32.Фізико-механічні властивості матеріалів. Теорія міцності. Деформаційні процеси.

Властивості матеріалів – це характерні реакції матеріалів на зовнішні дії.

Фізичні властивості- Під фізичними властивостями твердих тіл розуміється їх специфічна поведінка при впливі певних сил і полів. Існує три основних способи впливу на тверді тіла, відповідні трьом основним видам енергії: механічний, термічний і електромагнітний. Відповідно виділяють три основних групи фізичних властивостей.

Механічні властивості - Загалом зберігаючи форму, тверді тіла деформуються від впливом зовнішніх сил.

Міцність – це опір матеріалу деформації та руйнуванню. Запропоновано кілька теорій, що пояснюють процес руйнування матеріалів. Статична теорія міцності: розрив матеріалу відбувається не водночас по всій поверхні руйнування, а починається з найнебезпечнішої дефектної ділянки. Головне твердження цієї теорії полягає в тому, що ймовірність виникнення найнебезпечніших дефектів є значно меншою, ніж найменш не безпечніших, а найнебезпечніший дефект, розташований на поверхні, визначає міцність матеріалу. Кінетична теорія міцності: руйнування матеріалів відбувається тільки та не стільки завдяки діючій механічній силі, скільки завдяки тепловому руху атомів. Отже, згідно з цією теорією, механічна міцність визначається не суто механічною, а й кінетичною природою.

Деформація – це зміна розмірів і форм тіла під дією прикладних тіл. Повна деформація виявляється у матеріалі під час дії постійного навантаження. Деформація складається з пружної, еластичної, пластичної. Пружна – це деформація, при якій форма, структура та властивості тіла лишаються незмінними після припинення зовнішніх сил. Еластична – це частина повної деформації, що змінюється у часі. Пластична частина повної деформації у матеріалі створюється внаслідок необоротного змінення зовнішніх і внутрішніх зв’язків.

33.Матеріали, що використовуються у виробництві непродовольчих товарів.

У виробництві неп род т-рів використ різні матеріали. За галузями застосування вони поділ на: електротехніку, будівництва та медицину. За технологією одержання:ливарні, ткані, напилені. За зовнішніми ознаками: метали, неметалічні матеріали, органічні полімери, пластчні, не електропровідні.

У вир-ві неп род т-рів найбільш поширеними матеріалами є сплави заліза – сталь і чавун. Основними структурними складовими залізовуглецевих сплавів є: ферит, аустеніт, цементит, графіт, перліт, ледебурит. Цементит-хім сполука Fe3C має металеві в-ті та складну кристалічну гратку. Ферит – твердий розчин вуглецю в альфа-залізі. Аустеніт – тверд розчин вуглецю в гамма-залізі. Перлід – евтектоїд, що являє собою суміш кристалів цементиту і фериту. Ледебурит- - евтектика, що скл із аустеніту і цементиту. Сталі – це сплави заліза, що містять від 0,03 до 2,14% вуглецю. Поділяються: за концентрацією вуглецю-низьковуглецеві, середньо вуглецеві. За вмістом легуючих добовокнизьколеговані, середньо леговані, високолеговані. За структурою: перлітні, мартенситні, феритні, аустенітні. Чавун – це залізовуглецеві сплави, що містять понад 2,14% вуглецю. Кольорові метали: до них відносять мідь, свинець, цинк, олово, ртуть, золото, платину та ін. Поділяються на: тугоплавкі, надміцні, корозійностійкі, метали з високою електропровідністю, пластичністю, твердістю. Рідкісні метали: в основному використ молібден, вольфрам, цирконій, тантал. Амфорні метал: такі матерназив скло металами. Перший сплав – золото-кремній. Матер на основі неметалів: відностяться: кераміка, подібні за в-тями на кераміку бутони та різні в’яжучі: скло, оксидні матеріали, гіпс, алібастр, мармур, алмаз, графіт, карбід, скло вуглець, нітрид бору. Полімерні метали: поліетилен, поліпропілен, полімакрилат, поліуретан, полістирол. Композити розрізняють за типами матриці: металічні, неметалічні, органічні.