3. Вікові особливості регуляції дихання

Відомостей про вікові особливості центральної регуляції дихання вкрай недостатньо. При цьому велика частина з них стосується, в основному, періоду новонародженості. Легеневе дихання, яке відсутнє у плода, повинне надійно функціонувати із самих же перших моментів постнатального життя.

При внутрішньоутробному розвитку газообмін у плода відбувається через плаценту й організм матері. Однак навіть плід робить дихальні рухи у вигляді незначного розширення грудної клітки. При цьому легені не розправляються, виникає тільки невеликий негативний тиск у плевральній щілині. За даними Аршавского, такого роду дихання плоду сприяє кращому рухові крові і поліпшенню кровопостачання легенів. Під час пологів, після перев’язки пупочного канатика, організм дитини відокремлюється від організму матері, унаслідок чого концентрація СО₂ у крові різко збільшується, парціальний тиск О₂ падає. Це призводить до того, що в хеморецепторах кровоносних судин виникає збудження, що по аферентних волокнах досягає дихального центру, викликаючи рефлекторний перший вдих. Далі вдих також рефлекторно стимулює видих або перший крик немовляти.

У виникненні першого вдиху важливу роль відіграє зміна умов існування немовляти в порівнянні з внутрішньоутробним існуванням. Механічне подразнення шкіри при дотику рук акушера, більш низька температура середовища, підсихання тіла немовляти на повітрі й ін. При цьому, як думає Аршавский (1966), у появі першого вдиху основну роль відіграє збудження спінальних дихальних мотонейронів, клітин ретикулярної формації довгастого мозку і моста, причому збудливим фактором служить зниження парціального тиску О₂ у крові.

До моменту народження дитини дихальний центр здатний забезпечувати ритмічну зміну фаз вдиху і видиху менш досконало, ніж у дітей старшого віку, що пов’язано з незакінченим функціональним формуванням дихального центра. Про це свідчить велика мінливість частоти, глибини, ритму дихання у дітей раннього віку. Збудливість дихального центра в грудних дітей також знижена.

З віком відбувається удосконалення функціонування дихального центру. Вже до 11 років повноцінною стає можливість пристосування дихання до різних умов життєдіяльності.

З віком змінюється й чутливість дихального центру до вмісту О₂, досягаючи в шкільному віці приблизно рівня дорослого.

Однак слід зазначити, що в період статевого дозрівання в організмі підлітків відбуваються тимчасові порушення регуляції дихання, відзначається менша стійкість до гіпоксії, ніж у дорослої людини. Про функціональний стан дихального апарата свідчить і можливість довільно змінювати дихання (припинити або гіпервентилювати). Така регуляція здійснюється через кору великих півкуль головного мозку і пов’язана з розвитком другої сигнальної системи і виявляється з розвитком мови. По мірі росту і розвитку дитини і підлітка усе більшу роль у регуляції дихання відіграють руховий та інші аналізатори. У процесі онтогенезу розвивається опорно-руховий апарат і рухові реакції, удосконалюються пропріорецептивні механізми, стає більш тонким аналіз інформації, що надходить у головний мозок від пропріорецепторів м’язів і сухожильних рецепторів. З віком дихання стає все більш підконтрольним корі ГМ.

Таким чином, вивчення проблеми регуляції дихання в онтогенезі відрізняється складністю, і цілий ряд моментів цього процесу дотепер не освітлені і вимагають вирішення. До цього варто додати, що регуляцію дихання не можна розглядати ізольовано від транспорту газів кров’ю і тканинного дихання, тобто поза цілим організмом.

Білет № 8