29. Особливості використання займенників у діловому мовленні

Займенник - це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

З-поміж усіх частин мови З вирізняється способом репрезентації (вказівність). У мовленні він дублює іменники, прикметники, числівники. Співвідносячись з названими класами слів, З має властиві тільки йому семантичні ознаки та синтаксичні функції.

Використання неозначених З у текстах ділового та наукового стилю обмежене. Однак З, в структурі яких є частки аби-, казна-, хтозна-, вживають лише в розмовній мові.

У багатьох випадках значення З переймають інші частини мови, зокрема прикметники. Неозначений З деякий замінюють прикметниками окремий, певний, напр.: в окремих випадках, певний час,

У текстах ділового мовлення існують застереження щодо використання окремих займенників з огляду на їх змістове наповнення чи стилістичне забарвлення, зокрема:

1. З Ви у стосунку до однієї особи вживають в усному та писем. діл. мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості до особи, якій минуло 16 років, до осіб, старших за посадою. У Д (заява, доповідна записка, пояснюв. записка, наказах, розпорядженнях, ділових листах та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити (звільнити, допустити); Доводжу до Вашого відома; Наказую; Пропоную;

2. У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати З він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім'я чи на ім'я та по батькові або використати слова пан, добродій.

3. У діл. мовленні часто викор. З ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом'якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми. Замінюють З я на авторське ми в науковому стилі з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, напр.: У процесі дослідження ми прийшли до таких висновків. Особливого забарвлення набуває З ми у мові лікаря, за допомогою якого він наближає себе до пацієнта, напр.: Як ми себе почуваємо?

4. Присвійний З свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, напр., прикметник власний, який набув у сучасній укр. літературній мові значення "свій", напр., свій власний дім, але Він перетинається у своєму функціонуванні з... або Це випадок з власної практики.

5. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових З для називання суб'єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано; ви довели або було доведено замість вами доведено.

30. Основні ознаки та мовні засоби офіційно – ділового стилю

ОДС — це сукуп. мовних засобів, признач. для регулюв. ділових стосунків, спілкув. на державно-політич., громад., економ. рівні, у законодавстві, сфері упр-ня адміністративно-господар. д-тю (офіційно-ділова мовна сфера).

Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю

1. ОДС ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст хар-ться як зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет - перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення - перед означуваним; додаток - після керуючого слова; обставинні слова - якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

В ОДС переважат. стилістично нейтрал. мовні засоби:- стандартна канцелярська лексика;- складні речення;- відсутні емоц.-забарвл. слова;- виклад гранично точний, лаконічний.

Для ділового стилю хар-рна специфічна фразеологія, тобто стійкі словосполуч., які в ін. сферах не вжив., своєрідні мовні кліше типу: оголосити подяку, порушити питання, винести рішення, налагодити стосунки, підвищ. кваліфікацію тощо. Вони сприяють стандартиз. мови, але треба особливо уважно ставитися до перекладу штампів і кліше ділових паперів з однієї мови на ін. Вони здебільшого мають специфіку в кожній мові. В такому випадку стануть в нагоді словники.