7. Правила переносу слів

1. Слова з одного рядка в другийслідпереносити складами (кни-га, паль-ці, по-ло-ва, са-дів-ник, Хар-ків).

2.Сполучення літер ЙО, ЬО при перенесенні не розриваються

(йо-го, ма-йор, ко-льо-ро-вий, сьо-го-дні, цьо-му).

3.Здвоходнаковихприголоснихміжголосними один залишається в попередньому рядку, а другий переноситься в наступний (баштан-ник, ран-ні); якщо друга частина складного слова починається двома однаковими приголосними, то вони не розриваються (ново-введений).

4.Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня припереносі не розриваються (без-країй, від-даль, най-кращий).

5. Не можнавідривати першу букву відкореня .

6. Одна літера не залишається на попередньому рядку й не переноситься в наступний рядок (Ма-рія, опи-са-ти, ака-де-мія).

7. Не можнарозривати ДЖ і ДЗ, якщо вони позначають один звук (гу-дзик, са-джу, хо-джу, ра-джу).

8. Не можнавідриватилітеру Й відпопередньоїлітери, щопозначаєголосний (бій-ка, стій-кий, вій-на).

9.М’який знак і апостроф припереносі не відокремлюютьсявідпопередньоїлітери (кіль-це, сім’я-нин).

10.Односкладовічастинискладноскороченихслів при переносі не розриваються (тех-мі-ні-мум, кол-госп).

11. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку початковучастину другої основи, якщо вона не становить складу

12. Не можна розривати абревіатури, а також відокремлювати від них цифри

13. У решті випадків можна довільно переносити слова складами (Дні-про, Дніп-ро; се-стра, сес-тра, сест-ра).Це правило поширюється й на суфікси (видавни-цтво, видавниц-тво, видавницт-во). 

8. Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох слів

В українській мові звертання обов'язково виражається кличним відмінком іменника. Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині. У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного відмінка: сестри, брати, але для деяких слів також продовжує існувати архаїчна форма із закінченням -ове: сестрове,братове. Серед таких слів єдиним загальновживаним та нормативним є звертання «панове» (кличний відмінок від «пани»). Рідше утворюється він від іменників третьої відміни, бо це здебільшого назви предметів, понять, до яких ніхто не звертається, хоч і тут існує ця форма (переважно в поезії) із закінченням -е: вісте, змінносте, ноче, смерте. Як правило, обидва слова мають форму кличного відмінка у таких звертаннях, як друже Іване

I відміна - у кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення -о (тверда група), -е (м'яка та мішана групи) -є (іменники м'якої групи після голосного та апострофа) -ю (деякі пестливі іменники цієї ж групи): бабусю, доню, матусю(слово «мати» відноситься до ІІІ відміни), татусю.

II відміна - іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

III відміна - іменники цієї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: ві́сте, любо́ве, но́че, ра́досте, сме́рте.

IV відміна - кличний відмінок однини збігається з називним та знахідним відмінками. Іменники четвертої відміни мають закінчення -я

Звертання з двох слів:

Якщо звертання складається:

- з імені та по батькові — обидва слова вживаються у кличному відмінку: Олександре Петровичу, Оксано Петрівно.

- з іменника та імені — обидва слова мають форму кличного відмінка: друже Іване.

- з іменника та прізвища — прізвище завжди має форму називного відмінка: пане Ковальчук.

- прикметники та займенники у складі звертання мають форму називного відмінка: шановний пане, моя зіронько.