Головні параметри кар’єрних полів

Кінцева глибина кар'єрного поля. При розробці пологих родовищ кінцева глибина кар'єрного поля дорівнює поточній глибині кар'єру і у процесі ведення гірничих робіт практично не змінюється. Для похилих та, більшою мірою, крутоспадаючих родовищ поточна глибина кар'єру систематично збільшується на ступінь річного темпу пониження гірничих робіт h_р (м/р) і тільки при їх завершенні збігається з кінцевою глибиною. У цьому полягає принципова різниця у розкритті й технології відкритої розробки пологих та похилих і крутоспадаючих пок­ладів.

Розміри дна кар'єру l_д і в_д визначаються шляхом оконтурювання розроблюваної частини родовища на рівні кінцевої глибини кар'єру. Мінімальні їх значення встановлюють відповідно до вимог безпечного виймання й транспортування гірських порід на нижньому уступі, що становлять l_д =  150 м, в_д 30 м.

Кути відкосу робочого та неробочого бортів кар'єрного поля визначаються умовами стійкості порід прибортового масиву з урахуванням розміщення транспортних площадок і площадок безпеки. Збільшення значення цих кутів призводить до зменшення об'єму порід розкриву у межах кар'єрного поля. Так, при розробці крутоспадних родо­вищ збільшення кута відкосу борту кар'єрного поля лише на один градус при погашенні гірничих робіт призводить до зменшення об'єму розкриву на 5-10 %.

Розміри кар'єрного поля у плані на поверхні визначаються розмірами покладів за простяганням і навхрест нього, а також довжиною і шириною дна, глибиною, кутами укосів бортів, топографічними та гідрографічними умовами. Довжина кар'єрних полів змінюється від сотень метрів до 5…6 км і в окремих випадках досягає 10…13 км. Ширина кар'єрних полів становить до 5 км.

Загальний об'єм гірської маси у межах кар'єрного поля V_к визначає виробничу потужність підприємства, термін його дії, розмір земель, що займають відвали тощо.

Запаси корисної копалини в межах кар’єрного поля визначать термін існування кар’єру та виробничу потужність гірничого підприємства.

Відкриті гірничі виробки

Складовими частинами кар’єрів є відкриті гірничі виробки.

Гірнича виробка – споруда в надрах Землі або на її поверхні, створена в результаті проведення гірничих робіт, яка є порожниною особливої форми в масиві гірничих порід.

Доступ з поверхні до робочих уступів кар'єру і підготовку окремих уступів до розробки здійснюють шляхом проведення спеціальних гірничих виробок – в'їзних і розрізних траншей.

Траншея – відкрита гірнича виробка звичайно трапецієвидного перетину і значної довжини.

Основні параметри траншеї: ширина знизу, кути укосів бортів, подовжній похил і довжина.

Похила траншея, що служить для транспортного зв'язку поверхні з робочими уступами кар'єру, називається капітальною або в'їзною.

Горизонтальна траншея, призначена для створення початкового фронту робіт на уступі, називається розрізною. Розрізні траншеї є продовженням капітальних.

При розташуванні капітальної траншеї всередині кар'єру один з бортів її відпрацьовується і траншея набуває форму з'їзду.

Розвиток гірничих робіт на уступі умовно можливо поділити на три етапи:

1) створення в’їзної (капітальної) траншеї;

2) проведення розрізної траншеї;

3) розширення розрізної траншеї.

Отже, при розкритті нового горизонту на першому етапі спочатку проходять в'їзну траншею, яка розташовується, як правило, на неробочому борті кар'єру.

Параметри траншеї (похил і ширина знизу) будуть залежати від виду транспорту та застосовуваного виймально-навантажувального обладнання. Так похил для автотранспорту може бути до 80-100 ‰, при тепловозному залізничному транспорті до 30 ‰, при електровозному – до 40 ‰.