14. Терміни, професіоналізми в діловому мовленні

Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в специфічній сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних предметів, понять, явищ, ознак, дій. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію.

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (акта (документ), акту (дія); рахунка (документ), рахунку (дія)).

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням.

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор – спонсорський, а не спонсорний)

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).

Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад:фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.

Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей. 

Якщо немає терміна на позначення предмета, поняття, явища тощо, в мовленні використовується професіоналізм.

У ділових паперах не потрібно вживати слова-професіоналізми. Однак в усному діловому мовленні ці лексичні одиниці функціонують. Деякі професіоналізми з часом стають термінами.

15. Відмінювання складних слів.

Залежно від х-ру відмінюваності виділ. 3 групи складних слів:

1) складні слова з невідмінюваною першою частиною;

а) складні слова, першим компонентом яких є невідмінюв. слово: кафе-автомат, кафе-кондитерська, какао-порошок;

б) складні слова, перший компонент яких наближається за значенням до прикметника: джаз-оркестр, компакт-диск

в) переважна більшість складних термінів, зокрема назви одиниць виміру, терміни, першою частиною яких є назви літер грецького алфавіту або слова, що наближаються за значенням до прикметника - блок-, вектор-, дизель-, вакуум-, кварц-, нуль та ін..

г) іншомовні назви проміжних частин світу: зюйд-вест, норд-вест.

ґ) назви трав і квітів: іван-чай, сон-трава, мати-й-мачуха.

2) складні слова з невідмінюваною другою частиною;

Відзнач. у кількох іменників, як-от: програма-максимум, програма-мінімум.

3) складні слова, в яких відмінюються обидві частини.

а) у назвах закладів, предметів, різноманітних явищ: напр.: бібліотека-музей, музей-квартира. Невідмінюв. першої частини таких слів має розмовний х-р. Виняток з правила становлять кілька слів з невідмінюв. першим компонентом: кран-балка, крем-брюле.

б) у назвах осіб за посадою, професією, званням тощо: директор-розпорядник, інженер-економіст. Традиційно не відмінюється перша частина таких назв осіб, як: лорд-канцлер, прем'єр-міністр, шеф-кухар, шеф-механік, шеф-повар.

в) у назвах тварин: жаба-бик, кулик-сорока, пила-риба, голка-риба.