1. Формування і фізіологічна роль плаценти у внутрішньоутробному розвитку.

Плацента формується на 5-6 тижні після зачаття. Цей процес триває близько декількох тижнів. У людини плацента належить до гемохоріального типу – це значить, що хоріон зародка руйнує ендотелій судин і його ворсинки контактують (омиваються) з кров’ю матері напряму.

Плацента сполучає материнський організм з організмом плода і забезпечує обмін речовин між ними. Основними функціями її є:

• Газообмін – транспорт О₂ і виведення СО₂.

• Трофічна – поставка поживних речовин для плода.

• Видільна – виведення продуктів обміну організму плода.

• Захисна – гематоплацентарний барєр стримує материнську імунну реакцію на наявність чужорідного організму (плода). В той же час, в кінці терміну вагітності материнські Іg G здатні проходити через плаценту в кров плода, і забезпечують його специфічний імунітет декілька місяців після народження.

• Гормональна – плацента секретує багато біологічно активних речовин (хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, тестостерон, серотонін, пролактин, прогестерон та ін.), що регулюють різні аспекти розвитку плода, підготовки материнського організму до пологів на протязі всіх етапів вагітності.

2. Вікові зміни структури слизової оболонки кишечнику та його функцій порожнинне та мембранне травлення.

У новонароджених слизова оболонка тонка, ворсинок мало. У новонароджених – 7-12 на 1 мм², у дорослих – 30-40 на 1 мм². Проте не зважаючи на це, у новонароджених відразу слизовою оболонкою виділяються секретин і холецистокінін, - гормони, що стимулюють роботу підшлункової залози і виділення жовчі. Слизова оболонка немовляти має густу сітку капілярів, тобто хороше кровопостачання. Впродовж онтогенезу слизова оболонка кишечнику стає більш потужною, зростає її площа поверхні за рахунок збільшення кількості ворсинок. Секреторна функція теж удосконалюється. При старінні спостерігається протилежний процес.

У кишечнику здійснюється перетравлення хімусу і всмоктування поживних речовин. Існує 3 види травлення з огляду на місце його локалізації:

• Порожнинне – відбувається за рахунок ферметів підшлункової залози, що виділяються в 12-палу кишку. У новонароджених не дуже розвинене.

• Мембранне – за рахунок ферментів, що реабсорбуються глікокаліксом (ферменти підшлункової залози та ферменти ліберкюрових залоз) при стінках кишечника. У новонароджених мембранне травлення є дуже інтенсивним

• Внутрішньоклітинне травлення – високомолекулярні сполуки шляхом ендоцитозу потрапляють всередину клітини і там розщеплюються на мономери внутрішньоклітинним комплексом ферментів. Теж є дуже активним у новонароджених.

3. Становлення іі сигнальної системи у онтогенезі людини.

Мовна функція не є вродженою особливістю вищої нервової діяльності людини. Її дитина набуває в процесі навчання, через спілкування з дорослими. Ось чому зовнішнє середовище є основним фактором розвитку вищої нервової діяльності людини.

Виникнення і розвиток другої сигнальної системи, тобто перетворення словесного подразника в «сигнал сигналів», підпорядкований певним закономірностям.

На 7-8-му місяці життя дитини слово вперше набуває значення умовного сигналу. Але до 1,5-2 років перетворення слова в умовний подразник відбувається під час безпосереднього підкріплення його подразником першої сигнальної системи. Таким чином, на цьому віковому етапі розвитку людини слово перетворюється в умовний подразник, який зумовлює діяльність, внаслідок виникнення тимчасових зв’язків між корковими ділянками аналізатора першої сигнальної системи і корковими ділянками мовнорухового аналізатора.

Терміни розвитку в онтогенезі сенсорної і моторної мови не співпадають. Розвиток сенсорної мови передує розвитку моторної мови. Ще до того, як дитина навчилася розмовляти, вона вже розуміє смисл окремих слів.

У становленні мови виділяють наступні етапи: 1) підготовчий етап, або етап вимовляння окремих звуків і складів (від 2-4 до 6 місяців); 2) етап виникнення сенсорної мови, тобто прояву перших ознак умовного рефлексу на слово (6-8- місяців); 3) етап виникнення моторної мови, тобто висловлення смислових слів (10-20 місяців).

Десь на приблизно після першого року життя у дитини виникають передумови для початку мовлення: опускається гортань, зміцнюються дихальні м’язи, удосконалюється контроль над мімічними і м’язами язика. До того ж дозрівають структури у корі головного мозку, що відповідають за мовну функцію (зона Брока, Верніке). У віці від 1,5-2,5 років дитина «ламає мовний код» - починає розуміти, що певний набір звуків (слово) означає якесь певне поняття.

Дитина намагається повторювати якомога більше слів, згодом починає формулювати свої думки у більш складній формі – реченнями, використовуючи більше слів. Дитина копіює батьків та інших оточуючих, повторюючи їхню міміку, жестикуляцію, інтонацію мовлення. До того ж у дитини удосконалюються так звані резонатори (порожнина носа, рота) що збагачують тембральне забарвлення мови.

До 12 місяців словниковий запас дитини становить 10-12 слів, до 18 – 30-40, до 24 місяців – 200-300, до 36 міс. – 500-700, в окремих випадках – до 1500 слів. До 6-7 років з’являється здатність до внутрішньої мови, тобто до мислення. На 7-8-му році життя особливості вищої нервової діяльності дітей починають наближатись до вищої нервової діяльності дорослих.