15. Парадигма простого речення

речення є зміною синтаксичною одиницею , якій властиві граматичні форми ,що в сукупності становлять реченнєву парадигму. критерієм протиставлення форм речення є предикативність. парадигма простого речення- система його форм, протиставлювальних за частковими граматичними значеннями ,тобто є предикативною парадигмою. парадигми простого речення кваліфікують як морфолого-синтаксичну. парадигма простого речення становить сукупність усіх його граматичних форм тотожних з лексичною семантикою. на рівні мови парадигма простого речення це видозміни в межах однієї структурної схеми,отже є внутрішньосхемною парадигмою. двокомпонентні фіктивні та однокомпонентні дієслівні і прислівникові структурні схеми в яких показник предикативності виражається безособовою формою варіюються лише у формах однини особових -третьої особи, родових- середнього роду. однокомпонентні інфінітивні, іменникові структурні схеми характеризується одним варіантом із предикативними показником. поняття дериваційної синтаксичної парадигми, що охоплює вихідне речення і похідні структури включає три різновиди парадигматичних рядів

1 форми речення як видозміни в межах однієї структурної схеми

2 формально Різні структурні схеми речень

3 системно протиставлювальні реченнєві структури та одиниці нареченєвої природи

16. Поняття про члени речення.

Члени речення -слова чи словосполучення поєднані семантико-синтаксичними відношення і формальними зв'язками. синтаксичну структуру визначають два типи відношень предикативні і не предикативні. синтаксичне значення члена речення містить реальне значення самого члена речення -лексичне значення і значення відношень між членами речення -граматичне значення. лексичне значення є семантичним відображенням певних предметів ознак дій об'єктів. слова з лексичним значенням предмета можуть виражати різні синтаксичні відношення- відношення незалежності та додаткові відношення, предикативні, означальні відношення,а також обставинні відношення. диференціатором синтаксичної функції виступають семантико-синтаксичні відношення. Відповідність/ невідповідність між лексичними і граматичними значеннями слугує критерієм протиставлення спеціалізованих і неспеціалізованих форм. у спеціалізованій формі граматичне і лексичне значення співвідносні ,у неспеціалізовані неспіввідносні. спеціалізовані форми характеризуються адекватністю лексичного і граматичного значення вони типові та продуктивні. неспеціалізовані характеризується неадекватностю лексичного і граматичного значення вони нетипові та непродуктивні. члени речення поділяються на прості(синтетичні) і складені(аналітичні). у синтетично вираженому члені речення лексичне і граматичне значення виявляється в одному слові чи словосполучені. аналітичні члени речення характеризуються функціональним розподілом своїх компонентів- один компонент виконує формальну функцію тобто граматичне значення 2й виконує семантичною функцією є виразником лексичного значення. показник граматичного значення характеризується як допоміжний компонент,а показник лексичної семантики як основний . позицію одного члена речення можуть заповнювати цілісні словосполучення та інші словесні єдності, а саме складені найменування та фразеологічні сполуки, звороти у структурі простого ускладненого речення, цілі речення. Головні члени речення підмет і присудок двоскладного речення або головний член односкладного речення становлять граматичну основу речення його конструктивний центр( формують мінімальну структурну схему простого речення) є реченнєтвірними компонентами та виражають граматичне значення простого речення- предикативність. Всі членованні речення поділяються на двоскладні і односкладні. двоскладними реченнями - з підметом або присудковим складом. односкладним реченням є з одним головним членом. Другорядні члени речення поширюються безпосередньо або опосередковано через головні члени речення конкретизуючи їх значення. вони є поширеними компонентами. диференційною ознакою другорядних членів є характер підрядного зв'язку. розрізняють прислівні другорядні члени, що стосується опорного слова та детермінанти -речення в цілому. Прислівні -це більшість об'єктних і означальних компонентів а також обставинні компоненти з семантикою перебування чи переміщення. Детермінанти це більшість обставинних компонентів та незначна частина суб'єктнооб'єктних. за критерієм наявності відсутності другорядних членів речення розрізняють поширені і непоширені речення