Розвиток гірничих робіт на уступі:

1 – капітальна траншея, 2 – розрізна траншея; 3 – з'їзд (цифрами позначені висотні відмітки горизонтів)

На наступному етапі в'їзна траншея переходить в розрізну, глибина якої дорівнює висоті уступу, а довжина залежить від видів транспорту.

Після цього розрізна траншея розширяється у бік робочого борту кар'єру і в'їзна траншея перетворюється на з'їзд.

Далі після виконання певного об'єму виймальних робіт створюються умови для розкриття нижчезалягаючого горизонту і весь цикл операцій повторюють, тобто всі етапи виконуються послідовно у суворо визначеному порядку.

Лекція 4. Етапи та періоди вгр.

Основні ЕТАПИ розробки, що виділяються за технічним призначенням: 1) підготовка поверхні кар'єрного поля і осушення родовища; 2) розкриття родовища і підготовка початкового фронту розкривних і добувних робіт; 3) розкривні роботи; 4) добувні роботи; 5) рекультивація порушених земель і поверхні відвалів.

Задачею першого етапу є створення умов для виробництва гірничих робіт.

Підготовка поверхні кар'єрного поля полягає у вирубуванні лісу і корчуванні пнів, осушенні боліт і озер, відведенні струмків і річок за межі кар'єрного поля, зносі будівель і споруд, перенесенні шляхів та видаленні інших перешкод, що ускладнюють ведення відкритих гірничих робіт.

Осушення родовища створює умови для роботи обладнання і підвищення стійкості бортів кар'єру. Роботи по осушенню звичайно проводять до початку гірничих робіт і потім продовжують в процесі розробки родовища.

Розрізняють наступні види осушення:

– осушення поверхні кар'єрного поля звичайно здійснюється за допомогою мережі осушувальних і дренажних канав;

– огороджування кар'єру від поверхневих вод (зливових, повеневих і проникаючих з сусідніх водоймищ) проводиться шляхом проведення нагірних канав по частці або всьому периметру кар'єру;

– попереднє осушення родовища, призначене для пониження рівня підземних вод і осушення ділянок, які підлягають першочерговій розробці, проводиться до початку розробки шляхом буріння водознижуючих свердловин або при великому притоці води проведенням системи підземних дренажних виробок;

– поточне або експлуатаційне осушення здійснюється одночасно з розробкою родовища і полягає в систематичному видаленні води, що поступає в кар'єр, за допомогою відкритого або підземного водовідливу. У першому випадку, який звичайно застосовується при невеликому притоці води в кар'єр, вода збирається у водозбірник і відкачується насосами на поверхню, в другому — вода через спеціальні свердловини поступає в систему підземних дренажних вироблень і по стовбуру дренажної шахти підіймається на поверхню.

Задача другого етапу (розкриття родовища) – створення транспортного доступу з поверхні до корисних копалин і підготовка початкового фронту гірничих робіт, що здійснюється шляхом проведення в'їзних і розрізних траншей.

Задачею третього етапу (розкривні роботи) є видалення пустих порід, що покривають і вміщають корисні копалини, для подальшого його видобутку.

Задача четвертого етапу (добувні роботи) – видобування з надр корисних копалин відповідно з вимогами до його якості та заданою виробничою потужністю кар'єру.

Задача п'ятого етапу (рекультивація) полягає в приведенні порушених гірничими роботами земель і поверхні відвалів в стан, придатний для подальшого використання в народному господарстві.

Розглянуті вище етапи гірничих робіт спочатку виконуються послідовно, а потім одночасно, але з взаємним випередженням в часі і в просторі, тобто роботи по підготовці поверхні і осушенню родовища випереджають розкривні роботи, які, в свою чергу, передують добувним.

За організаційними ознаками розрізняють наступні ПЕРІОДИ відкритої розробки: 1) будівельний період до пуску кар'єру в експлуатацію; 2) період від пуску кар'єру в експлуатацію до досягнення проектної продуктивності; 3) період роботи кар'єру з проектною виробничою потужністю; 4) період допрацювання кар'єру.

У будівельний період виконуються всі гірничі роботи, необхідні для створення первинного фронту робіт видобутку.

В цей період кар’єр працює "в борг", тобто поки ще практично не виробляє продукції (КК), яку можливо було б реалізувати, а лише проводить пониження до рівня корисної копалини. Звичайно прагнуть по можливості зменшити витрати на будівництво кар'єру і закінчити його в найкоротший термін, який може складати для крупних кар’єрів 0,5-2 роки.

У період від пуску в експлуатацію до досягнення проектної продуктивності кар'єр нарощує свою виробничу потужність від певної її частки (20–50%) до проектної. Гірничі роботи цього періоду фінансуються в основному за рахунок реалізації корисних копалин. Тривалість періоду залежить від інтенсивності ведення робіт і може складати 1-6 років.

Період роботи кар'єру з проектною виробничою потужністю характеризується планомірним видобутком корисних копалин відповідно до заданої виробничої потужності і вимог до його якості. Всі гірничі роботи цього найтривалішого періоду повністю фінансуються за рахунок реалізації корисних копалин. Це найдовший період розробки кар’єру та, в залежності від запасів родовища та потужності роботи кар’єру, може складати від 10 до 70 та більше років.

В період допрацювання кар'єру відбувається поступове згасання відкритих гірничих робіт у зв'язку з вичерпанням запасів корисних копалин або у зв'язку з досягненням кінцевої глибини кар'єру, при перевищенні якої відкрита розробка родовища стає недоцільною. У останньому випадку можливий перехід з відкритих робіт на підземні (комбінований спосіб розробки).