9. Типи скороь слів.

Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко користуються загальноприйнятою системою стандартних скорочень.

Розрізняють два основні види скорочень:

1.Лексичні (абревіатури) - складноскорочені слова, утворені шляхом вилучення частини літер, що входять до їхнього складу, або з частин слів: ДАІ (державна автомобільна інспекція), ПДВ (податок на додану вартість),

2. Графічні, які використовуються на письмі для скороченого позначення слів: обл. (область), кв. (квартира),

Розрізняють такі типи лексичних скорочень:

1. Ініціальні скорочення - утворені з початкових літер слів й означають поняття. Вони поділяються:

а) буквені - читаючи їх, треба вимовляти літери: ЗДУ (Запорізький державний університет),

б) звукові - читаючи їх, вимовляють звуки: рагс (реєстрація актів громадського стану),

2. Складові слова - утворені з частин складів слів: райком, техред,

3. Частково скорочені слова - утворені з частини або частин слів і повного слова: Донвугілля, Укрпафта, госпрозрахунок.

4. Усічення: зав. (завідувач), акад. (академік),

5. Змішаного типу (комбіновані): НДІ торгмаш, ХарБТІ. Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

- крапкові - ст. ; - дефісні - р-н (район) ; - скіснолінійні (дробові)

- р/р (розрахунковий рахунок); - нульові (курсивні); - на позначення фізичних величин, валюти (лише після цифрових назв і без крапки): г (грам), кг (кілограм), л (літр), дол (долар).

Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять: рр. (роки), пп. (пункти).

Використовуючи абревіатури і графічні скорочення, слід дотримуватися таких вимог: 

1. Скорочення повинно бути зрозумілим

2. Скороч. не повинно збігатися за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові.

3. Скорочене слово чи словосполуч. повинно зберіг. однакову форму в одному тексті

4. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями

5. Не можна скорочувати імена та імена по батькові (крім ініціалів.

10. Особливості вживання слів іншомовного походження в діловому мовленні.

Українська мова здавна збагачується іншомовними словами. Це засвідчує чутливість лексики до змін у житті суспільства — політичних, економічних та культурних. Іншомовні слова досить активно функціонують в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях, де викон. номінативну ф-ю, виступають термінами. За доп. їх твориться колорит офіційності, книжності; досягається урочистість мовлення чи ефект сатиричного спрямування.

Іншомовні слова, засвоєні укр. мовою — це запозичення зі слов'янських та неслов'янських. Іншомовні слова стрімко вливаютсья в ділову мову. Вони поповнюють словник професійною термінологією, словами міжнаціонального спілкування.

Багато їх у сфері української науки, юриспруденції, економіки, ринково-комерційної діяль¬ності. Іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання — недо¬речне. Наприклад: брокер-укр. посередник, лімітувати — укр. Обмежувати.

Використовувати потрібно іншомовні слова тільки ті, що ввійшли до активного словника ділової мови. Це загальновживана фінансово-економічна лексика: банк, банко, тратта, камбіо,

Слугуючись іншомовними словами, варто дотримуватися таких рекомендацій:

- не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

- вживання іншомовного слова у справочинстві допусти¬ме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване у слов¬никах;

- не слід користуватися в одному і тому самому документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття.

11. Мовний етикет у діловому спілкуванні.

Мовний етикет — це сукупніст мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. їх розмова має бути ввічливою, статечною, пристойною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність.

За умовами та змістом ситуації спілкув. в с-мі українського мовленнєвого етикету розрізн. 15 видів стійких мовних висловів:

Звертання. Вітання. Знайомство. Запрошення. Прохання. Вибачення. Згода. Незгода. Скарга. Втішання. Комплімент. Несхвалення. Побажання. Вдячність. Прощання.

В офіц. спілкув. особл. знач. мають ті види мовленнєвого етикету, які представл. категорію ввічливості, а саме: звертання, вітання, прощання, подяка, вибачення, прохання.

Звертання- найяскрав. і часто вжив. вид мовленнєвого етикету. Офіц. звертання: пане (пані, панове).

Вітання –виконує важливу ф-ю в комунікативному акті з нього почин.спілкув., а часто ним же і обмеж. як етикетним ритуалом (Доброго ранку! Здрастуйте!)

Прощання - це слова і вислови, які говорять, коли розлучаються. Мовленнєва частина прощання простіша, ніж вітання (Бувайте!Усього доброго!Усього хорошого! Щасливої дороги (від'їжджаючому).

Подяка –означає висловити вдячність, бути вдячним за щось. В офіційних ситуаціях слова подяки часто вживаються зі словами дозвольте, прийміть, складаю (складаємо), напр.: Дозвольте висловити вам подяку! Прийміть моюнайщирішувдячність! Складающируподяку!

Вибачення- означає усвідом. своєї провину і намагання її спокутув. за доп. спец. висловів. (приношу свої вибачення,прошу мене вибачити)

Прохання – спонукальна мовленнєва дія у ввічливій формі з метою чогось домогтися від адресата. Мовні засоби прохання можуть викор. як вислови привернення уваги, напр.: Будьте ласкаві! Будь ласка!; формулами позитивних реплік відповідей на прохання є, напр.: Прошу! Будь ласка!

Пропозиція (дозвольте запропонувати, мені хочеться запропонувати вам, я б запропонувативам)

Запрошення (Дозвольте запросити вас на. Я запрошую вас на. Від … запрошую вас на)