13. Стверджувальні і заперечні речення .

За способом вираження змісту:

1. Стверджувальні (стверджують існування предметів і явищ об’єктивної дійсності).

ті самі факти мові можуть бути виражені як в заперечувані так і в стверджувані або тільки як стверджувальні або тільки як заперечувальні такі речення називають власне-стверджувальні і власне-заперечними.

2. Заперечні (повністю або частково заперечують факти існування реалій, дій, ознак тощо):

А) загально заперечні (заперечення стосується присудка або головного члена односкладної структури Перед якими вживається частка не- не той тепер Миргород.);

Б) частково заперечні (частка не стосується будь-яких інших членів однак загальний зміст цих речень стверджувальний).

В основі розмежування – функціонально-семантичні засади (роль предиката ~ присудка на семантико-граматичному рівні речення). Формальні засоби заперечення: ні, не, немає + підсилювальні заперечні займенники та прислівники: Ні долі, ні волі у мене немає. Наявність лексичних засобів – не чітка ознака заперечення: Як тебе не любити, Києве мій! → за формою заперечне, за змістом – стверджувальне. Я не могла не прийти до вас на пару. → подвійне заперечення = стверджувальному. Без формальних засобів: за допомогою емоційних часток, модальних компонентів, інтонації (Так я вам і повірю!). Засобами вираження заперечення є

• частка не

• заперечне віддієслівний слово немає

• заперечна частка ні (Ані)

• заперечні займенники і прислівники з узагальнено підсилювального функцією

• прийменник без

• у розмовному мовленні інтонація яка характеризується значною тривалістю заперечуваного за змістом слова. вона як правило оклична. інтонаційно заперечні речення називають експресивним запереченням

до засобів вираження ствердження належить

• відсутність показників заперечення

• частка так

• інтонація. експресивне ствердженя є змістом заперечних за формою риторично- питальних реченнь

• у структурі складних речень частка не виконує підсилювального функцію зі сполучниковими засобами

• некатегоричне ствердження виражається подвійним запереченням коли поєднуються два основних заперечних засоби не + не,не + без

14. Структурна схема простого речення.

Структурна схема простого речення- це узагальнений зразок речення що складається з необхідних для його створення компонентів, до складу входять реченнєвотвірні компоненти. структурна схема простого речення представлена- мінімальною структурною схемою( формально граматичний аспект) і розширеною структурною схемою (семантико-синтаксичних аспект). мінімальна структурна схема являє собою мені формальний мінімум речення, формується лише необхідними компонентами речення. вона містить реченнєвотвірні члени речення, що включає підмет і присудок,а схема односкладного речення -один головний член. структурна схема становить предикативний мінімум речення. розширена структурна схема грунтується на семантико-синтаксичні структурі речення, яка може кількісно розширювати мінімальну схему за рахунок синтаксемних компонентів.цю схему називають розширеною, опосередкованою валентністю предиката, нормативною структурою речення. Ця структурна схема включає предикатну синтаксему і валентного передбачувані предикатом не предикативні синтаксеми. розширена структурна схема може розширюватися до 8 компонентів .в конкретних речей нових висловлення конструктивні компоненти можуть бути вербально не вираженими. опис розширених структурних схем може здійснюватися з врахуванням лише кількісного критерію , врахування семантики і форми предикатів. для запису мінімальних структурних схем використовують символи що позначають скорочені латинські назви форм вираження реченнєвотвірних компонентів. мінімальні структурні схеми односкладного речення заповнюються формами вираження його одного головного члена і є однокомпонентними структурами. синтаксичний 0 відображає відсутність показника предикативності . усі мінімальні структурні схеми двоскладних речень можуть поділятися на номінативного вокативні та інфінітивні. номінативна вокативний тип включає схеми дієслівні прикметникові іменникові і прийменнико-іменникові. до складу інфінітивного типу входять схеми дієслівні, інфінітивні прислівниково-іменні. регулярні реалізації структурної схеми це семантичні модифікації межах тієї самої структурної схеми. модифікації підмета відбувається в реченнях з номінативний структурними схемами. заперечна регулярна реалізація структурних схем виявляється у вживанні при предикативному компоненті засобу заперечення частки не. модальна регулярна реалізація вказує на додаткове модальне значення речення. фазова регулярна реалізація стосується речень у яких дієслівний модифікатор показує один із етапів чи фаз розвитку предикативні ознаки її початок продовження чи закінчення.