний член виражений формою Р.в., передає не лише значення наявності, буттєвості, а й вказує на кількість: А кавунів! Вперше виділив О. Шахматов, в українському мовознавстві І. Слинько. Багато мовознавців не виділяють (оцінюють як неповні речення з неназваним головним членом, порівн.: А кавунів! / А кавунів вродило цього літа!). Стверджувальні / заперечні: Ані крихти. Вокативні. Порівн.: Петре, іди сюди! / Петре! Іди сюди.