33. Узгодження присудка з підметом в офіційно – діловому стилі

1 Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21) то присудок вживається в однині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.

2 Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в множині: Чотири студенти пропустили заняття. Три студенти змагаються за першість.

3 Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться або у множині, або в однині, залежно від контекстового значення підмета. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад. Але, якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно і самостійно, присудок переважно ставиться у множині.

4 Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині.

5 Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо, присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.

6 Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей-садиба Лесі Українки сподобався усім;

7 Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (^ Фірма "Світоч"), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою.

8 Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки-а й, не лише-а й), присудок вживається в однині.

9 Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині.

10 Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру.

11 Якщо підмет, виражений займенником Ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі кличного відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа. Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так і в формі однини. Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині: На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги.

34. Функціональні стилі української літературної мови

В укр. літ. мові виокремлюють такі функціональні стилі

Художній - це мова худ. л-ри, "особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу".Різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги худ. образів. Гол. ознаками є емоційність, образність, експресивність.

Науковий - функціональний різновид літ. мови, що обслуговує сферу і потреби науки. Повідомлення про результати наук. досліджень. Гол. ознаками є широке використ. наук.-термінологічної лексики та слів з абстрактним значенням, іншомовн. походж.

ОДС - це мова ділових паперів, що використ. в офіц. спілкуванні між уст., приватною особою й уст. і регулюють їх ділові взаємини. Регулювання офіційно-ділових стосунків. Гол. ознаки: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність і лаконічність викладу фактів.

Публіцистичний - це функціональний різновид літ. мови, яким послуговуються в ЗМІ. Обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політ. ідей, формув. відповідної громадської думки, сприяння сусп. розвитку.

Конфесійний - стильовий різновид укр. мови, що обслуговує релігійні потреби сусп-ва. Вплив на душевні переживання людини. Гол. ознаки: вживання слів для найменування Бога та явищ потойбічного світу.

Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкув. людей, їх побутові потреби. Обмін інф., думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив. Гол. ознаки: широке викор. побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень.

Епістолярний - це стиль приват. листування. Поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоц. настроєві автора. Гол. ознаки: широке викор. форм ввічливості, звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексич. одиниць.