2.Становлення системи кровообігу

Циркуляція крові в організмі складає сутність кровообігу і забезпечується діяльністю органів кровообігу: серця і кровоносних судин.

Основною відмінною рисою розвитку кровообігу у плода є наявність плацентарного кровообігу і відсутність легеневого дихання, а також у паралельному з’єднанні обох половин серця. Перехід на плацентарний кровообіг супроводжується серйозними функціональними змінами в серцево-судинній системі плоду.

Кров, насичена поживними речовинами і киснем, надходить до плода по пупочній вені з плацентарних ворсинок, де відбувається газообмін. Продовженням пупочної вени є так звана аранцієва протока. До або після анастомозів з ворітною веною вона дає кілька гілок у паренхіму печінки і впадає потім у нижню порожнисту вену. У нижній порожнистій вені артеріальна кров із плаценти змішується з венозною кров’ю від нижніх кінцівок, кишечника, таза. Завдяки наявності в правому передсерді клапаноподібної складки (євстахієва заслінка) близько 60% усієї крові з нижньої порожньої вени через овальний отвір направляється в ліве передсердя, лівий шлуночок і в аорту. Частина крові, що залишилася, з нижньої і верхньої порожнистих вен надходить у правий шлуночок і легеневу артерію. Через легені плоду протікає лише 10-25% усієї циркулюючої в організмі крові, що пояснюється високим опором у системі легеневої артерії. Легеневі артерії мають виражений м’язовий шар і знаходяться в звуженому стані. У плода легенева артерія з’єднується з аортою широкою артеріальною протокою (баталова протока) через яку кров надходить у нисхідну частину дуги аорти нижче місця відходження судин, що постчають кров до голови і верхніх кінцівок плоду. По аорті кров направляється до нижніх частин тіла. У зв’язку з цим у найбільш вигідних умовах постачання киснем у плода знаходяться печінка, серце, органи, розташовані в голові, і верхні кінцівки, що сприяє їх швидкому розвиткові.

Після народження дитини відбувається різка перебудова системи кровообігу. Перерізання пуповини в момент народження порушують зв’язок плоду з материнським організмом. При першому вдиху немовляти відбувається рефлекторне розширення легень, починає функціонувати мале коло кровообігу. Кров по легеневій артерії направляється в легені, минаючи артеріальну протоку, що також стискається рефлекторно і незабаром перетворюється у сполучнотканинний тяж. Підвищений легеневий кровотік підвищує тиск у лівому передсерді, а припинення плацентарного кровообігу знижує тиск у правому передсерді, що призводить до закриття овального отвору.

Найбільш активне функціонування і морфологічне удосконалювання серцево-судинної системи відбувається протягом перших трьох років життя дитини, але і надалі продовжується безперервний, хоча і нерівномірний розвиток органів кровообігу.

3.Ендокринна система у різні вікові періоди.

Відразу після закладки та диференціації органів ендокринної системи розпочинається синтез та секреція гормонів, потім формуються гормональні взаємовідношення між ендокринними залозами і, нарешті, встановлюються нейроендокринні зв’язки.

Розвиток залоз внутрішньої секреції відбувається гетерохронно. Більшість гормонів починають синтезуватися уже на 2-му місяці ВУР, інші виявляються в організмі пізніше: наприклад, вазопресин та окситоцин зявляються в 4-5-місячного плода. Ефективність дії гормонів, на процеси, що відбуваються в організмі, залежить від двох умов: вміст гормонів в крові, яке повинно бути вище порогового рівня, і наявності в клітинах-мішеней рецепторів до гормонів. Ці умови в онтогенезі можуть створюватися неодночасно.

Перед народженням гормональна система уже повністю сформована, останньою формується гіпоталамо-гіпофізарна система. Вже бластула секретує катехоламіни, ацетилхолін, серотонін, які необхідні для стимуляції дробіння.

Гормони аденогіпофізу починають секретуватися з 25-го тижня ВУР. Ефекторним є гормон росту: на 32-му тижні ВУР концентрація його в крові в 100 разів вища, ніж у дорослого. Саме за цей час плід набирає свою масу. Для нормального забезпечення ростових процесів його вміст до 5-ти років перевищує норми у дорослої людини. Нестача гормону росту в перші два роки життя є критичною для розвитку гіпофізарнї карликовості. При гіперпродукції в дитячому віці – гігантизм.

Щитоподібна залоза (щ.з.) починає функціонувати з 12-го тижня ВУР. В 15-16 років набуває максимальної ваги – 14 г., що є важливим для статевого дозрівання. Гіпофункція щ.з. в період з 3-х до 6-ти років є причиною кретинізму. Зниження активності щ.з. починається після 30-ти років. У літніх людей це позначається на білковому обміні, процесах регенерації. При гупертериозі підвищкється чутливість НС.

Паратгормон посилює реабсорбцію кальцію в нирках, але сприяє вимиванню його з кісток. Недостатня продукція паратгормона в дитинстві спричиняє руйнування зубів, випадіння волосся, схуднення. Посилена продукція у зрілому віці призводить до сечокамяної хвороби, остеопорозу. Найбільш активною залоза є в 7 років.

Глюко- та мінералокортикоїди починають продукуватися з 10-го тижня ВУР. Беруть участь в розвитку стресових реакції з перших днів постнатального життя. Найбільша продукція в 1-3 роки.

Кателохаміни починають вироблятися на 16-му тижні ВУР. Спочатку виробляється більша кількість НА, а потім адреналіну. У дорослих 93% - адреналін, а 7% - НА. Основний ріст мозкового шару спостерігається в препубертатний період.

Підшлункова залоза з 8-го тижня ВУР секретує глюкагон, а з 12-го – інсулін. Основна функція інсуліну, під час ВУР, підвищення проникності плаценти до амінокислот. Ріст, диференціація інсулярного апарату спостерігається в 6-8 років. В цей віковий період можна діагностувати недостатність функції підшлункової залози.

Вилочкова залоза найбільша у дітей в препубертатному періоді (в 5 років більша, ніж у дорослого). При статевому дозріванні вага зменшується, а статеві гормони пригнічують дію вилочкової залози.

В онтогенезі останніми дозрівають статеві залози.

БІЛЕТ 4