- •Предмет і завдання синтаксису
- •Синтаксичні відношення і звязки .
- •Словосполучення як мовна одиниця..
- •Словосполучення серед інших одиниць мови
- •ПідрядНе словосполучення.
- •Синтаксичні звязки в підрядних словосполученнях.
- •Семантико-синтаксичні відношення у підрядному словосполученні.
- •Основні ознаки речення
- •Прості складні та комбіновані словосполучення
- •Речення як мовна одиниця.
- •Класифікаційні схеми речення.
- •Комунікативні типи речень
- •Стверджувальні і заперечні речення .
- •Структурна схема простого речення.
- •Парадигма простого речення
- •Поняття про члени речення.
- •17.Односкладні речення
- •18.Неповні речення
- •21 Головний член односкладного речення
- •22.Додаток
- •23 Означення
- •24. Обставина
- •25 Нечленовані речення
- •26 Поняття ускладненння в структурі простого речення.
- •27. Відокремлені члени речення
- •28.Відокремлювально-уточнювальні члени речення
- •29.Однорідні члени речення
- •30. Вставні компоненти
- •31. Вставлені компоненти
- •32.Звертання
Стверджувальні і заперечні речення .
За способом вираження змісту:
Стверджувальні (стверджують існування предметів і явищ об’єктивної дійсності).
ті самі факти мові можуть бути виражені як в заперечувані так і в стверджувані або тільки як стверджувальні або тільки як заперечувальні такі речення називають власне-стверджувальні і власне-заперечними.
Заперечні (повністю або частково заперечують факти існування реалій, дій, ознак тощо):
А) загально заперечні (заперечення стосується присудка або головного члена односкладної структури Перед якими вживається частка не- не той тепер Миргород.);
Б) частково заперечні (частка не стосується будь-яких інших членів однак загальний зміст цих речень стверджувальний).
В основі розмежування – функціонально-семантичні засади (роль предиката ~ присудка на семантико-граматичному рівні речення). Формальні засоби заперечення: ні, не, немає + підсилювальні заперечні займенники та прислівники: Ні долі, ні волі у мене немає. Наявність лексичних засобів – не чітка ознака заперечення: Як тебе не любити, Києве мій! → за формою заперечне, за змістом – стверджувальне. Я не могла не прийти до вас на пару. → подвійне заперечення = стверджувальному. Без формальних засобів: за допомогою емоційних часток, модальних компонентів, інтонації (Так я вам і повірю!). Засобами вираження заперечення є
частка не
заперечне віддієслівний слово немає
заперечна частка ні (Ані)
заперечні займенники і прислівники з узагальнено підсилювального функцією
прийменник без
у розмовному мовленні інтонація яка характеризується значною тривалістю заперечуваного за змістом слова. вона як правило оклична. інтонаційно заперечні речення називають експресивним запереченням
до засобів вираження ствердження належить
відсутність показників заперечення
частка так
інтонація. експресивне ствердженя є змістом заперечних за формою риторично- питальних реченнь
у структурі складних речень частка не виконує підсилювального функцію зі сполучниковими засобами
некатегоричне ствердження виражається подвійним запереченням коли поєднуються два основних заперечних засоби не + не,не + без
Структурна схема простого речення.
Структурна схема простого речення- це узагальнений зразок речення що складається з необхідних для його створення компонентів, до складу входять реченнєвотвірні компоненти. структурна схема простого речення представлена- мінімальною структурною схемою( формально граматичний аспект) і розширеною структурною схемою (семантико-синтаксичних аспект). мінімальна структурна схема являє собою мені формальний мінімум речення, формується лише необхідними компонентами речення. вона містить реченнєвотвірні члени речення, що включає підмет і присудок,а схема односкладного речення -один головний член. структурна схема становить предикативний мінімум речення. розширена структурна схема грунтується на семантико-синтаксичні структурі речення, яка може кількісно розширювати мінімальну схему за рахунок синтаксемних компонентів.цю схему називають розширеною, опосередкованою валентністю предиката, нормативною структурою речення. Ця структурна схема включає предикатну синтаксему і валентного передбачувані предикатом не предикативні синтаксеми. розширена структурна схема може розширюватися до 8 компонентів .в конкретних речей нових висловлення конструктивні компоненти можуть бути вербально не вираженими. опис розширених структурних схем може здійснюватися з врахуванням лише кількісного критерію , врахування семантики і форми предикатів. для запису мінімальних структурних схем використовують символи що позначають скорочені латинські назви форм вираження реченнєвотвірних компонентів. мінімальні структурні схеми односкладного речення заповнюються формами вираження його одного головного члена і є однокомпонентними структурами. синтаксичний 0 відображає відсутність показника предикативності . усі мінімальні структурні схеми двоскладних речень можуть поділятися на номінативного вокативні та інфінітивні. номінативна вокативний тип включає схеми дієслівні прикметникові іменникові і прийменнико-іменникові. до складу інфінітивного типу входять схеми дієслівні, інфінітивні прислівниково-іменні. регулярні реалізації структурної схеми це семантичні модифікації межах тієї самої структурної схеми. модифікації підмета відбувається в реченнях з номінативний структурними схемами. заперечна регулярна реалізація структурних схем виявляється у вживанні при предикативному компоненті засобу заперечення частки не. модальна регулярна реалізація вказує на додаткове модальне значення речення. фазова регулярна реалізація стосується речень у яких дієслівний модифікатор показує один із етапів чи фаз розвитку предикативні ознаки її початок продовження чи закінчення.
