12.Розкрийте суть та проблеми застосування методів регулювання бюджетного дефіциту.

Методоми регулювання бюджетного дефіциту є його збалансування.

Відомі два шляхи збалансування бюджету:

• інфляційний шлях;

• неінфляційний шлях.

Збільшення доходів можливо за рахунок підвищення ставок оподаткування, введення нових податків та розширення бази оподаткування, збільшення об'єктів неподаткових надходжень. Скорочення видатків може здійснюватися пропорційно шляхом застосування механізму видатків, або вибірковим скороченням деяких державних видатків. Зменшення видатків не поширюється на законодавчо захищені статті бюджету. Скоротити видатки можна також шляхом відкладення або обмеження на певний час фінансування капітальних проектів.

Однак, процес збільшення доходів в більшості випадків або недоцільний, або неможливий, як і зменшення видаткової частини бюджету. Тому держава вимушена звертатися до залучення позикових коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту - монетизація дефіциту - полягає в використанні грошово-кредитної емісії. При монетизації бюджетного дефіциту держава отримує дохід від друкування грошей, внаслідок чого грошова маса в обігу перевищує приріст реального ВВП, і як наслідок - зростають ціни, розвивається інфляція. Цей метод самий непопулярний, тому що вкрай негативно впливає на економічну ситуацію в країні, сприяє розвитку інфляційних процесів та загостренню політичної обстановки й соціальної напруженості в суспільстві.

Фінансова політика уряду кожної країни щодо подолання бюджетного дефіциту повинна бути спрямована на збільшення доходів та зменшення видатків бюджету держави.

13. Соціально-економічні наслідки зростання державного боргу. Суть та методи управління зовнішнім боргом.

Державний борг - це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів ,яка дорівнює сумі всіх дефіцитів ,за вирахуванням надлишків бюджету.

У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку,дефіцит державного бюджету збільшує державний борг,а з іншого-зростання державного боргу потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування. Надмірний державний борг може спричинити дефолт,який фактично означає банкрутство національної економіки,тобто неспроможність країни боржника обслуговувати свої зовнішні борги,зокрема здійснювати чергові виплати з боргу.

Негативні наслідки державного боргу також пов`язані з витісненням приватного капіталу з інвестиційного процесу,що обмежує економічне зростання,спричиняє перерозподіл доходів на користь власників облігацій,зменшує обсяг споживчого попиту,збільшення податків для обслуговування державного боргу,перекладенням відповідальності за погашенням боргових зобов`язань держави на майбутні покоління.

Управління зовнішнім боргом – це сукупність заходів держави, спрямованих на утримання зростання зовнішніх зобов’язань країни в межах її спроможності обслугувати борг. Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. Серед основних схем реструктуризації розрізняють:

1)пролонгацію – перенесення строків сплати боргу, як правило супроводжується підвищенням відсотків

2)списання боргів

3) рекапіталізація – нові кредити із цільовим призначенням оплати минулих боргів

4) сек’юризація – випуск країною - боржником нових облігацій, які або безпосередньо обмінюються на старий борг, або продаються. У разі продажу отриманні кошти використовуються на викуп старих зобов’язань

5)конвенція боргів – заміна зовнішнього боргу іншими видами зобов’язань, які є менш обтяжливими для боржника. Здійснюється такими способами: викуп боргових зобов’язань на вторинному ринку цінних паперів із зниженням їх номінальної вартості, обмін боргу на акції національних підприємств та національну валюту, погашення боргу товарними поставками взаємозалік боргів тощо. Усі методи дають можливість зменшити зовнішню заборгованість країни, але водночас скорочуються іі валютні резерви та індукують інфляційні імпульси.