- •21.Професіоналізація діяльності документознавця.
- •22.Процеси диференціації та інтеграції професії документознавця
- •23.Професіограмадокументознавця, менеджера органів державної влади та управління.
- •24.Престиж професії документознавця у суспільстві.
- •25.Документознавці як професійна спільнота.
- •26.Провідні фахівці і вчені в галузі документознавства та інформаційної діяльності: напрями їх досліджень
- •27.Внз України, що здійснюють підготовку фахівців з документознавства.
- •28.КнуКіМ як провідний внз у галузі підготовки фахівців з документознавства.
- •29.Образ документознавця як представника соціально-професійної групи державного службовця.
- •30.Професійна фахова преса документознавства та інформаційної діяльності.
- •31.Студії з архівної справи та документознавства» як документознавче фахове видання.
- •32.Морально-цінністні та психологічні характеристики професії документознавця
- •33.Класифікація професій відповідно до предмету та мети діяльності (за є.О.Климовим). Документознавець - професія типу «людина-знакова система».
- •34.Критерії сталості інформаційної професії для різних напрямів у сфері професійної інформаційної діяльності
- •35.Ідентифікація працівника з організацією» (за г.Саймоном) у соціальних теоріях організації
- •36.Система цінностей у професійній діяльності документознавця.
- •37.Професійна культура документознавця у взаємодії, взаємопроникненні та взаємовпливі з іншими професійними культурами.
- •38. Основні принципи професійної етики документознавця.
- •39.Система цінностей у професійній діяльності документознавця.
- •40.Професійна культура документознавців.
24.Престиж професії документознавця у суспільстві.
Престиж — це повага до статусу, яка склалася в суспільстві. Вчені складають спеціальні рейтинги соціального престижу різних статусів на підставі опитувань (наприклад, колись дуже престижними вважалися професії вчителя, лікаря та ін.).
Престиж є дуже важливим критерієм соціальної стратифікації і люди докладають чимало зусиль, щоб підвищити його в очах інших. Феномен так званого демонстративного споживання описав американський соціолог Торстейн Веблен (1867— 1929). "Було би повною наївністю вважати, — казав він — нібито люди їдять чорну ікру, і щоби вгамувати голод, або купують розкішний "кадиллак", бо хочуть придбати добрий автомобіль. Очевидно, що подібні речі купують не заради задоволення основних потреб: виробництво предметів споживання виконує ще й приховану функцію — воно задовольняє прагнення людей до підвищення власного престижу".
Популярність підготовки фахівців зі спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність” в Україні невпинно зростає. За останні три роки ця спеціальність відкрита більш ніж в двух десятках вищих навчальних закладів та на їх відокремлених факультетах університетів в Луганську, Луцьку, Миколаєві, Одесі, Рівному, Черкасах. . Навчання за документно-інформаційною спрямованістю в Європейському університеті розпочато п’ять років назад і вже відбувся перший випуск спеціалістів, які ефективно працюють за обраною спеціальністю. В цьому навчальному році планується випуск документознавців- інформаційних аналітиків і в відокремлених підрозділах університету в м. Конотопі та Пирятині, де вже зараз за цією спеціальністю займається більш 200 студентів.
25.Документознавці як професійна спільнота.
Позитивним, з дидактичної точки зору, є оснащення багатьох навчальних посібників із загального і галузевого діловодства зразками оформлення документів, які представлені як частина посібника, або як окреме видання. Проте, чимало таких зразків відрізняються від діючих в Україні стандартів, що негативно відбивається на рівні підготовки майбутніх фахівців. Тому нагальним завданням професійної спільноти є проведення фахової експертизи навчальних видань та відображення її результатів. Така робота дозволить
рекомендувати для використання у навчальному процесі кращі посібники, а також позбавить недобросовісних авторів можливості калькувати російські навчальні посібники.
Аналіз даного розділу, переконливо свідчить про посилення уваги фахівців до підготовки навчальних видань. Надалі слід зробити рішучий крок, спрямований на перехід від кількості до якості підручників і навчальних посібників. Слід відзначити, що українські фахівці досить активно реагують на навчальні видання та публікації колег, але лише у незначній кількості публікацій відбувається дискусія між рецензентом і автором.
Поза активним обговоренням професійної спільноти залишається «виняткова продуктивність» окремих авторів навчальних посібників. Наприклад, після закінчення у 2008 році магістратури НАКККіМ Н. О. Леміш не лише оперативно у 2009 році захистила кандидатську дисертацію, а й почала видавати навчальні посібники.
