- •Предмет і завдання синтаксису
- •Синтаксичні відношення і звязки .
- •Словосполучення як мовна одиниця..
- •Словосполучення серед інших одиниць мови
- •ПідрядНе словосполучення.
- •Синтаксичні звязки в підрядних словосполученнях.
- •Семантико-синтаксичні відношення у підрядному словосполученні.
- •Основні ознаки речення
- •Прості складні та комбіновані словосполучення
- •Речення як мовна одиниця.
- •Класифікаційні схеми речення.
- •Комунікативні типи речень
- •Стверджувальні і заперечні речення .
- •Структурна схема простого речення.
- •Парадигма простого речення
- •Поняття про члени речення.
- •17.Односкладні речення
- •18.Неповні речення
- •21 Головний член односкладного речення
- •22.Додаток
- •23 Означення
- •24. Обставина
- •25 Нечленовані речення
- •26 Поняття ускладненння в структурі простого речення.
- •27. Відокремлені члени речення
- •28.Відокремлювально-уточнювальні члени речення
- •29.Однорідні члени речення
- •30. Вставні компоненти
- •31. Вставлені компоненти
- •32.Звертання
Прості складні та комбіновані словосполучення
Словосполучення поділяють на прості, складні, комбіновані.
Просте словосполучення складається з двох повнозначних слів і утворюється на основі одного синтаксичного зв'язку- яскраве світло. материнська ласка. місто Київ всі словосполучення є основою для утворення складних та комбінованих.
складне словосполучення утворюється на основі двох і більше кількості підрядних зв'язків зумовлених валентною сполучуваністю головного слова- потиснути руку другові. передати гостинець онукові комбінованими називають словосполучення які містять просте словосполучення як частину будови хлопець Високого зросту .води поліських річок .до них належать сполуки з неоднорідними означеннями на зразок холодна мінеральна вода. свіже вершкове масло
Речення як мовна одиниця.
Речення -Граматично оформлена за законами певної мови цілісна одиниця мовлення, що служить головним засобом формування вираження і повідомлення думки, вольових почуттів та емоцій. це комунікативна мовна одиниця. наука що займається вивченням речення аспектологія. речення досліджено в трьох аспектах: Формально-граматичний аспект (формально-синтаксичний). що вивчає зв'язки і відношення, предикативність, члени речення. Семантико-синтаксичний (2 пол. 20 ст). розглядає структуру речення з погляду відображення в ньому окремих позамовних ситуацій, подій. Комунікативний аспект вивчення речення. пов'язують із мовленнєвою сферою. речення відповідно до комунікативних завдань може варіюватися в кількох висловлення, і мати різне актуальне членування. актуальне членування поділяється на тему і рему. тема містить відому або не вагому в момент спілкування інформацію,виступає предметом повідомлення. Рема є власне актуальною частиною висловлення, містить нову або вагому інформацію. є комунікативним центром висловлення. завжди формально виражена. Студенти/писали твір. Студенти/писали твір –рема виділена. основними засобами вираження актуального членування є інтонація, порядок слів; додатковими засобами є лексичні засоби- фразові частки, синтаксичні засоби (експліцитність,імпліцитність,повтори); паралінгвістичні засоби (міміка жести). порядок слів виступає домінантним засобом комунікативного членування речення. висловлення за схемою розміщення тема + рема називають експресивно і стилістично нейтральними (Літні вечори/прекрасні! Тема+рема Прекрасні/літні вечори – рема+тема). комунікативне розміщення Рема + тема є експресивним висловлюванням. Висловлення з нульовою темою -комунікативного нерозчленовані. вони утворюють комплексну рему і мають загальне значення константації факту, розглядуваного як єдине ціле. виражається односкладним або двоскладними реченнями з об'єктивної постпозиція наголошеного підмета- тепла ніч. немає дощу. об'єктом вивчення є речення
Основні ознаки речення
найважливішими ознаками речення є категорія предикативності та інтонація завершеності. Предикативність- це часового модальна віднесеність ознаки до предмета з іншої сторони це комплексна реченнєва категорія, що виражає співвіднесеність змісту речення з дійсністю. співвіднесеність ознаки і предмета здійснюється з позиції мовця і реалізується в момент спілкування тому предикативність маркована значення модальності (об'єктивної модальності) та часу( синтаксичного часу). об'єктивна модальність- визначення мовцем оцінка змісту речення Щодо його зв'язку з дійсністю. реальна і нереальна модальності опираються на значення дієслівної категорії способу. синтаксичний час указує на стосунок змісту речення до моменту мовлення і має різні вияви. Розрізняють:
-часова означенність речення виявляється в конкретних значеннях минулого теперішнього і майбутнього часу і виражається індекативними формами дієслова- весна прийшла, весна йде.
-Часова узагальненість вказує на співвіднесеність змісту речення з будь яким часовим планом. До неї належать односкладні узагальнено особові речення, деякі двоскладні речення- без води каші не звариш. за добро добром платять.
- за часовою неозначеності не встановлюється чітке співвідношення змісту речення з моментом висловлювання. висловлене оцінюється як бажане чи можлие, що виявляється у формах наказового і умовного способу дієслова- дощем Квітневий, веснюо не тривож!
- позачасовість полягає у відсутності прямої співвіднесеності висловленого з моментом мовлення. виразником є інфінітив який називає потенційну дію не пов'язано з часовим виміром- Бути чи не бути?. модальність і час невід'ємні й тісно взаємопов'язані.
суб'єктивна модальність полягає в тому що мовець дає оцінку змісту речення стосовно дійсності в плані його істинності не істинності. інтонація завершеності виступає виразником закінченості сформульованої реченням думки, є засобом вираження різних за метою висловлювання типів речень.
