Попередження алергії. Гіпосенсибілізація

Профілактика алергічного захворювання залежить від його характеру і групової приналежності алергенів. Вона складається із заходів щодо попередження попадання даного алергену в організм і попередження дії на організм різних дратівливих чинників. Якщо сенсибілізація вже відбулася або алергічне захворювання почалося, можливі наступні дії.

1. Пригнічення вироблення антитіл і сенсибілізованих лімфоцитів за допомогою імунодепресантів, іонізуючого опромінювання, цитостатиків, специфічних лімфоцитарних сироваток і моноклональних антитіл.

2. Специфічна десенсибилизация по Безредке. Десенсибилизацию проводять невеликими дозами антигена, які не викликають важких реакцій. Дози вводять повторно через певні інтервали часу, протягом яких в організмі инактивируются вироблені медіатори. Основна доза антигена вводиться після скріплення антитіл. Цей метод ефективний при введенні чужорідних лікувальних сироваток.

3. Інактивація біологічно активних речовин. З цією метою вводять антигістамінні препарати, інгібітори протеолітичних ферментів і ін.

4. Захист клітин від дії біологічно активних речовин, а також нормалізація функціональних порушень в органах і системах (наркотичні, спазмолітичні речовини, блокатори рецепторів і ін.).

Десенсибілізація

Десенсибілізацією називають створення штучної імунодепресії з метою запобігання алергічним реакціям або усунення їх проявів. Десенсибілізація буває специфічною і неспецифічною.

Специфічна десенсибілізація за методом Безредки використовується при введенні лікувальних сироваток. ) Щоб запобігти алергічній реакції, сироватку спочатку вводять дрібними дозами, повторно, через певні часові інтервали. Після цього вводять решту препарату. Механізм десенсибілізації до цього часу не з’ясований. Є лише кілька припущень: а) дрібні дози сироватки запобігають дегрануляції базофілів, в результаті чого зменшується викидання ними медіаторів алергії; б) імуноглобуліни Ig E зв’язуються блокуючими антитілами, можливо Ig G: в) активуються Т-супресори, які обривають імунну відповідь.

Стану десенсибілізації можна досягти без використання специфічного антигена. Інтенсивність алергічних реакцій вдається зменшити за допомогою медикаментів, які гальмують активність медіаторів алергії (інгібітори протеолітичних ферментів, антигістамінні препарати) або захищають клітини від їх впливу (наркотичні і спазмолітичні засоби). Загальмувати синтез антитіл і пригнітити активність Т-лімфоцитів можна за допомогою опромінювання, введення хімічних імунодепресантів і антилімфоцитарної сироватки. Це – актуальна проблема в трансплантології.

 

 

Імунодефіцитні стани 

Імунологічну недостатність слід розглядати як аномальний стан імунної системи. Прояви цієї недостатності дуже різноманітні: підвищення чутливості до бактеріальних і вірусних інфекцій, розвиток аутоімуних захворювань. Клінічні прояви її визначаються ураженням якоїсь ланки імунної відповіді. На даний час описано і класифіковано вроджені (первинні) імунодефіцитні стани, які  виявляються в дитячому віці. Виділено вторинні імунодефіцитні синдроми, тобто стани  набутого характеру, які виникають під впливом факторів зовнішнього середовища. Діагностика імунної недостатності утруднена, тому що нема специфічних симптомів і чіткого паралелізму між клінічними симптомами і  лабораторними даними. Хвороба маскується під найрізноманітнішу клінічну патологію.

Кожен організм відзначається специфічністю будови власних білків. Ця специфічність детермінована спадково. Отже, білки і макромолекули одного організму генетично чужорідні для всіх інших. Чужорідність властива органічним речовинам мікробного, тваринного, рослинного і синтетичного походження. Такі речовини були названі антигенами. Унікальна особливість антигенів полягає в тому, що, потрапивши в організм, вони викликають копмлекс імунологічних захисних реакцій: синтез антитіл, стимуляцію специфічних щодо антигена клітинних реакцій, формування імунологічної толерантності та імунологічної пам’яті. Сам механізм захисту від речовин з ознаками генетичної чужорідності відомий під назвою імунітету.

Антигенний набір організму (антигенний гомеостаз) суворо контролюється імунною системою. Вона складається з центральних і периферичних органів. До центральних належать кістковий мозок, загрудинна залоза, сумка Фабриція у птахів і її еквівалент у людини. Периферичні органи - це селезінка, лімфатичні вузли і розсіяні скупчення лімфоїдної тканини в різних органах (травний канал, мигдалики).

Реакції імунітету здійснюються імунокомпетентними клітинами - Т- і В-лімфоцитами та макрофагами.

 

 

 

Т-лімфоцити диференціюються в загрудинній залозі (тимусі), яка знаходиться в верхній передній частині середостіння. Вони забезпечують клітинний імунітет. В-лімфоцити диференціюються в органі - аналозі сумки Фабриція, можливо, в стінці кишечника. Вони відповідальні за гуморальний імунітет. Макрофаги взаємодіють з антигеном і готують його до контакту з Т-лімфоцитами.